Зміст
Введення......................................................................................... 1
1. Сутність зовнішніх міграцій............................................................ 1
2. Міграції, викликаніполітичними причинами .................................. 3
3. Міграції, викликаніекономічними причинами ................................ 5
4. Напрями міжнародноїміграції .............................................. 13
Список літератури ........................................................................... 16
Введення
Метою даної роботи є визначення основнихпричин і напрямів, що викликають міжнародні, або зовнішні, міграції населенняз Другої Світової війни і до наших днів, а також виявлення найбільш характернихособливостей цих міграцій. Робота включає в себе чотири розділи.
У першому розділі розглядаються основні поняття іположення, пов'язані з явищем зовнішньої міграції, і дається загальна характеристикацього явища.
Другий розділ присвячений зовнішнім міграціям, викликанимполітичними причинами.
У третьому розділі йдеться про найбільш поширенійвигляді зовнішніх міграцій - економічно вмотивованих міграціях.
У заключному, четвертому, розділі на підставіаналізу викладеної у попередніх розділах інформації робиться висновок про основнінапрямках зовнішніх міграцій в сучасному світі.
1. Сутність зовнішніх міграцій
Міжнародна міграція включає дві основніскладові: еміграцію і імміграцію. Під еміграцією розуміється виїзд з країнина постійне місце проживання, під імміграцією - в'їзд в країну на постійнемісце проживання. Міжнародна міграція включає також процес репатріації -повернення до країни походження раніше виїхали з неї громадян.
Міжнародні мігранти підрозділяються на п'ять основнихкатегорій:
іммігранти і неімігранти, легально допущені в країну. Длякраїн, які традиційно приймають іммігрантів, 80 - 90-і рр.. були періодомвисокого рівня імміграції;
працівники-мігранти за контрактом. Їх до кінця 90-х рр.. в світіналічувалося понад 25 млн чоловік. Багато країн залежать від іноземноїробочої сили. Домовленості про її контрактування укладаються між країнами знадлишковою робочою силою в деяких районах Азії і, наприклад, низкою країнБлизького Сходу, Європи;
нелегальні іммігранти. Їх число в кінці 90-х рр.. перевищувало30 млн осіб. Майже всі індустріальні країни мають у себе нелегальнихіммігрантів. Частина з них проникають через кордон, інші залишаються в чужійкраїні з простроченими візами; зазвичай вони заміщають робочі місця, що знаходятьсяна нижчому щаблі трудової ієрархії;
особи, що просять притулку. До 80-х рр.. чисельність цієїкатегорії мігрантів була вкрай незначна, потім вона помітно збільшилася -до понад 1 млн осіб до кінця 90-х рр.. Прохання про притулок люди направляють пополітичних мотивів, а також в силу важкого економічного становища в своїхкраїнах;
біженці. Поданим ООН, у світі на кінець 90-х рр.. налічуєтьсябільше 22 млн біженців (з них близько 4 млн повернулися в місця колишньогопроживання, але знаходяться під патронажем ООН). Більшість сьогоднішніхбіженців живуть у спеціальних таборах. Перебувають під опікою ООН або приватнихагентств. За оцінками, лише менше 1% біженців розселяються в розвинених країнах Заходу.
У багатьох країнах світу зовнішні міграції, тобто еміграціїі імміграції, роблять великий вплив на чисельність населення і йогосклад (а, як наслідок, і на економічну та політичну ситуацію). Зовнішніміграції в сучасному світі, особливо в останні десятиліття, грали і граютьважливу і багатобічну роль у розвитку людства.
Під зовнішніми, або міжнародними, міграціями населенняприйнято розуміти територіальні пересування населення з перетинаннямдержавних кордону. Сучасна наука виділяє за хронологічнимознакою наступні види міжнародних міграцій: безповоротна,тимчасово-постійна (пересування населення на термін від 1 до 6 років), сезоннаі так звана маятникова (викликається щоденним або щотижневимпереїздом в сусідні країни, як правило, для роботи).
Всі без винятку міжнародні міграції викликаютьсядвома видами причин: політичними та економічними. Міграції з політичнихпричин є наслідком існування (виникнення, падіння) в деякихкраїнах певних політичних режимів, або наслідком збройнихконфліктів, і часто породжують велику кількість вимушених мігрантів,біженців, переміщених осіб, і т.д. Характерною особливістю таких міграцій єїх нерегулярність. Необхідно також відзначити, що політично викликаніміграції, хоча і викликаються причинами позаекономічного порядку, ведуть доперерозподілу трудових ресурсів між країнами, що надаєвплив на розвиток економіки як країн еміграції, так і країнімміграції.
За своїми масштабами міграціїз політичних причин не йдуть ні в яке порівняння з міграціями, викликанимиекономічними причинами. Останні носять більш-менш постійний характер івтягують у себе величезні маси людей. У наступних розділах будуть розглянутіобидва типи міграцій і змальовані напрямку переміщення мігрантів для кожноговипадку.
2. Міграції, викликані політичними причинами
Друга половина XX століття стала,ймовірно, найбільш політично неспокійним періодом за всю історію сучасноїцивілізації, принесла величезну кількість внутрішньо-і зовнішньополітичнихконфліктів і, як наслідок, породила наймасштабніші потоки міжнароднихполітичних мігрантів.
Класичним прикладомміграцій з політичних мотивів може служити еміграція майже півмільйонагромадян, переважно представників інтелектуальних кіл суспільства(Альберт Ейнштейн, Ліон Фейхтвангер, Енріко Фермі та ін) з фашистської Німеччинита Італії перед Другою світовою війною, а також з франкістської Іспанії. Всередині 70-х років після приходу до влади в Чилі генерала Піночета цю країнупокинуло понад 1 млн осіб. Політична еміграція в широких масштабах маламісце також в дореволюційній Росії і СРСР, на Кубі, у В'єтнамі, в Камбоджі,багатьох інших країнах.
ВВнаслідок поразки фашистської Німеччини у Другій світовій війні майже 10 млннімців були переселені із країн Східної Європи в ФРН, НДР і Західний Берлін.Після Другої світової війни найбільш великі міграційні потоки булипов'язані, з встановленням нових державних кордонів, виникненнямсвітової системи соціалізму і крахом колоніальної системи. Так, наприклад,по постдамской угоді трьох держав - СРСР, США і Великобританіїсхідна межа Німеччини пройшла по лінії Одер - Нейсе, і німецькенаселення, яке проживає раніше на схід цієї лінії, а також в країнахЦентральної та Південно-Східної Європи, було в переважній більшостіпереселено на території тодішніх НДР і ФРН. У Східній Азії вЯпонію було переселено близько 6 млн. чоловік, головним чином з Китаюі Кореї.
Крах колоніальної системив 50-70-х роках призвело до відтоку білого населення з колишніх колоній вметрополії. Велика частина англійців повернулася з Індії, Пакистану, рядуінших володінь, французів - з Алжиру, Тунісу, Марокко, італійців - зЛівії, Ефіопії, португальців - з Анголи і Мозамбіку. Освітньої-ние натериторії колишньої британської Індії незалежних Індії та Пакистану з подальшоютрансформацією Східного Пакистану на державу Бангладеш в загальній складностіпризвело до переселення 18 млн осіб. Здійснювалося воно в основному порелігійним принципом: індуси поверталися до Індії, а мусульмани - до Пакистануі Бангладеш.
Політичні події кінця80-х - початку 90-х років у Східній Європі та в СРСР (розвал Радянського Союзу,руйнування В«залізної завісиВ», об'єднання ФРН і НДР, і т.д.), викликали дожиття ще одну сильну хвилю зовнішніх міграцій. У країну масової імміграціїперетворилася ФРН, яка тільки в 1989 році прийняла понад 1 млн мігрантів, втому числі 720 тис. етнічних німців із НДР, країн Східної Європи і СРСР. В1990 році в країну прибуло ще 600 тис. мігрантів. Радянський Союз, навпаки,перетворився на країну масової еміграції: ...
