Атомна енергетика світу
Ще не такдавно слова "атомна енергетика" і "науково-технічний прогрес" зливалися внерозривне ціле. І тому було немало причин. Молода галузь стимулюваларозвиток цілого ряду нових напрямків у фізиці, хімії, біології. Більше того,відкривалася дуже веселкова перспектива вирішення енергетичних проблем, в першучергу заміни традиційних видів палива принципово іншим - компактним,"Бездимним" і, що особливо важливо, практично невичерпним. Саме томуатомна енергетика відразу отримала пріоритетний розвиток у багатьох промисловорозвинених країнах.
Атомнаенергетика - питання, яке займає і економістів, і політиків у всіхкраїнах світу. Ми звикли стежити за цінами на нафту, хоча можемо і не розуміти,скільки взагалі літрів в цьому барелі, і чому він стільки коштує. Ми знаємо, щовід цін на нафту залежить і політична ситуація в державі, і його авторитет.Але якби ми уважно вивчили список світових джерел енергії, то легко бвиявили, що атомна енергетика майже так само важлива, як нафта і газ. І точнотак само, як наявність нафтових свердловин, наявність атомних станцій і продуманоїдержавної політики в галузі атомної самим серйозним чином впливає на економічнеблагополуччя країни.
Атомну(Ядерну) енергетику можна розглядати як одну з важливих підгалузей світовоїенергетики, яка у другій половині XX в. стала вносити істотний внесок ввиробництво електроенергії. Особливо це відноситься до тих регіонів планети, денемає або майже немає власних первинних енергетичних ресурсів. Засобівартості вироблюваної електроенергії сучасні АЕС вже цілком конкурентоздатнів порівнянні з іншими типами електростанцій. На відміну від звичайних ТЕС,працюють на органічному паливі, вони не викидають в атмосферу парниковігази і аерозолі, що теж є їхньою гідністю.
Рис. 1. Зростанняпотужності АЕС світу
Не дивно,що протягом останніх десятиліть світова атомна енергетика перетвориласяв велику галузь, важливу складову частину світового господарства. Ще в 1970 р. всіатомні електростанції світу виробили лише 85 млрд кВт-год електроенергії, алевже в 1980 р. - близько 700 млрд, в 1990 р. - 1800 млрд, а в 2005 р. - майже 2750млрд кВт-год. Одночасно зростала і сумарна потужність АЕС світу (рис. 74).Однак малюнок 1. наочно відображає і дуже істотні перепади, які булихарактерні для розвитку світової атомної енергетики в другій половині XX в.
Першіпрограми швидкого зростання атомної енергетики були розроблені ще в 50-60-і рр..XX в. в США, Великобританії, СРСР, потім у ФРН, Японії. Але в більшості своїйвони не були виконані. Це пояснювалося, насамперед, недостатньоюконкурентоспроможністю АЕС у порівнянні з тепловими електростанціями,працюючими на вугіллі, мазуті і газі.
З початкомсвітової енергетичної кризи, яка призвела до різкого подорожчання нафти,та й інших видів мінерального палива, по-новому поставив питання надійностіенергопостачання, шанси атомної енергетики швидко зросли. В першу чергу цевідносилося до країн, не володіють великими ресурсами нафти і газу, а іноді івугілля, - Франції, ФРН, Бельгії, Швеції, Фінляндії, Японії, Республіці Корея.Однак великі програми розвитку атомної енергетики були прийняті також і втаких багатих мінеральним паливом країнах, як США і СРСР.
В кінці1970-х рр.. більшість західних експертів вважало, що до початку XXI ст. потужністьАЕС може досягти 1300-1600 млн кВт, або приблизно половини сумарноїпотужності всіх електростанцій, а самі АЕС з'являться в 50 країнах світу. На Xсесії МІРЕК обговорювалося прогноз на 2020 р., згідно з яким частка атомноїенергетики у світовому споживанні палива та енергії повинна була скласти 30%.
Але вже всередині 1980-х рр.. темпи зростання атомної енергетики знову сповільнилися, в більшостікраїн були переглянуті і плани спорудження АЕС, і прогнози. Пояснюється цекомплексом причин. Серед них - успіхи політики енергозбереження, поступовездешевлення нафти і особливо - переоцінка екологічних наслідківспоруди АЕС. Ця переоцінка сталася після аварії на американській АЕС В«ТриМайл Айленд В»і особливо після катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986 р.,яка торкнулася 11 областей України, Білорусії та Росії з населенням 17 млнлюдина і призвела до підвищення рівня радіації в 20 країнах в радіусі 2000 км відЧорнобиля. На північному заході радіоактивні опади досягли північних районівНорвегії, на заході - р. Рейн, на півдні - Персидської затоки.
Ось чому в1980-егг. склалася абсолютно нова ситуація, і розвиток атомної енергетикисвіту в цілому явно сповільнився. Правда, політика різних країн по відношенню доданої галузі виявилася аж ніяк не однаковою. З цих позицій їх можна,мабуть, підрозділити на три групи.
До першоїгрупи відносяться, так би мовити, країни-В«відмовникиВ», які взагалі скасували своїатомні програми і прийняли рішення про негайне або поступове закриттясвоїх АЕС. Так, в Австрії була законсервована вже готова АЕС, побудовананеподалік від Відня. В Італії після референдуму 1987 три АЕС були закриті, ачетверта - майже завершена - переобладнана в ТЕС. Польща припиниласпорудження АЕС в Жарновіце. Практично були заморожені ядерні програмиШвейцарії, Нідерландів, Іспанії. У Швеції відповідно до результатівреферендуму уряд прийняв рішення закрити до 2010 р. всі 12 діючихатомних реакторів. А адже в цій країні АЕС дають більше половини всієї виробленняелектроенергії, та й по виробництву В«атомноїВ» електроенергії на душу населеннявона займає перше місце в світі.
До другоїгрупи можна віднести країни, що вирішили не демонтувати свої АЕС, але і небудувати нові. У цю групу потрапляють США і більшість країн зарубіжної Європи,де в 1990-егг. фактично не було розпочато будівництво жодної нової атомноїелектростанції. У неї ж входять Росія і Україна, яка спочатку оголосиламораторій на спорудження АЕС, але потім скасувала його (незалежно від цьогоЧорнобильська АЕС в 2000 р. завдяки спеціальним західним інвестиціям буланарешті закрита). Потрібно мати на увазі, що в деяких країнах другої групи,де нові АЕС дійсно не споруджують, добудову діючих АЕС з пускомнових енергоблоків таки продовжують.
Рис. 2.Розподіл потужностей АЕС по регіонах і країнах світу
У третюгрупу, не дуже численну, входять країни, які незважаючи ні на щояк і раніше здійснюють свої широкомасштабні атомно-енергетичні програми(Франція, Японія, Республіка Корея) або приймають їх заново (Китай, Іран).
Склад цихтрьох груп не залишається незмінним. Так, останнім часом під впливом тих чиінших причин декілька переглянули своє негативне ставлення до будівництваатомних електростанцій такі країни, як Італія, Іспанія, Швеція, а в 2002 р. -США. Ввела в дію свою першу АЕС Румунія. А Канада, навпаки, стала застосовуватидеякі обмеження. У ще більшою мірою це відноситься до Німеччини.
Після тогояк восени 1998 р. до влади в цій країні прийшов коаліційний урядсоціал-демократів і В«зеленихВ», під тиском друге було прийнято рішення прозакриття всіх 20 німецьких атомних енергоблоків, які дають 1/3 виробленоїв країні електроенергії. У цього рішення є свої прихильники, але є йсупротивники, які доводять, що воно може завдати країні великої шкоди. Вдруку обговорюються три можливих В«сценаріюВ» розвитку подій: 1) припиненнявикористання АЕС в міру вироблення їх виробничого ресурсу; 2)припинення їх роботи протягом п'яти років, що потребують, однак, дуже великихкапіталовкладень; 3) припинення їх роботи протягом 20 років.
Самая"Ядерна" країна сьогодні - Литва: 80% її енергетики забезпечується зарахунок розщеплення атома. Але якщо в колишній радянській республіці просто не знайшлосяінших сильних виробництв, то справжній лідер індустрії - Франція. Французивиробляють на АЕС 78% своєї енергії і є найбільшими їїекспортерами.
Загальна світоваситуація в атомній енергетиці на початок XXI ст. може бути охарактеризована придопомоги наступних головних показників. У 31 країні на 248 АЕС в експлуатаціїзнаходиться 441 пр...
