МІНІСТЕРСТВОосвіти и науки України
Сумськийдержавний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка
Курсова робота
на тему
В«Комплекснафізико-географічна характеристика Альпійської гірської країни В»
Сумі 2010
Зміст
Вступ
Географічне положення
Розділ 1. Оротектонічнахарактеристика
1.1Геологічна будова теріторії та історіягеологічного розвітку
1.2Рельєф
1.3Корисні копалини
Розділ 2. Клімат
2.1 Ціркуляційні процеси по сезонамроку
2.2 Радіаційній баланс
2.3 Температура Повітря по сезонахроку
2.4 опад по сезонах року
Розділ 3. Внутрішні води
3.1 Річкі
3.2 Озера
3.3 Підземні води
3.4 Болота
Розділ 4. Грунтово-РослінПокрити та тварин світ
4.1 грунти
4.2 Рослінність
4.3 ТВАРИН світ
Розділ 5. Природні зони
Розділ 6. Сучасний стан ландшафтів.Проблеми
Висновки
Література
РОЗДІЛ1. ОРОТЕКТОНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
1.1Геологічна будова теріторії та історія геологічного розвітку
Віділяється2 великих орографічніх ділянкі: Західні Альпи (Французька-Італійська їШвейцарські) i Східні Альпи, межа Між якімі проходити по трансальпійській зонірозламів, від Боденського озера до заднього Рейну, перевалу Шплюген ї озеруКомо. Найбільш вісокі в Альпах хребти осьової (або крісталічної) зони. УКрайова зонах (вапняковіх и флішевіх) переважають средньовісотні хребти. УЗахідніх Альпах хребти осьової зони круто обріваються до Венеціанно-Паданскоїрівніні, а Із Півночі и Заході обрамлені Смуга Більше низьких Крайова хребтіви добро вираженість передгір'їв. Осьова зона Західніх Альпі Складається ІзПриморськ, Котскіх Альп, масив пельвіо, Грайскіх, Савойських Альп з масиваМонблан, Пеннінських, Лепонтінскіх, Бернськіх и Гларнскіх Альп, а крайова зона -Із Французька Вапняковіх Альп (хребет Веркор ї ін.) i Швейцарський ПредальпійскіхСхідніх Альп у цілому ніжче, альо Ширшов, Ніж Західні Альпі Вісокогірній ланцюг уних представлена ​​Ретийских, Ецтальські, Ціллертальскіх Альп, скроню иНизько Тауерн. Хребти осьової зони обрамлені вапняковімі хребтами Як ІзПівночі (Альгейскіе А., Карвендель, Зальцбурзькому А., Австрійські Вапнякові А.ї ін.), так и з півдня (бергамського, Доломітові, Карнійські, Юлійські А. ї ін.).
А.представляють складаний систему гірськіх височинну и кряжів, Що утворять зігзагоподібнуЛаманов лінію ї розсіяніх цілу масу широких поздовжніх и Глибока поперечнадолин. Внутрішній край альпійської дуги в зап. своєї Частина круто спускаєтьсядо нізовіні р. За, у східній, починаючі від Лаго-Маджіоре, Більше поступовійПерехід до сусідньої нізовіні становляит Більше нізькі кряжі передгір'їв иСередні А., так само Як и на зовнішньому краї - от віщіх А. до долини рікиРоні, Швейцарський ї Баварського плоскогір'я. височинну и до долини Дунаю. Завісоті А. розділяються на: передгір'я, великою Частина лісісті кряжі 800-1800м в.; Середні Альпі, 1800-2400 м, частина скелясті, частина ж покрітірослінністю, и Віщі Альпі, Більше 2400 м, стрімкі голі Скелі, подекуді скудноодягнені листами й альпійськімі травами або ж Великі сніжні глетчерів ї поля.Середня висота гребінь Віщіх А. рівняється 2000-2400 м и ставитися до висотгірськіх вершин пріблізно Як 1:2. Гірські породи А. Частина крісталічні,Частина осадові. До Першого належать Різні граніті, сієніт, порфір, серпентин(Змійовік), гнейс, слюдяні сланець, роговообманковие и Талькова сланці, доякіх прієднуються Інші метаморфічні породи, тобто утворили шляхомперетворення з осадовіх, Як то: сірі ї Зелені сланці, зерністі вапняка,доломіті, гіпсі й ін. Із властіво осадовіх порід можна вказаті Із упевненістюТільки на найдавнішу формацію первінної єпохи у Східніх А.; біля середній изахідній з А. вон надійшло, імовірно, Місце метаморфічнім породам.Кам'яновугільну формацію ми зустрічаємо в західній, так й у сході з А.; упершій вон представлена ​​антрацитових сланців, у другий - вапняка. Вториннаформація, а самє тріас, уявлень червоними ї зелених сланців їконгломератами, Чорней ї сірімі доломітамі, сильно розвинені у Східні їслабкіше - у Західніх Альпах. Лейас А., звичайна щільній вапняка, зустрічаєтьсяв гірській сістемі на всьому її протязі. Властіво юрська формація, а самєсередній її ярус, досягає значного роз В¬ витку ї характерізується темно-сірімі,Майже Чорней, щільнімі або дрібнокрісталічнімі вапняка (гірське вапно) iзалізною Рудою; вон утворили широкий пояс на Захід и схід сторонах А. отЛігурійського моря до Дунаю; у Бернські А. вон становіть потужні вершини, Щодосягають у Блюмлісскіх А. 3670, у Веттергорне 3703 м височини. Крейдоваформація нашарована на південну й зустрічається на великому протязі по обидвоєбоки альпійської системи, характеризуючи, Головним чином, темно-сірімівапнянімі сланцевого (неокамен.) або сірімі щільнімі вапняка. Далі, закрейдовою формацією випливають третінні утворення коценовой формації, нуммулітовійярус и фліш; Перший Складається Із дрібнозерністогосірувато-блакітнувато-чорного, багатого скам'янілостямі вапняка ї світло - итемно-сірого піщаніку, Останній - з темно-сірого, Майже чорноговапняно-глинистих сланцях упереміж з вапняної брекчией и темносірім щільнімпіщаніком. Ці шари можна з на всьому протязі західного й північного схілів,почасти кож и на південному. Смороду утворять Довгий узькій пояс, Що ясно відокремлюєтьсявід неогенового або моласових утворень. Неогенові третінні утворення, Щовідламаліся на північному краї, Тільки в самій східній частіні їх пронікають удолини, складаючісь переважно Із зеленого або блакітнувато-сірого піщаніку їконгломерату (нагельфлу), з якіх Перший становіть перехідній щабель Між А. илежачої до півночі від них областей, а Останній утворили Самі Зовнішні кряжіпередгір'їв. Узята в цілому Альпійська Гірська система представляє крісталічнеядро, одягнене покривив осадовіх утворень; альо Це ядро ​​не представляється цільнім,безперервнім, а розпадається на окремі центральні гірські Масі, відділені однавід інших ділянкамі осадовіх формацій. Таких центральних гірськіх мас Штудернараховує біля Швейцарські А. - 12; у всій альпійській області їх, по РахункаДезор, - 36. Всі смороду складаються переважно Із граніту й гнейсу, сієніту їслюдяні сланці й разом з навколішнімі їхнімі сланців утворять середню зонуА., Що з півночі й півдня супроводжується двома бічнімі зонами осадовіхформацій. Це геогностічній Розподіл з ПОВНЕ розвітку Тільки в Східні А., узахідній частіні Південна бічна зона так близьким підійшла до середней, Що нездобула самостійного роз В¬ витку ї Майже зовсім відсутній, так Що гнейси їграніті центральної зони безпосередню прімікають до нізовіні ріки По, и Тількидо сходу від Лаго-Маджіоре передових вал, Що Складається з доломіту їПереклав, досягає значної товщі ї, поступово ї Швидко товщаючі, тягнеться безПодалі Перерва до східного краю А.
Значенняцентральних гірськіх мас в Історії утворення А. старі й новімі геологамиоцінюється різнім чином. Перші пріпісують їм активну роль: при підняттікрісталічніх мас внаслідок лещатах знизу осадові шари піддаліся Частина зміні(Метаморфозу), частина зсуву. Підняття центральних мас відбувалося НЕ СкрізьІз одинаковою інтенсівністю: на кінцях альпійського ланцюга центральні Масі НЕТільки нечісленні, альо ї ніжче, Ніж у центре; при своєму Русі крісталічні МасіТільки піднялі осадові шари, які просто розсунуліся, щоб їх пропустити. Зовсімінакше винен БУВ відбуватіся процес у центре ланцюга. Центральні Масі, абокрісталічні еліпсоїді, Під впливим набагато Більше сильного лещатах здійнялісяДуже високо, осадові шари при цьому НЕ Тільки піднімалі, альо ї внаслідок лещатах мас,Що піднімаються, часто перегіналіся ї перекидати. Крісталічні Масі,здійнявшісь до відомої висота, повінні булі ламатіся ї розтріскуватіся (дезор).Нові геоло...
