Реферат Сутність витрат та їх класифікація у бухгалтерському управлінському обліку

Управлінський облік витратна виробництво полягає в спостереженні та аналізі використання витрат ірезультатів минулої, теперішньої та майбутньої виробничої діяльності,відповідної певної моделі управління, орієнтованої на виконанняосновної мети підприємства.

Головне призначення облікувитрат на виробництво - контроль за виробничою діяльністю тауправління витратами на її здійснення.

Метою даної курсовоїроботи є вивчення сутності витрат та їх класифікації в бухгалтерськомууправлінському обліку і застосування своїх навичок в практичній частині. Завданнямиє вивчити поняття витрат, їх класифікацію, угруповання, а такожрозглянути сучасні моделі обліку витрат на виробництво і результатівгосподарської діяльності.

Глава 1. Теоретичні основи

1.1 Еволюція методівобліку витрат

Для прийняття оптимальнихуправлінських і фінансових рішень необхідно знати свої витрати і в першучергу розбиратися в інформації про виробничі витрати. Аналіз витратдопомагає з'ясувати їхню ефективність, встановити, чи не будуть вони надмірними,перевірити якісні показники роботи, правильно встановити ціни,регулювати і контролювати витрати, планувати рівень прибутку ірентабельності виробництва.

Протягомтривалого часу витрати виявляли і враховували так званим котловимметодом. У єдиному бухгалтерському регістрі протягом усього звітного періодувраховували всі кошти, витрачені на виробництво, незалежно від місця їхспоживання та їх цільової спрямованості. В результаті виходили на загальну сумувитрат за період без урахування асортименту і структури випущеної продукції. "Котлової"метод не виявляв можливостей зниження витрат, його основним недолікомє знеособленим інформації. Такий облік не дозволяв підприємству одержатинеобхідні дані для контролю за витратами виробництва за напрямкамивитрат (основне виробництво, допоміжні виробництва,загальновиробничі, загальногосподарські витрати тощо), місць їхвиникнення (цехам, відділам, службам), видам продукції, що випускається(Виконуваних робіт, надаваних послуг). На жаль, цим методом користуються доДосі на багатьох малих вітчизняних підприємствах.

У 1887 р. булоопубліковано перше видання теоретичної праці англійських економістів Дж. М.Фелса і Е. Гарке ​​"Виробничі рахунки: принципи і практика їх ведення".Автори зробили спробу створити більш мобільну систему обліку витрат,підвищувальну інформативність даних про витрати і сприяє посиленню контролюза їх використанням. В основі цієї системи лежало розподіл витрат нафіксовані (сьогодні це постійні витрати) і змінні(Умовно-змінні). Вчені встановили, що зміна фіксованих витратпрямо не залежить від обсягу виробленої продукції, а змінні витратизбільшуються або зменшуються прямо пропорційно росту або зниженню об'ємувиробництва. Це привело до думки, що збільшити обсяг виробництва можна привитраті менших ресурсів, ніж вважалося раніше, так як умовно-постійнівитрати збільшуються нерівномірно.

Американський економістА.Г. Черч в 1901 р. у своїй роботі "Адекватне розподілвиробничих витрат "розділив умовно-постійні (або накладні)витрати, пов'язані з виробництвом, на накладні витрати на робочу силу і назагальноорганізаційні витрати. З цього часу в наукових колах велася дискусіяпро те, в якій пропорції слід включати в собівартість умовно-постійнівитрати. І лише в 1936 р., коли Дж. Харрісом була висунута концепція "директ-костинг",необхідність розподілу накладних витрат зникла. До середини 60-х роківцей метод завойовує міцні позиції в обліку.

Однак для підприємствавсе більш актуальною стає не стільки завдання точного і повного визначеннясобівартості, скільки запобігання невиправданих витрат, яких можна булоб уникнути. Рішенням цього завдання стала поява на початку XX ст. в США, а потім і в Європі системи"Стандарт-кост", що порівнює фактичні витрати з нормованими.Облік витрат став розвиватися таким чином, щоб адміністрація не тільки визначалавитрати, але і більш повно контролювала використання ресурсів, попереджаючивиникнення невиправданих витрат. Це призвело до формування Дж. А. Хіггісомконцепції центрів відповідальності, відповідно до якої витрати не тількирозглядалися в рамках всього підприємства, але і диференціювалися по центрамвідповідальності з призначенням відповідальних осіб.

Надалі система "стандарт-кост"і облік за центрами відповідальності переродилися в метод "System in time" (SIT)(Точно в часі), авторами якого були Р. Д. Мак-Ілхаттан, Р. А. Хауелл іС. Р. Соуси. В основі аналізу тут лежать відсотки відхилень від графіка робіті стандартів (норм).

Таким чином, обліквитрат зосередився не на кінцевому продукті виробництва, а безпосередньона виробничому процесі.

1.2 Поняття витрат, їхкласифікація

Витрати живої таматеріалізованої праці на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг)називають витратами виробництва. У вітчизняній практиці для характеристикивсіх витрат виробництва за певний період застосовують термін "витратина виробництво ".

Часто в економічнійлітературі термін "витрати" ототожнюється з поняттям "витрати".Однак більш уважне вивчення цих категорій свідчить про їхсерйозному відмінності.

У ПБУ 10/99 "Витратиорганізації "та ПБО 9/99" Доходи організації ", що вступили в силуз 1 січня 2000р., вперше визначені для цілей бухгалтерського обліку поняття "доходи"і "витрати". При цьому під витратами розуміється "зменшенняекономічних вигод у результаті вибуття активів (грошових коштів, іншогомайна) і (або) виникнення зобов'язань, що приводить до зменшення капіталуцієї організації, за винятком зменшення внесків за рішенням учасників(Власників майна) ". Витрати включають такі статті, як витрати навиробництво реалізованої продукції (робіт, послуг), на оплату праціуправлінського персоналу, амортизаційні відрахування, а також втрати (збиткивід стихійних лих, продажу основних засобів, змін валютних курсів іін.) Складання форми № 2 "Звіт про прибутки і збитки" для зовнішніхкористувачів бухгалтерської звітності припускає розгорнуте і симетричневідображення інформації про доходи і витрати організації.

Предметом управлінськогообліку серед іншого є поточні витрати організації. Говорячи мовоюфінансового обліку, це витрати по звичайних видах діяльності.

У п.9 ПБО 10/99 по сутівикладений механізм пе...