Економічне районування І ТЕРІТОРІАЛЬНА ОрганізаціяПродуктивних сил
Територіальний Поділ та інтеграція праці Як основаФормування Економічних районів. Поняття про економічний район Як теріторіальнупідсістему національного комплексу Першого рангу Із спеціалізацієюзагальнодержавного значення.
Сучасні уявлення про економічний район Як протериторіально-господарський комплекс. Функціональне зонування економічногорайону. Поняття про районоутворюючі Фактори та їх структура (Відносини впроцесі економічної діяльності, Поділ та інтеграція праці, співвідношення формвласності, технічна база господарства, Природні Умови та ресурси,політико-адмістратівні Межі, працересурсний Потенціал и т.ін.). Принципиекономічного районування: реальність існування Економічних районів; врахуванняретроспективного розвітку районів; загальнодержавного (міжрайонна) господарськаспеціалізація; комплекстність розвітку господарства; раціональна організаціяміжрайонніх Економічних зв "язків; урахування політико-адістратівнх меж.
Таксономія Економічних районів:
Головні (Великі) Економічні райони - генеральний основатеріторіальної організації продуктивних сил Країни (значний чі велика частинаКраїни, Що віділяється за господарсько спеціалізацією, спеціфікою структуривиробництва, характерними природними умів, спеціфічнім географічнімположенням; Як правило, об'єднує теріторії декількох областей).
Економічні ПІДРАЙОНІ - теріторії областей, які маютподібну внутрірайону спеціалізацію.
ОБЛАСНІ Економічні райони - теріторіальні олениці народногогосподарства, обмежені Обласний адмістратівнімі границями.
НІЗОВІ Економічні райони - територія адмістратівніхрайонів.
Економічні ВУЗЛІ - Великі Міста Із зонами їхбезпосередню впливим.
Рівень розвітку Економічних районів. Економічний район Якісторична категорія (райони зароджуються, формують, розвиваються, старіють).
практичність значення ЕКОНОМІЧНОГО районування
Велике прикладне значення економічного районування полягаєу тому, Що воно є основою Формування и реалізації державної регіональноїекономічної політики, а кож вікорістовується в практіці теріторіальногоУправління господарством, при віборі доцільніх варіантів розміщення новихвиробничих об'єктів та вдосконаленні теріторіальної структури господарства,обгрунту-ванні перспектив роз В¬ витку територіально-виробничих комплексів.Економічне районування спріяє підвіщенню ефектівності Використання ресурсного,виробничого и науково-технічного потенціалу регіонів и всієї Країни.
В Україні здійснюється Генеральним економічне районуваннятеріторії для цілей прогнозування, розробка и реалізації територіальнихкомплексних програм и схем природокористування, проектів районного планування,схем розвітку и розміщення продуктивних сил та розселення населення.Теріторіальні Схеми розміщення и розвітку продуктивних сил Певної районівявляютя собою прогнозні, науково обгрунтовані Розробка прикладного характеру,які містять Як ретроспективний аналіз розвітку усіх структурних складовихгосподарського комплексу теріторії, так и применения напрямів перспективногорозвітку. При цьому обгрунтовуються Основні Завдання и Вінницький національнийсоціально-економічного роз В¬ витку регіонів та шляхи Вирішення соціальніх,Економічних и екологічних проблем.
Таким чином, економічне районування є науковим методомтеріторіальної організації народного господарства и водночас одним Із засобівраціонального розміщення виробництва, вдосконалення Його спеціалізації тапіднесення соціально-економічного роз В¬ витку.
Економічне районування УКРАЇНИ на державній організаційнійОснові, по суті, розпочалося з 1921 р. комісією Держплану России Підкерівніцтвом І. Г. Олександрова.
Перша Спроба віділення Економічних районів на Україні БулаНевдалий. За проектом Держплану її територія Була поділена на два великихрайони: Південний гірнічопромісловій и Південно-Західний - в основномусільськогосподарський. Однак Уряд України НЕ прийнять такого поділу, внаслідокЧого пізніше Держплан СРСР віділів Україну Як єдиний економічний район.
У довоєнній Період для внутріреспубліканського плануваннятеріторію України поділілі на ЧАСТИНА на Основі об'єднання у Великі групиадміністратівніх округів. Альо в зв'язку з нестабільністюадміністративно-теріторіального поділу на тій годину такє районування Було Дужекороткочаснім.
Тільки в післявоєнній Період, коли в основномустабілізувався адміністративно-територіальний Поділ и булі візначені Майже ВСІСучасні області України, а кож завершилося об'єднання теріторії України з їїзахіднімі землями и крим, розпочалась науково більш обгрунтована розробкаМережі Економічних районів.
Качан її Було Зроблено в 1952 р. вчен Підкерівніцтвом академіка К. Г. Воблого. В основу віділеніх ними районів Булопокладено об'єднання адміністратівніх областей, які візначаліся спільністюекономіко-географічного положення, особливо Формування господарства уМинуло и сучасности Його спеціалізацією. Смороду віділілі п'ять Економічнихрайонів (груп областей): Центральний (Київська, Чернігівська, Житомирська, Вінницькаи Кам'янець-Подільська); Південно-Східний (Сталінська, Ворошіловградська,Дніпропетровська и Запорізька); Північно-Східний (Харківська, Полтавська,Сумська); Південно-Західний (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська,Ізмаїльська); Західний (Львівська, Дрогобицький, Станіславська, Тернопільська,Рівненська, Волинська, Чернівецька, Закарпатська) * 2. ЯКЩО врахуваті віділенняПодільського району, його призначення та відбулося пізніше з областей Центрального (Вінницька,Кам'янець-Подільська) i Західного (Тернопільська) районів, и віділенняПрідніпровського району з областей Південного - Східного району(Дніпропетровська и Запорізька), то ця мережа довела свою жіттєздатність. Воназбільшена до семи районів, які тепер становляться основу Мережі Економічнихрайонів України.
* 2: {У складі Київської області на тій годину галі Була итериторія майбутньої Черкаської області; Кримська область Була галі у складіРосійської Федерації; Ізмаїльська область об'єдналась з ОДЕСЬКА, а Дрогобицький- З Львівською.}
У 1957 р. у зв'язку з переходом від галузевого дотеріторіального планування розвітку народного господарства СРСР БулаЗатверджено нова мережа, Яка складалася з Економічних адміністратівніх районів.За цією Мережа на теріторії України Було віділено 11 Економічних адміністратівніхрайонів.
У 1960 р. їх кількість Була збільшена до 14. З метоюукрупненна Економічних адміністратівніх районів А. Т. Діброва в 1958 р.запропонував ятір з 6 основних Економічних районів: Донбасу, промисловостяхПридніпров'я, Північно-Східного, Центрального, Західного, Прічорноморського.
У зв'язку з подрібненістю теріторії України економічнімірайонами та значний збільшенням управлінського апарату Держплан Українизбільшивши у 1962 р. економічні адміністратівні райони и зменшіть їх кількість з14 до 7.
До Мережі ціх районів увійшлі:
Донецький (Донецька и Луганська області);
Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька,Кіровоградська області);
Харківський (Харківська, Полтавська, Сумська області);
Київський (Київська, Житомирська, Чернігівська, Черкаськаобласті);
Подільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська,Чернівецька області);
Львівський (Львівська, Волинська, Рівненська,Івано-Франківська, Закарпатська області);
Чорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська иКримська області).
Ця мережа Економічних районів більш об'єктивно відображалареально існуючі економічні райони України. Вінятком Була Тільки Чернівецькаобласть, Яка пізніше ЦІЛКОМ обгрунтовано Була віднесена до Карпатськогоекономічного району. Ці райони до 1990 р. Залишани Визнання підрайонамігенеральних Економічних районів, віділеніх на Україні в 1963 р., коли процесукрупненна Економічних районів відбувався на всій теріторії Радянська Союзу.
В результаті Бул...
