УРБАНИЗАЦИЯ(Франц. Urbanisation, від лат. Urbanus - міський) - історичний процеспідвищення ролі міст у розвитку суспільства, що виражається в переважномузосередженні населення, економіки, культури і т. д. у великих містах, зодного боку, з іншого-розповсюдження стандартів міської культури і вЗагалом способу життя на сільську місцевість. Інтенсифікація даного процесу тіснопов'язана з індустріалізацією. Урбанізація справила величезний вплив на розселеннянаселення (різке скорочення питомої ваги сільського населення на користьміського), його демографічну та соціально-професійну структуру, образі рівень життя та ін Історично урбанізація була обумовлена ​​необхідністю іефективністю концентрації різних форм і видів діяльності {матеріальної тадуховної), спілкування, посилення взаємозв'язків між різними сторонамилюдської життєдіяльності. Вона сприяла подоланню культурної тасоціальної відсталості в сільських поселеннях, становленню сучасної економікиі т. д.
Процесурбанізації пройшов два етапи. Перший характеризується великими переміщеннямисільського населення в міста, зростанням числа міст, концентрацією і накопиченнямекономічного, культурного потенціалу в великих містах. На другому етапівідбувається поширення сформованих стандартів міської культури череззасоби масової комунікації (преса, радіо, телебачення) та їх освоєннянаселенням дрібних міст і сільських поселень. Урбанізація різко змінилахарактер розселення населення - його точкова форма замінилася агломераціями.Навколо найбільших міст утворилися системи поселень, залучаючи в середувпливу все нові території.
Урбанізаціямає ряд негативних наслідків: порушується рівновага в розподілінаселення по території; екологічні порушення, проблеми нездорової середовищапроживання населення - шуму, забруднення повітря, інфекційної небезпеки,ультразвукових випромінювань, проблеми транспорту, ущільнення забудови та ін;негативні соціальні наслідки - зростання злочинності, наркоманія, проституціяі т.д.
Процесзростання міського населення, збільшення кількості міст і їх укрупнення,виникнення мереж і систем міст, а також підвищення ролі міст усучасному світі називається урбанізацією . Урбанізація - найважливішийсоціально-економічний процес сучасності. У його розвитку виділяються триетапи:
1.початковийетап - XIX століття. Процес урбанізації розпочався в Європі та Північній Америці;
2.першийполовина XX століття. Цей етап характеризується прискоренням зростання міськогонаселення та поширенням урбанізації майже на всі регіони світу;
3.другаполовина XX століття. Для цього етапу характерно ще більше прискорення темпів зростанняміського населення, розвиток великих міст, перехід від точкового міста доагломерації (територіальної угрупованні міст і сільських поселень), а такожформування мегалополісів (злиття міських агломерацій), що призводить допоширенню міського способу життя на сільську місцевість.
Урбанізаціяяк всесвітній процес володіє загальними рисами, характерними для більшостікраїн.
Риси урбанізації
Приклади прояву
1. Швидкі темпи зростанняміського населення
За другу половину XXстоліття частка міського населення зросла на 16% (при цьому щорічно чисельністьміського населення збільшується на 50 млн чол.)
2. Концентраціянаселення переважно у великих містах
На початку XX століттявеликих міст (понад 100 тис. чол.) було 360, до теперішнього часу - більше2500
Числоміст-мільйонерів перевищила 200. 20 міст світу мають чисельністьнаселення понад 10 млн чол.
3."Розповзання" міст, розширення їх території
Формуванняагломерацій. Наприклад, Мехіко, Сан-Паулу, Токіо, Нью-Йорк з чисельністюнаселення 16-20 млн чол.
Формуваннямегалополісів: Босваш (45 млн чол.), Токайдо (60 млн чол.) та ін
Принаявності спільних рис процес урбанізації в різних країнах має свої особливості,які виражаються в рівні і темпах урбанізації.
За рівнем урбанізації можна виділити:
високоурбанізірованнихкраїни
среднеурбанізірованниекраїни
Слабоурбанізірованниекраїни
Частка міськогонаселення більше 50%
Частка міськогонаселення 20-50%
Частка міськогонаселення менше 20%
Великобританія
Венесуела
Кувейт
Швеція
Австралія
Японія
Алжир
Болівія
Нігерія
Індія
Заїр
Єгипет
Чад
Ефіопія
Сомалі
Нігер
Малі
Замбія
Рівеньурбанізації в різних регіонах світу різний. Найбільш високий він у ПівнічнійАмериці, Зарубіжної Європі, Латинській Америці і Австралії (71-75%); низькийрівень - у Зарубіжної Азії (особливо в Південній і Південно-Східній) і Африці(27-34%).
За темпами урбанізації різко розрізняються розвиненікраїни. У країнах, що розвиваються темпи зростання міського населення в 4,5 разиперевищують темпи розвинених країн. Найбільш високі вони в Африці і Зарубіжної Азії,в країнах, де рівень урбанізації сьогодні найбільш низький. Високі темпи зростаннячисельності городян у країнах, що розвиваються отримали назву "міськийвибух ". Він супроводжується зростанням числа великих міст іміст-мільйонерів.
Особливістюпроцесу урбанізації в розвинутих країнах стало явище субурбанізації -переїзд частини міського населення передмістя. У США 60% жителів агломераційпроживає в передмістях. Це пов'язано з погіршенням екологічних умов увеликих містах, подорожчанням інфраструктури.
Урбанізація (франц. urbanisation, від лат. urbanus - міський, urbs -місто), історичний процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства,який охоплює соціально-професійну, демографічну структурунаселення, його спосіб життя , культуру, розміщення виробляє, сил,розселення і т.д. У. робить величезний вплив на розвиток різнихсоціально-економічних формацій і держав, саме з містами пов'язаніосновні досягнення цивілізації.
В3-1-м тис. до н. е.. з'явилися міста в Єгипті, Месопотамії, Сирії, Індії, МалоїАзії, Китаї, в греко-римському світі величезну роль грали Афіни, Рим, Карфаген. Вмістах середньовіччя і епохи Відродження формувалися елементи капіталістичного способувиробництва, буржуазної культури. Посилення процесу В. у 19 ст. викликалозростання концентрації населення в містах, що виявилося можливим завдякизростанню промисловості, інтенсифікації сільського господарства, розвитку засобівтранспорту і зв'язку, медицини і т.д. К. Маркс відзначав роль В«міськихвідносин В», проникнення яких в село характеризуєВ« новітню історію В»(Див. К. Маркс і Ф. Енгельс, Соч., 2 изд., Т. 46, ч. 1, с. 470).
Міськогонаселення СРСР між 1926 і початком 1975 виросло майже в 5,8 рази, з 26,3 млн.до 153,1 млн. чол. До середини 1976 його частка склала 62%.
Часткаміського населення по інших районах світу складала (до 1970): у зарубіжнійЄвропі - 63,6%, зарубіжної Азії - 24,7%, Африці - 22,3%, Сівши. Америці - 74,5%,Латинській Америці - 56,2%, Австралії і Океанії - 67,9% всього населення. Заокремим розвинутим капіталістичним країнам частка міського населеннястановила: у США - 73,5%, ФРН - 82,2%, Великобританії - 79,1%, Франції - 70%(1968), Італії - 51,5%. За 1965-70 число городян в світі ...
