Світоверибальство і аквакультура
Рибальство можнарозглядати як один з видів природокористування, який полягає у видобутку рибита інших морепродуктів (морського звіра, безхребетних, водоростей), хоча,може бути, його слід було б підрозділити на власне рибальство і морськийпромисел. Розрізняють промислове, любительське і спортивне рибальство, але основнезначення, природно, має перше з них. Риба і рибопродукти представляютьсобою дуже важливий елемент збалансованого харчування, джерело близько 1/4білкової їжі тваринного походження. Не дивно, що 72-75% всьогосвітового улову призначається для харчування людей, решту ж частинапереробляють в рибну муку, живильні добавки, риб'ячий жир, використовують накорм худобі або у фармацевтиці.
Про масштаби світовогорибальства свідчать такі дані. Рибальство забезпечує зайнятість130-140 млн чоловік, а щорічний дохід від нього на початку 1990-х рр.. становив 55млрд дол У світі налічується приблизно 1,5 млн риболовних суден.
Рибальство - один знайдавніших промислів людства. Відомо, що ще в період Стародавнього Риму їмзаймалися жителі Атлантичного узбережжя Європи, Середземномор'я, а російськімореплавці виходили на промисел в Біле море і до берегів Гренландії вже в Х-XI ст.Але тільки в кінці XIX - початку XX в., Коли відбувся перехід риболовецького флотувід вітрильних до парових судам, виникло промислове рибальство. Воно охопилонасамперед Північну Атлантику і Каспійське море. Після Першої світової війнирибальство розвивалося високими темпами. Застосування усе більш великих і добреоснащених судів сприяло не тільки збільшенню уловів, але й освоєннюнових рибальських районів. У ще більшій мірі це відноситься до періоду післяДругої світової війни, коли поряд з прибережним рибальством зросло значенняекспедиційного лову - біля берегів інших країн або у відкритому океані.
Рис. 1. Динаміка світового рибальства, видобуткуморепродуктів XX в.
Розвиток світовогорибальства протягом XX в. не було рівномірним. Малюнок 1 показує, щодовоєнний рівень рибальства був відновлений вже до 1950 р., а потім протягом20 років спостерігалося дуже швидке його підйом: у 1950-1970 рр.. улови зросли в3,3 рази при середньорічному прирості в 2,4 млн т.
Не дивно, що влітературі цей період іноді називають В«золотим вікомВ» рибальства. Пояснититакий підйом можна декількома причинами - і модернізацією траулерного флоту, іпереходом від прибережного рибальства до дальнього експедиційному лову, і тим,що за роки Другої світової війни біоресурси океанів - особливо Атлантичного -встигли природним шляхом відновитися. Проте вже в 1970-х рр.. результатиперелову риби призвели до різкого скорочення темпів розвитку галузі, якіпотім з великими труднощами вдалося відновити, але, можна сказати, з втратоюякості.
Під словом В«якістьВ»слід перш за все розуміти зміни у складі світового улову, в якому нарибу припадає близько 85%, на безхребетних - 10%, а на ссавців іінших водяних тварин та водні рослини - інші 5%. У період В«золотогостоліття В»основний улов риби забезпечували 10 найбільш цінних її сімейств -оселедцевих, тріскові, ставридових, скумбрієві, анчоусовие та ін Але вВнаслідок значного перелову і вичерпання саме найбільш цінних біоресурсівїх частка в загальному улові сильно скоротилася, а переважати в ньому стали меншецінні по харчових якостях види риби (мойва, минтай, макрель, хек). Можнадодати, що співвідношення між морським і прісноводним рибальством такождещо змінилося: частка останнього збільшилася (до 15% в середині 1990-хгг.).
Таблиця 1.
РОЗПОДІЛ СВІТОВОГОУЛОВУ РИБИ І ВИДОБУТКУ МОРЕПРОДУКТІВ по океану
Всі ці структурнізміни супроводжувалися і супроводжуються значними зрушеннями в географіїсвітового морського рибальства. Простежити їх можна на декількох рівнях.
перше, мова можейти про співвідношення рибальства в шельфових і глибоководних районах Світовогоокеану (рис. 2). Останнім часом частка глибоководних районів кільказросла, але все ще залишається відносно невеликий (10%), тоді як умежах континентального шельфу добувають 90% риби і морепродуктів.
друге, поступовозмінюється співвідношення рибальства в трьох зонах Світового океану - північної (допівніч від 30 В° с. ш.), тропічної та південної (на південь від 30 В° пд. ш.). У 1948 р.перша з них давала 85% всіх уловів, друга - 13 і південна - 2%, тоді як внаші дні це співвідношення становить приблизно 52:30:18. У наявності явне зрушеннясвітового рибальства в напрямку північ - південь.
третє, продовжуєзмінюватися розподіл світових уловів між океанами, про що свідчитьтаблиця 138. Аналіз її показує, що Атлантичний океан, на протязібагатьох століть був основним в морському рибальстві, відійшов на друге місце,поступившись першістю Тихому океану. Це, до речі, ще один приклад зростання роліТихоокеанського басейну в житті сучасного світу.
четверте, змінюєтьсяспіввідношення між головними районами рибальства в цих океанах, показаними намалюнку 101. Як і на суші, в Світовому океані є біологічновисокопродуктивні акваторії і низькопродуктивні акваторії. Перші з нихзнаходяться там, де найбільш активно протікають процеси фотосинтезу і утворюютьсяскупчення біомаси - їжі для нектону. При цьому, звичайно, мають значення ітакі фактори, як географічне положення, глибини, характер вертикальних ігоризонтальних переміщень водних мас, склад іхтіофауни, характер її харчування.
Рис. 2. Світове рибальство
В Атлантичному океаніздавна відомі два таких району - Північно-Східний, біля берегів Європи, іПівнічно-Західний, біля берегів Америки. Північно-Східний район ще на початку 50-хрр.. XX в. давав третину всіх світових уловів, але потім видобуток тут різкоскоротилася через переловили і В«конкуренціїВ» нафтової промисловості. Так,колись дуже рибне Північне море тепер забезпечує лише 2,5% світовогоулову. Зменшилися улови і в Північно-Західному районі, де основну видобуток рибиведуть США і Канада.
в Тихому океані Триголовних рибальських району. Північно-Західний район біля берегів Азії, де промиселведуть Росія, Японія, Китай, Республіка Корея і КНДР, в даний часнайбільший не лише в Тихому океані, але й у світі. Він виділяється і по уловуриби, і по видобутку інших морепродуктів - молюсків, ракоподібних, водоростей.Північно-Східний район біля берегів Північної Америки по структурі уловів в загальномусхожий з Північно-Західним, але за їх обсягами поступається йому. Нарешті, ще одинрибальський район - Південно-Східний - знаходиться біля берегів Перу і Чилі. Основнийоб'єкт промислу тут - перуанський анчоус.
Такі п'ять головнихрибальських районів світу. Поряд з ними є і ряд інших районів, меншвеликих. Проте з часом майже всі вони зазнали сильного виснаження. Нарибних банках Північної Атлантики збідніли запаси оселедця і тріски, біля берегівПівнічної Америки - каліфорнійської сардини, біля берегів Перу і Чилі - перуанськогоанчоуса, у східній частині Центральної Атлантики - головоногих (восьминогів,кальмарів), у Алеутських островів - аляскинского королівського краба. Зубожінняторкнулося і естуаріїв, наприклад Чесапикского затоки в США, який заслуживнайменування В«фабрики білкаВ». Все це і призвело до падіння уловів в 1970-х рр..
Нарешті, по-п'яте, великізміни за останній час відбулися в складі першої десятки В«рибальськихВ»країн. Для того щоб їх оцінити, достатньо порівняти першу десятку, якою вонабула в середині 1950-х рр.. (Японія, США, СРСР, Китай, Норвегія, Великобританія,Індія, Канада, ФРН, Данія) з сучасною, представленої в таблиці 2.
Таблиця 2.
ПЕРШІ ДЕСЯТЬ країн за розмірамиУЛОВУ РИБИ І ВИДОБУТКУ МОРЕПРОДУКТІВ У 2004 р.
Аналізуючи таблицю 2, неважко помітити, що зі старогоскладу першої десятки в ній залишилося шість країн - Японія, США, Росія, Китай,Індія і Норвегія. Однак черговість їх в цій групі помітно змінилася. Так,Китай ще на початку 1990-х рр.. вийшов на перше ...
