Зміст
1. Суттєвість в аудиті
1.1 Поняття рівня суттєвості
1.2 Вибір базових показників
1.3 Способи визначення рівня суттєвості
1.4 Професійне судження аудитора при визначенні рівня суттєвості в аудиті
2. Взаємозв'язок рівня суттєвості та аудиторського ризику
2.1 Поняття ризику в аудиті
2.2 Внутрішньогосподарський ризик
2.3 Ризик засобів контролю
2.4 Ризик невиявлення
2.5 Взаємозв'язок між рівнем суттєвості і аудиторськимризиком
3. Практична частина
Висновок
Список літератури
Додаток
Розрахункова частина
1. Суттєвість в аудиті
1.1 Поняття рівня суттєвості
В даний час проблема встановлення рівня суттєвостіпри плануванні аудиторської перевірки набула особливої вЂ‹вЂ‹актуальності у зв'язку знеобхідністю застосування в аудиторській практиці Федеральних правил (стандартів).
Під істотністю розуміється величина пропусків,неточностей або неправильного трактування фактів бухгалтерської інформації,яка у світлі супутніх обставин робить ймовірним, що судження,зроблене на підставі цієї інформації, могло б змінитися або на нього міг бивплинути неточний або неправильний факт. Згідно з визначенням Ради зстандартів фінансового обліку США, істотність - це значимість пропусків абопомилкових заяв в обліковій інформації, з причини яких при певномузбігу обставин виникає ймовірність, що користувач обліковоїінформації, що має досвід роботи з останньої, змінить свою попередню думкупро облікову інформації, засноване на довірі до неї.
Рада з бухгалтерських стандартів Великобританії вважає,що інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення можевплинути на економічне рішення користувача, засноване на фінансовійзвітності. Суттєвість залежить від величини розглянутої інформації вконкретних обставинах її не приведення або спотворення.
Істотними в аудиті визнаються обставини, значновпливають на достовірність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта.
На думку автора, істотність можна визначити яккритерій того, чи готовий аудитор підтвердити достовірність бухгалтерськоїзвітності перевіряється економічного суб'єкта. Принцип суттєвостівстановлюється обсягом показників перевіреній інформації або характеромпомилок, допущених при відображенні господарських операцій.
Принцип суттєвості в аудиті є фундаментом, свогороду гарантією для вирішення багатьох питань. Цей принцип формує логічнупослідовність і взаємозв'язок між етапами аудиту, обсягом і змістомаудиторських процедур, оцінкою результатів зібраних аудиторських доказів таформою аудиторського висновку. Суттєвість визначає розмір допустимоїпомилки і, як наслідок, форму складання аудиторського висновку.
Актуальність і значимість суттєвості в аудиторськійдіяльності пояснюються кількома причинами:
перше, принцип суттєвості допускає не брати доуваги незначні характеристики, але вся важлива інформація повинна бутирозкрита повністю;
друге, принцип суттєвості дозволяє визначитивплив вартості певних об'єктів бухгалтерського обліку на суму іструктуру балансу, на фінансові результати, отже, в ході аудиторськихпроцедур досліджуються ті бухгалтерські операції, які роблять значнийвплив на величину активів, пасивів та фінансових результатів;
третє, і це головне, принцип суттєвості вимагаєпоказати всю інформацію, що має важливість для її користувачів. Ця вимогастосується і формулювання аудиторського висновку про подання фінансовоїзвітності у всіх суттєвих аспектах. При цьому аудиторський висновок, які сама фінансова звітність, адресоване численним користувачам, якіна основі звітної інформації приймають цілком певні економічнірішення. У число користувачів входять керівництво організації, акціонери,кредитори, інвестори, державні організації. Кожен з користувачівмає власні інтереси, які й визначають те, що важливо і суттєво вбухгалтерської звітності.
Визначення суттєвості проводиться в період розробкиплану і програми аудиту, оскільки її рівень впливає на обсяг майбутньоїроботи та висновки, які належить зробити в ув'язненні за підсумками перевірки.
Одна з цілей попереднього судження про суттєвість -сфокусувати увагу аудитора на більш значних пунктах фінансовогозвіту при визначенні стратегії аудиторської перевірки. Вживане в СШАПоложення про аудиторські стандарти № 47 "Аудиторський ризик таістотність при проведенні аудиторської перевірки "(SAS № 47) вимагає,щоб аудитор, плануючи операцію, обдумав би "попереднє судження прорівнях суттєвості для цілей аудиторської перевірки ".
1.2 Вибір базових показників
Питання оцінки суттєвості в аудиті полягає, першвсе, у виборі конкретної бази, що включає один або декілька показниківбухгалтерської звітності та спосіб розрахунку кількісного критеріюсуттєвості - величини гранично допустимої помилки.
На думку одних аудиторів, необхідні точні кількісніоцінки суттєвості, інші навпаки уникають жорстких оцінок. Деякіаудитори вважають, що при оцінці суттєвості доцільно враховувати нетільки кількісні, але і якісні сторони інформації, такі, як виддіяльності клієнта (виробництво, торгівля, сільське господарство,посередницька діяльність тощо), стабільність його положення на ринку,фінансовий стан. Наприклад, будь-яка сума може виявитися несуттєвоюпо відношенню до обсягу валового прибутку, але мати значення при виявленнітенденцій розвитку.
Для застосування суттєвості по кожному окремо взятомурахунку використовується поняття гранично допустимої помилки. Встановлюючи припустимупомилку нижче планованої суттєвості, аудитор зменшує ймовірність того, щосума розбіжностей по окремо взятих рахунках (як виявленим, так і невиявленим) перевищить рівень суттєвості. Розмір допустимої помилкивраховується при розробці програми перевірки кожного конкретного рахунку і,перш за все при розмірі вибірки.
Зазвичай допустима помилка встановлюється на рівні 50 ~ 70% відпланованої суттєвості. Однак гранично допустима помилка не повинна бути ізанадто низькою, тому це може призвести до необгрунтованого завищення обсягіваудиторських процедур.
Суттєвість як категорія аудиту може являти собоютільки відносну величину, оскільки ніколи не можна виразити в рублях те,яка величина істотна, а яка - ні.
На етапі планування можливі помилки бухгалтерськоїзвітності можуть бути оцінені тільки в долях або відсотках від якогосьпоказника (або їх групи). Надалі, в ході аудиторських процедур,відносна величина суттєвості буде трансформуватися в абсолютнушляхом підрахунку суми не виявлених помилок. При підведенні підсумків перевіркиагрегування всіх виявлених спотворень дозволить знайти уточнений рівеньсуттєвості, як правило, скоригований в порівнянні з плановим.
Аудитори зазвичай обходяться без точних кількісних оцінок.Вважається, що відхилення до 5% - незначно, а більше 10% - істотно.
На стадії планування необхідно також встановитимінімальний обсяг можливих виправних бухгалтерських проводок, якіпропонується зробити клієнту для усунення знайдених при проведенніаудиторської перевірки помилок і неточностей. Рівень пропонованих виправнихбухгалтерських проводок встановлюється виходячи з наявного досвіду аудиторськихперевірок, аналізу системи внутрішнього контролю підприємства та очікуваної частотиі величини помилок в бухгалтерських регістрах. Бажано, щоб названийрівень був досить низький, оскільки помилки, не прийняті до увагиаудитором через їх не суттєвості, в сумі можуть значно вплинути направильність складання фінансової звітності. У той же час, якщо рівеньпропонованих виправних проводок встановити на занадто низькому рівні, тотакий підхід може призвести до зайвої і малоефективною роботі аудиторів івеликих втрат часу. Хоча спеціальний порядок визначення планованогорівня суттєвості не регламентований, існують певні правила,які можуть бути використані в ході оцінки рівня суттєвості приплануванні ...
