Введення
НЬЮ-ЙОРК(New York) (офіційно New York City, скорочено NY і NYC, прізвиськоВ«Велике яблукоВ», Big Apple), місто на північному сході США, штат Нью-Йорк.Найбільше місто країни, разом з численними передмістями утворює одну знайбільших у світі міських агломерацій. Розташований в гирлі річки Гудзон зчисленними затоками і протоками, створюючими зручні гавані. ВласнеНью-Йорк займає площу близько 800 км 2 , включаючи частину прилеглого острова Лонг-Айленд.Розділений на п'ять великих адміністративних районів (Манхеттен, Бронкс, Бруклін,Куїнс і Стейтен-Айленд), межами яких служать протоки і протоки. Населення8100000 чоловік, Великого Нью-Йорка разом з передмістями 21200000 чоловік,агломерація Великого Нью-Йорка разом з Філадельфією (друга в світі зачисельністю після Токіо) становить 30,1 млн осіб. Найбільший економічний,політичний, торговельно-фінансовий, науковий і культурний центр США.
Нью-Йорквідрізняється своєю багатонаціональністю, згідно з переписом 2004 року в Нью-Йоркупроживало близько 200 різних національних груп, тут більше євреїв, ніж уТель-Авіві, більше ірландців ніж в Дубліні, більше пуерториканців ніж вСан-Хуані. Близько третини населення складають нащадки європейських переселенців,стільки ж іспаномовне населення, одну четверту - афроамериканці і однудесяту - представники азіатських народів. У 1980-1990-і рр.. місто поповнювавсянасамперед за рахунок домініканців, китайців, емігрантів із Південно-Східної Азії,колишнього Радянського Союзу. Місто знамените своїми національними мікрорайонами,серед яких найвідомішими є китайський В«ЧайнатаунВ», німецькийВ«ЙорквілльВ», В«Маленька ІталіяВ», а також Іспанська Гарлем і Чорний Гарлем,поселення радянських емігрантів Брайтон-Біч.
1. Історія
Голландський період. У 1524 Джованні да Вераццано,флорентійський мореплавець, що плавав під французьким прапором, вперше увійшов дообширну бухту Нью-Йорк. У 1609 ці місця були більш ретельно обстеженіанглійцем Генрі Гудзоном, які перебували на службі в нідерландській Ост-Індськоїкомпанії. Точна дата виникнення першого постійного поселення на місцімайбутнього Нью-Йорка невідома. Але влаштувалися в 1624 на о. Гавернорсголландці вже влітку 1625 пасли своїх корів на о. Манхаттан. Незабаром наМанхаттане був побудований форт, що фігурує на перспективному плані Ост-Індськоїкомпанії 1625. У 1626 Петер міну, перший генерал-директор, купив Манхаттан умісцевих індіанців з Делаверськом племені ліні-ленапе. Відразу ж після цьогопочалося зведення укріпленої факторії, що отримала назву Новий Амстердам.
Британське володарювання. 8 вересня 1664 Новий Амстердам упав піднатиском англійських військ. Місто і колонія були перейменовані в Нью-Йорк - вчесть його нового власника, Якова, герцога Йоркського. Англійське завоюваннясприяло перетворенню Нью-Йорка в англо-американський місто, хоча і зпомітним голландським колоритом. Британське володарювання було підірвано в 1673,коли голландці відбили місто і дали йому нове ім'я - Нью-Оріндж, але вже в 1674Англія відновила над ним свій контроль. За час більш ніж віковогобританського правління чисельність населення Нью-Йорка зросла до 25 тис.людина, а житлові квартали міста просунулися до нинішнього Сіті-Холу (Ратуші).Добробут міста грунтувалося головним чином на праці ремісників іторгівлі. Тим не менше багато жителів займалися виробництвом борошна та цукру,перегонкою спирту, кораблебудуванням, виготовленням корабельного інвентарю тапровіанту. Великий попит на свої вироби знайшли тут кравці, капелюшники івзуттєвики. Кораблі нью-йоркських купців борознили прибережні води ПівнічноїАмерики і возили товари в Вест-Індію і до берегів Європи. До середини 18 ст.внутрішня торгівля розширилася від найближчих передмість Нью-Йорка доКоннектикуту і Нью-Джерсі. У пору найгострішої боротьби за сфери впливу міжФранцією і Англією, що почалася в цьому регіоні ще в кінці 17 в., Каперство,контрабанда і державні контракти сприяли розвитку міськоїекономіки.
Економічна експансія. З 1785 по 1790 Нью-Йорк залишався столицею молодих Сполучених Штатів, до1796 він залишався також і столицею штату. Його населення зросло з 12 тис. у1783 до більш ніж 900 тис. до моменту закінчення Громадянської війни. Жителів жтодішнього Великого Нью-Йорка налічувалося ок. 1,5 млн. Настільки вражаючомупрогресу чимало сприяли торгівля та ремесла. З початку 1790-х до 1807місцеві судновласники робили гроші на імпорті товарів з Європи, що сталидоступними для американців в епоху наполеонівських воєн. Після спорудження каналуЕрі в 1825 і прокладки залізниць, що зв'язали Нью-Йорк з Олбані, Буффало,Чикаго, а до 1870 і з Тихоокеанським узбережжям, весь материк став для Нью-Йоркавигідним ринком збуту. Тим часом місто перетворювався і в великий міжнароднийторговельний порт; цьому сприяли регулярне морське сполучення міжНью-Йорком і Європою, бурхливий розвиток банківського і страхового бізнесу,завдяки чому нью-йоркські купці стали впливовими посередниками в експортібавовни з американського Півдня в Нову Англію і Європу. Вдобавок 1850-ті роки буливідзначені бурхливим розвитком легкої промисловості.
Приріст населення. До кінця 1860-х років, в чималому ступені завдяки кипучої діяльностіадвоката і громадського діяча Ендрю Гріна, посилилися заклики створити ВеликийНью-Йорк, що полегшило б управління мегаполісом і зміцнило позиції Нью-Йоркаяк найбільшого міста країни. Ця мета була нарешті досягнута в підписанійгубернатором 4 травня 1897 спеціальній хартії, по якій Бруклін, Квінс і о. Стейтенставали районами Нью-Йорка, до складу якого ще в 1874 і 1895 увійшливеликі райони округу Уестчестер (нині Бронкс). Населення міста в 1900налічувало 3,4 млн. чоловік, а в 1920 - понад 5,6 млн. Стрімке зростаннянаселення Нью-Йорка відбувався не тільки за рахунок сільських і міських жителівСША, але і за рахунок припливу іммігрантів. У 1840-1850-х роках з Європи прибулостільки людей, що до 1860 чи не половину городян становили вихідці зінших країн. Найчисленнішою колонією була ірландська. Крім того, багато німціввлаштувалося в Маленькій Німеччини в Бауера.
Розвиток міського господарства. Модернізація міської інфраструктури та успіхи в розвиткусоціальної та культурно-побутової сфери багато в чому і створили всесвітню славуНью-Йорка в 1820-1920. Вже в 1825 в місті було газове освітлення, а в 1880-хроках на зміну газовим ліхтарям прийшла електрика. Кротонський акведук,зведений в 1842, дав місту сучасну систему водопостачання. У 1859 буввідкрито Центральний парк. Удосконалення системи міського транспорту - втому числі впровадження конок до 1850-м рокам, надземних електропоїздів до 1870,електричних тролейбусів в 1890-х роках і, нарешті, пуск першої лініїпідземки в 1904 - допомогло розвантажити перенаселені квартали південних і центральнихмікрорайонів міста. Дефіцит життєвого простору перестав бути настільки гостримз початком будівництва багатоповерхових житлових будинків (бл. 1870), а такожВ«ХмарочосівВ», зведення яких стало можливим завдяки використаннюсталевого каркаса - як це було зроблено при будівництві В«ПраскиВ» (1902). В1870 був створений музей Метрополітен. Книжкові зібрання Астора та інших міськихбібліотек були об'єднані в фонд Нью-Йоркської публічної бібліотеки (1895). Докінця 1860-х років щовечора йшли вистави на 20 сценічних майданчиках.Опера, з якою ньюйоркці познайомилися ще в 1825, після відкриття Академіїмузики (1854) і В«Метрополітен-операВ» (1883) знайшла широку популярність.
2. Культурне життя, розваги, розваги
Своєю привабливою силоюяк для місцевого населення, так і для гостей міста Нью-Йорк зобов'язаний безлічірізноманітних центрів культурного дозвілля та розважальних закладів. ВНью-Йорку більше, ніж у якомусь іншому місті Америки, театрів, музичнихколективів, балетних труп, спортивних майданчиків, музеїв і художніхг...
