РЕФЕРАТ
з дисципліни: Географія
ТЕМА: "Атмосфера Землі"
2009
План
1 Склад і будова атмосфери
2 Значення атмосфери для ГО
3 Погода і клімат
4 Загальна циркуляція атмосфери
1 Склад і будова атмосфери
Атмосфера -повітряна оболонка Землі, пов'язана з нею силою тяжіння і приймаюча участьв обертанні планети. Нижньою межею атмосфери є земна поверхня, аверхня межа розмита, оскільки із збільшенням висоти повітря стає всерозрідження. Атмос (грец.) - пара, газ, сфера (грец.) - куля, оболонка.Непрямими доказами існування атмосфери на великих висотах служатьсріблясті хмари на рівні 70-80 км; метеори, згоряють через тертя об повітряна висоті 100-300 км; полярні сяйва на висоті до 1000 км. Умовно за верхнюмежу атмосфери приймають висоту 1000-2000 км над поверхнею Землі, а більшвисокі шари вважаються земної короною.
Атмосфернеповітря - суміш газів, в якому у зваженому стані знаходяться рідкі татверді частинки. У сухому чистому повітрі в земної поверхні їх співвідношення за обсягом: азот (78%), кісород (21%), аргон(0,93%), вуглекислий газ (0,03%), а також водень, гелій, озон, неон, метан,водяна пара та інші гази.Каждий газ повітря виконує в географічнійоболонці певні функції. Вільний кисень забезпечує дихання ігоріння.
Кисень атмосферив основному біогенного походження - фотосинтетичний.
Азот хімічномало актівені регулює темп окислення, також біогенного походження івходить до складу білків, нуклеїнових кислот. Діоксиду вуглецю в атмосфері мало,але це утеплювач Землі, тому пропускає короткохвильову сонячну радіацію, алезатримує теплове випромінювання земної поверхні, обумовлюючи парниковийефект. Він є будівельним матеріалом для синтезу органічної речовинипри фотосинтезі. Вміст двоокису вуглецю з середини минулого століття зростаєяк наслідок НТР. Важлива роль Азон, хоча його в атмосфері небагато. Товщинашару озону при нормальному тиску і температурі 0 град С склала б усього 3мм. Кількість його досягає максимуму на висотах близько 25 км і сходить нанівецьна висоті 70 км
Шарпідвищеної концентрації озону називають нерідко озоновим екраном. Озон -своєрідний фільтр атмосфери, тому поглинає значну часткуультрафіолетової радіації, яка згубно діє на живі організми. Поглощафсонячну радіацію озон підвищує температуру повітря в стратосфері. В останніроки помічено глобальне скорочення озону, що часто пов'язують з ивибрасомфреону і оксидів азоту. Зменшення товщини озонового шару шкідливо для всього живого.Тому потрібна колективна мудрість людства для його збереження.
Важливоюскладовою частиною повітря є невидимий газ - водяна пара. Це вельмизмінний компонент атмосфери: його вміст у повітрі коливається від 0,2% вкрижаних пустелях до 3-4% у вологих екваторіальних лісах (за обсягом). Оскількиводяна пара надходить у повітря за рахунок випаровування з водяної поверхні, грунту ітранспірації рослин, його кількість залежить від температури: чим вона вище, тимйого більше. З висотою кількість водяної пари зменшується, близько 90% йогоукладено в нижньому до км шарі повітря. Значення водяної пари виключновелике. Він являє собою важливу ланку влагооборота, так як припевних умов відбувається його конденсація, утворюються хмари й опади.Велика роль водяної пари поряд з двоокисом вуглецю, і в створенні парниковогоефекту, так як саме він затримує основну частину тепловогоізлученія земноїповерхні. Фазові перетворення водяної пари і води, що супроводжуютьсяпоглинанням тепла (при випаровуванні і таненні снігу та льоду) або виділенням тепла (при конденсації) відображаються на температурі навколишнього повітря. Така рольводяної пари в тепло-вологообороту на Землі. Він виконує певні функціїі в життєдіяльності організмів.
Поряд з газами в атмосфері присутнітверді частинки, різні за складом і походженням, причому більшість їхневидимо простим оком. Дрібні тверді і рідкі частки природного таантропогенного походження, що знаходяться в повітрі під взвешанном стані,називаються аерозолями (т.наз. "аерозольні частинкиВ»). До них відносяться пил(Космічна, вулканічна, грунтова, органічна), сіль, кіптява. Особливонебезпечні серед аерозолів продукти штучного рпдіоактівенрго розпаду. Твердічастки виконують в атмосфері роль ядер конденсації, їхнього достатку прискорюєосвіту туманів та хмар. Аерозолі зменшують прозорість атмосфери,послаблюючи сонячну радіацію і погіршуючи видимість. Склад атмосфери не завжди бувтаким, як зараз. Припускають, що первинна атмосфера складалася з водню ігелію. В результаті розігріву надр Землі відбулося їх розсіювання і виниклавласна атмосфера з газів, що виділялися зсередини: метану, аміаку, діаксідавуглецю, азоту та ін З появою і розвитком рослинності, особливо піддругій половині палеозою, різко зросла роль кисню, а вуглекислий газ увійшовв склад вугілля і карбонатів. Такий шлях від воднево-гелієвої атмосфери досучасної, головну роль у якій відіграють азот і кисень біогенногопоходження.
Великевплив на зміну складу атмосфери надає людська діяльність(Збільшується вміст оксидів сірки, вуглекислого газу, важких металів,ізменіяется кількість озону і т.п.).
Будоваатмосфери.
За характеромзміни температури у вертикальному напрямку та іншим фізичним властивостяматмосферу ділять на п'ять концентричних оболонок: тропосферу, стратосферу,мезосферу, термосферу і екзосферу, які розділені тонкими (1-2 км)перехідними шарами тропо-, страти-, мезо-і термо-паузами.
Верхнямежа атмосфери умовна, її проводять на висоті 2-3 тис.км від земноїповерхні. По вертикалі в атмосфері виділяють кілька шарів (сфер). В основіїх виділення - особливості зміни температури. Крім цього, кожен шархарактеризується особливим хімічним складом, густиною та іншими показниками.
Тропосфера -найнижча і найбільш щільна частина атмосфери. У ній міститься 80% всієїмаси атмосфери. Верхня межа - від 8 км в полярних широтах, до 18 км врайоні екватора. Температура з висотою знижується в середньому на кожен кілометрна 6 Лљ С, на верхній межі досягаючи до - 70 Лљ С.
Стратосферапростягається до висоти 50-55 км. Повітря тут розріджене. На восоте 20-25 кмміститься значна кількість озону, т.наз. "Озоновий шар". Температура встратосфері спочатку не змінюється (до висоти 25 км), вона така ж, як наверхній межі тропосфери. Вище температура росте і біля верхньої межідосягає від 0 до 10 Лљ С. Можливо, це пояснюється наявністю озону, якийпоглинаючи ультрафіолетове сонячне випромінювання, нагріває повітря.
На висоті22-27 км зрідка спостерігаються тонкі перламутрові хмари, що складаються зкристаликів льоду і крапельок води. У стратосфері відбувається інтенсивнациркуляція повітря, утворюються "струменеві течії" зі швидкістю до 300 км/год.
Мезосферамає верхню межу близько 80 км. Температура тут різко знижується, уверхньої межі досягаючи -75 - 90 Лљ С (найнижча температура ватмосфері). З газів переважають азот і кисень, немає аргону, вуглекислого газу,майже немає водяної пари, хоча зрідка можна спостерігати "сріблясті хмари"(Вище мезосфери хмар не буває).
Термосферавиділяється до висоти 800 км. У ній гази дуже розріджені, знаходяться віонізованому стані. Найбільш іонізований шар знаходиться на висоті90-100 км, т.наз. іоносфера.
У термосферітемпература з висотою зростає. На висоті 150 км вона досягає 220 Лљ С, нависоті 600 км - 1500 Лљ С.
Екзосферапростягається до верхньої межі атмосфери - до 2-3 тис.км. температурадосгігает 2000 Лљ С. Гази в ній дуже розріджені. Переважають водень, гелій,неон. Рухаючись з величезною швидкістю, вони можуть долати силу земноготяжіння і відлітати в космос. Так утворюється навколо Землі "корона", яказакінчується на висоті 20 тис. км.
З точкизору іонізації атмосфера ділиться на нейтросферу (три нижніх шари) і іоносферу(Два верхніх шару). У і...
