Зміст
Введення
Облік і розподілнепрямих витрат
Висновок
Список використовуваноїлітератури
Введення
З п'ятиелементів витрат перші чотири відносяться до змінних витрат тобто їх обсягзмінюється в залежності від обсягу випуску продукції, інші витрати називаютьсянепрямими або постійними і їх обсяг не залежить від обсягу випуску продукціїтому підприємство несе ці витрати навіть у тому випадку якщо виробництвопростоює.
Дляформування собівартості продукції, робіт, послуг, а також для прийняттяоптимальних управлінських рішень вкрай важливо правильно розподілити витратина прямі і непрямі.
Групувативитрати можна за різними ознаками: за видами витрат, за місцем виникнення,по економічній ролі в процесі виробництва і т.д.
Непряміосновні витрати знаходяться в прямій залежності від часу роботи устаткуваннята інших факторів, тому вони розподіляються між видами продукції (робіт,послуг) пропорційно конкретним баз розподілу. До таких витрат, наприклад,відноситься частина витрат по утриманню та експлуатації обладнання.
Непрямінакладні витрати на відміну від непрямих витрат основних, можуть бутирозподілені між об'єктами калькулювання лише умовно, застосовувана при цьомубаза і методи розподілу та методи видатків визначається характеромтехнології організації виробництва в організації. До складу непрямих накладнихвитрат входять витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництва.
Облік ірозподіл непрямих витрат
Длявідображення непрямих витрат в організаціях використовуються рахунки 25В«Загальновиробничі витратиВ», 26 В«Загальногосподарські витратиВ» і 44 В«Витрати напродаж В».
Загальновиробничівитрати . За дебетом рахунка 25 накопичуються такінепрямі витрати, як:
В·витрати по утриманню та експлуатації машин і обладнання;
В·амортизаційні відрахування і витрати на ремонт основних засобів ііншого майна, використовуваного у виробництві;
В·витрати на опалення, освітлення й утримання приміщень;
В·орендна плата за приміщення, а також за машини і обладнання,використовувані у виробництві;
В·оплата праці працівників, зайнятих обслуговуванням виробництва.
Вбухгалтерському обліку це відображається так:
ДЕБЕТ 25 КРЕДИТ02, 04, 05, 10, 60, 69, 70 - нараховані витрати заобслуговування основних і допоміжних виробництв.
В кінці місяця при розподілі загальновиробничі витрати списуються:
В·в дебет рахунку 20 - у частині витрат, що включаються в собівартістьпродукції основного виробництва;
В·в дебет рахунку 23 - у частині витрат, що відносяться на собівартістьпродукції допоміжних виробництв.
Нагадаємо,що базою для розподілу таких витрат (закріпленої в обліковій політиці)можуть бути: зарплата виробничих робітників, що випускають продукціюконкретного виду; вартість сировини, відпущеного для виробництва продукції цьоговиду; сума прямих витрат, що відноситься до продукції даного виду.
Загальногосподарськівитрати . На рахунку 26 збираються наступнінепрямі витрати:
В·адміністративно-управлінські витрати;
В·витрати на утримання загальногосподарського персоналу;
В·амортизаційні відрахування і витрати на ремонт основних засобівуправлінського і загальногосподарського призначення;
В·орендна плата за приміщення загальногосподарського призначення;
В·витрати з оплати інформаційних, аудиторських, консультаційнихпослуг.
Цевідображається таким чином:
ДЕБЕТ26 КРЕДИТ 02, 04, 05, 10, 60, 68, 69, 70, 76 - нараховані загальногосподарські витрати.
Порядоксписання загальногосподарських витрат організація також встановлюєсамостійно і закріплює в обліковій політиці. Існує два способи списаннятаких витрат.
У першомувипадку вони списуються на основне виробництво. Тобто вони розподіляються повидів випущеної продукції (робіт, послуг) і включаються в їх собівартість які загальновиробничі витрати. В результаті за дебетом рахунка 20 відображається повнавиробнича собівартість продукції (робіт, послуг).
У другомувипадку організація може віднести всю суму загальногосподарських витрат,вироблених за звітний період, на реалізовану продукцію (на рахунок 90). Проце йдеться в пункті 9 ПБО 10/99. Тоді на рахунку 20 відбивається скороченасобівартість виробленої продукції.
Повнавиробнича собівартість складається з неповною виробничоюсобівартості і загальногосподарських витрат.
Спосібсписання загальногосподарських витрат впливає на фінансовий результат діяльностіорганізації. Якщо загальногосподарські витрати розподіляються між реалізованоюі нереалізованою продукцією, то списуються не всі виробленізагальногосподарські витрати, а тільки ті, які враховані в собівартості реалізованоїпродукції. При використанні другого способу загальногосподарські витратисписуються повністю на реалізовану продукцію.
Протягоммісяця непрямі витрати збираються на рахунках 25,26 а в кінці місяця ці рахункиповинні бути закриті і зібрані на них витрати віднесені на рахунок 20 (Основневиробництво), таким чином рахунок 25,26 на останнє число місяця ніколи немають сальдо.
Непрямівитрати можуть розподілятися двома наступними способами, а саме:
1) S tandart costing
Цей методшироко застосовується в Західних країнах з розвиненою ринковою економікою, в Росіїна його основі був розроблений і вдало використовується метод нормативного облікувитрат на виробництво. Незамінний в галузях, де ціни на ресурси щодостабільні, а самі вироби не змінюються протягом тривалого часу - напідприємствах обробних галузей, швейного, взуттєвого, меблевоговиробництва та ряду інших.
Сутність Стандарт-костинг (standart costing) - система обліку витрат ікалькуляції собівартості з використанням нормативних витрат. В«СтандартВ» - кількістьнеобхідних для виробництва одиниці продукції витрат; В«костингВ» - грошовевираз цих витрат. Система з'явилася в Америці на початку 30-х роківдвадцятого століття, коли США переживали економічну кризу.
В основусистеми Стандарт-костинг покладено такі принципи:
1.попереднє нормування витрат по елементах і статтям витрат;
2.складання нормативних калькуляцій на виріб і його складовічастини;
3.роздільний облік нормативних витрат і відхилень;
4.аналіз відхилень;
5.уточнення калькуляцій при зміні норм.
Нормуваннявитрат здійснюється заздалегідь (до початку звітного періоду) по статтяхвитрат: основні матеріали; оплата праці виробничих робітників;загальновиробничі витрати (амортизація обладнання, орендні платежі,зарплата допоміжних робітників, допоміжні матеріали та інші);комерційні витрати (витрати по реалізації продукції).
Нормативнівитрати базується на очікуваних витратах ресурсів, необхідних для виробництвапродукції. Норми витрати ресурсів встановлюються у розрахунку на один виріб. Зазагальновиробничих витрат, які складаються з декількох різноріднихстатей, норми розробляються на певний період у грошовій оцінці та врозрахунку на запланований обсяг виробництва.
Протягомзвітного періоду ведеться облік відхилень фактичних витрат від нормованихвитрат. Суми відхилень фіксуються на спеціальних рахунках. В кінці звітногоперіоду відхилення списуються на фінансові результати. Проводиться аналіз відхилень.Далі приймається рішення щодо коригування встановлених норм інормативів.
Методприпускає розподіл непрямих витрат через коефіцієнт 25 або 26рахунки.
В якостібази розподілу можуть бути вибрані: сума нарахованої заробітної платиосновних виробничих робітників, кількість відпрацьованих машино-годин, обсягвипущеної продукції і т.д.
База розподілу записується в наказі про облікову політиці
Методтрадиційно користуєт...
