Введення
На сучасномуетапі розвитку економіки, в період, коли інвестування в промисловевиробництво для багатьох банків стає невід'ємною частиною бізнесу, особливуактуальності набуває проблема удосконалення управлінського контролюнад витратами виробництва і методів калькулювання собівартості продукціїфірми.
Актуальністьданого питання обгрунтовується тим, що в умовах ринкової економіки всібільшого значення набуває показник собівартості продукції, якийвідображає ефективність виробництва будь-якого підприємства.
Крімтого, однією з ключових проблем російської економіки на сьогоднішній деньє її конкурентоспроможність на світовому ринку. У разі програшу вконкурентній боротьбі Росія втрачає не тільки значну частину економічних ресурсів, але й політичну вагу,позиції на зовнішніх ринках, і, що найголовніше, вона втрачає потенціалсталого розвитку. У свою чергу, проблема підвищення конкурентоспроможностіє різноманітною і досить складною. Одним з основних стратегічних підходівдо формування конкурентних переваг підприємства є прагнення матинайнижчі в галузі витрати виробництва (стратегія керівної ролі вобласті витрат виробництва).
ВНині, коли підприємства застосовують сучасні технології, більшекономічне і продуктивне обладнання, удосконалюють організаціюуправління підприємствами, отримання прибутку за допомогою збільшення цінстає проблематичним. На перший план виходять нецінові фактори завоюванняринку, наприклад, за допомогою надання додаткових послуг, поліпшенняякості виробленої продукції, розвитку гарантійного та післягарантійногообслуговування. Тому формування оптимальної структури управління витратами ізниження їх величини (за умови збереження якості продукції, що випускається)дозволяє знизити ціни на продукцію, що дасть підприємству можливість зберегтиі навіть зміцнити свої позиції на ринку.
Перед вітчизняної теорією і практикою обліку витратвиробництва на сьогоднішній день стоять дві головні проблеми. По-перше,адаптація західних розробок до російських умов. По-друге, коректування йдоповнення власного діючого набору методів управління витратами, створеннянових нетрадиційних систем одержання інформації про витрати, застосування удосконаленихпідходів до калькулювання собівартості і підрахунку фінансових результатів іприйняття на цій основі управлінських рішень.
Значний внесок у розробку загальних теоретичних питаньформування собівартості, управлінського обліку витрат виробництва внеслибагато провідні вітчизняні та зарубіжні вчені, економісти. Серед них,наприклад, Врублевський Н., Гусєва І.Б., Керімов В.І., Глібова О.П., СоколовА.Ю., Хоружий Л.І., Корольов В., Платонова Н. та ін
Мета даної роботи полягає в комплексному вивченні витратвиробництва і собівартості продукції фірми. У зв'язку з цим поставленінаступні завдання:
1. Дати цілісне уявлення про сутність витрат виробництва тасобівартості продукції фірми.
2. Розглянути основні способи та методи обліку витратвиробництва і калькулювання собівартості продукції фірми.
3. Виявити основні напрями зниження витрат виробництва,застосувавши вітчизняний і зарубіжний досвід.
1. Поняття витрат виробництва і собівартості продукції.Класифікація витрат на виробництво продукції
У термінології багатьох наук (фінансовий менеджмент, економічнийаналіз, фінанси, теорія бухгалтерського обліку та аудиту та ін) і законодавствіРосійської Федерації, а також у фінансово-господарській діяльності підприємствзастосовуються такі поняття як В«витратиВ», В«витратиВ», В«витратиВ». Строго кажучи,значних відмінностей між цими поняттями немає, і нерідко одне поняттявизначається через інше.
Поняття В«витратиВ» найчастіше застосовується в економічній теорії,яка вивчає їх у двох аспектах: на макрорівні (національна економіка) іна мікрорівні (окремі компанії). Вивчення витрат грунтується на принципіВ«Обмежені ресурси - необмежені потребиВ», тобто на факті рідкісностіресурсів і наявності великої кількості альтернативних напрямків їх використання [20,c.12].
Витрати виробництва - витрати живої і матеріалізованої праці навиробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).
Згідно класичним економічним теоріям трудової вартості витративиробництва в умовах товарного ринкового виробництва являють собоювартість, В«возмещающую в товарі капітальну вартість С + V, витрачену у виглядіелементів виробництва В»1).
У ринковій економіці всі витрати розглядаються якальтернативні.
Альтернативні витрати - це одні і ті ж витрати, оцінювані зточки зору вигоди на виробництві різних товарів і послуг. При цьомувиявляється недоотриманий або упущена можливість від цих витрат приальтернативному їх використанні.
Витрати фірми з точки зору економіста та бухгалтера підрозділяютьсяна економічні та бухгалтерські.
Під економічними витратами розуміються всі платежі підприємства,необхідні для того, щоб залучити й утримати в межах даного напрямкудіяльності ресурси, до яких відносяться праця, земля, капітал,підприємницькі здібності. Це є альтернативні витрати у формі явних(Зовнішніх) і неявних (внутрішніх) витрат.
До зовнішніх (явних) витрат відносять платежі за зовнішні ресурси, нещо є власністю компанії (наприклад, постачальникам за сировину і матеріали,найманим працівникам - за працю, відрахування на соцстрахування, амортизація тат.д.).
Внутрішні(Неявні, які диктував, витрати втрачених можливостей) витрати являютьсобою витрати, величина яких дорівнює грошовим платежам, які могли бутиотримані за використання власних ресурсів фірми. Наприклад, дохідпідприємця від використання власної праці; середня плата, якумогла отримати фірма від здачі майна в оренду; позичковий відсоток від наданнявласних грошей і т.д. [8, c.351].
Бухгалтерські витрати являють собою грошові витрати навиробництво і реалізацію продукції, що знаходять своє відображення набухгалтерських рахунках. Вони включають тільки явні витрати.
Таким чином, економісти-теоретики дають більш широке визначеннявитрат, ніж бухгалтери. Економічні витрати включають в себе не тількиочевидні грошові витрати, але і В«прихованіВ» альтернативні витрати.
У вітчизняній практиці для характеристики всіх витратвиробництва за певний період застосовують термін бухгалтерські витрати. Всвою чергу, вони трансформуються у собівартість продукції, робіт і послуг.
Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собоювартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції (робіт, послуг)природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів,трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію [1,с.1].
Показник собівартості широко застосовується на всіх рівнях управлінняекономікою. На державному рівні управління - в якості базиціноутворення. В даному випадку собівартість виступає як граничний рівеньціни, нижче якого дана ціна не може бути, тому що не буде забезпечуватисяпросте відтворення засобів підприємства.
На рівні підприємства собівартість застосовується для оцінкиефективності використання основних і оборотних коштів, в якості основногоінструменту управління виробництвом та забезпечення діяльності підприємства на принципахкомерційного розрахунку. Це передбачає зіставлення собівартості продукції зприбутком, отриманої від її реалізації, а також при вирішенні питань впровадженнянової техніки і технології, підвищення якості продукції.
Таким чином, собівартість як показник господарськоїдіяльності використовується в управлінні в масштабах всієї економіки держави,її окремих галузей, підприємств та їх внутрішньогосподарських підрозділів.
Підвищення ролі і значення показника собівартості в управліннівиробництвом, в оцінці діяльності та стимулювання колективів підприємств іоб'єднань в умовах сучасної ринкової конкуренції викликає необхідністькласифікації цього показника.
Чим більше ознак класифікації об'єкта виділено, тим вищеступінь його в...
