Характеристикапаливно-енергетичної бази Китаю
Природну основупаливно-енергетичної бази Китаю утворюють його багаті паливно-енергетичніресурси.
Перше місце (більш70%) в структурі цих ресурсів - як і у всьому світі - займає вугілля. Останнімчас геологи визначають загальні запаси вугілля в Китаї майже в 1 трлн т (860 млрд ткам'яного і 130 млрд т бурого), хоча зустрічаються і більш високі оцінки, а розвідані- В 115 млрд т. З формально-статистичної точки зору це означає, що навіть прирівні річного видобутку в 1 млрд т розвіданих запасів може вистачити більш ніж насто років. Однак для економічно рентабельною розробки придатна тільки 1 / 3 цих запасів. Додамо, що Китай має в своєму розпорядженні запасами кам'яного вугілля самих різнихмарок - і довгополуменеве, і газовими, і коксовими, і антрацитами. Загальне ж числовугільних басейнів і родовищ сягає 300. Вони розосереджені по всій країні,але головні з них знаходяться в північній і північно-східній її частинах.
Друге місце вструктурі паливно-енергетичних ресурсів Китаю займає нафта, але оцінки її запасівсильно розходяться. Згідно з міжнародною статистикою, за розвіданими запасами нафти(2,2 млрд т) Китай не входить в першу десятку країн світу. Але якщо вірити деякимкитайським джерелам, то економічно рентабельні для видобутку запаси нафти досягають12-13 млрд т, тобто рівня Іраку, Кувейту чи ОАЕ. Основні з розвіданих родовищнафти розташовані в північно-східній і східній частинах країни, хоча вони відкритіі на Північно-Заході. Останнім часом епіцентр пошуково-розвідувальних робіт переміщаєтьсяякраз на Північно-Захід, де перспективи нафтоносності пов'язані з Джунгарською, Цайдамскойта іншими улоговинами. Інший важливий напрямок пошуків - шельфові акваторії Жовтого,Східно-Китайського і Південно-Китайського морів, де вже відкриті багаті родовища.
Запаси природногогазу в Китаї, який довгий час орієнтувався в першу чергу на вугільне паливо,почали розвідувати значно пізніше, так що і нині цей процес перебуває, можнасказати, в початковій стадії. Проте міжнародні джерела вже оцінюютьїх приблизно в 2,5 трлн м 3 , а китайські - в 7-13 трлн м 3 , другаз цих оцінок ставить Китай в один ряд з найбагатшими природним газом країнамисвіту. Але вже зустрічається і оцінка в 30 трлн м 3 ! Основні газові родовищапоки розвідані на Середньому Заході Китаю - в провінції Сичуань, але вони відомі ів інших частинах країни, причому і на суші, і на шельфі.
За розмірами свогоекономічного гідропотенціалу Китай не просто входить (разом з Росією, Бразилією,Канадою та Індією) в групу країн-лідерів, але й займає в ній перше місце. Йогогідропотенціал оцінюється в 1260 млрд. кВтг. Гідропотенціал країни розподіляєтьсяміж річками і річковими басейнами нерівномірно. Найбільш великий він у Янцзи - самоїповноводної річки Китаю з річним стоком понад 1 тис. км 3 .
Запаси урану вКитаї невеликі, хоча розвідано понад 200 його родовищ. Країна має дужевеликими (5-10 млрд т) запасами горючих сланців. Те ж відноситься і до нетрадиційнихджерелам енергії, які поки використовуються лише незначною мірою. Наприклад,ресурси геотермальної енергії, за оцінками, становлять 3 млрд тут, ресурси сонячноїенергії - не менше 1,6 млрд кВтг; при цьому для розвитку геліоенергетики сприятливіумови існують в більшості районів Китаю.
На основі перерахованихвище ресурсів палива та енергії склався паливно-енергетичний комплекс Китаю-один з ключових у національній економіці, від якого багато в чому залежить все економічнерозвиток країни. Цей комплекс відрізняється не тільки великими, але і весь час зростаючимимасштабами (табл. 1).
Цифри другої колонкитаблиці 1 свідчать про досить швидкому зростанні виробництва первинної енергії,яке в 1991 р. перевищило 1млрдтут, а в 2005 р. піднялося до 1,7 млрд тут. Ниніз цього важливого показнику Китай поступається тільки США; за цим показником він порівняннийз усіма 27 країнами ЄС, разом узятими. Дані решти колонок таблиць говорятьпро те, що в структурі виробництва первинних енергоресурсів провідна роль залишаєтьсяза вугіллям, і це відрізняє Китай від більшості країн світу. Головний споживач паливаі енергії - промисловість, частка якої становить 75%. Частка транспорту -7%,а решта розподіляється між комунально-побутовим та торговим секторами.
Таблиця 1.
Динаміка виробництвапалива та енергії в Китаї
Ще одна особливістьпаливно-енергетичного комплексу Китаю - широке використання таких нетрадиційнихвидів палива, як деревина, відходи рослинництва і тваринництва, або, іншимисловами, біомаси. Річне виробництво різних видів біомаси оцінюється в 5млрд т. У сільських районах вона (в основному солома і деревина) забезпечує приблизно70% загального споживання енергії. На базі побутових і сільськогосподарських відходівпоширене також виробництво біогазу, який використовують як безпосередньодля побутових потреб, так і для виробництва електроенергії. Ще в середині 1980-х рр..в країні налічувалося 5,5 млн дрібних біогазових установок, які забезпечувалипотреби 25 млн сільських жителів.
З усього сказаноговипливає, що основу ПЕК Китаю утворює вугільна промисловість. Видобуток вугілля, яка становилав 1949 р. всього 32 млн т, в 1989 р. (вперше у світовій історії!) перевищила 1 млрдт, а в 1996 р. досягла свого максимуму - 1,4 млрд т. Таким чином, за розмірамивуглевидобутку Китай вийшов на перше місце в світі. Потім рівень вуглевидобутку кільказнизився. Але на початку XXI ст. світове лідерство Китаю, можна сказати, ще більш утвердилося.У 2003 р. був перевищений рівень у 1,7 млрд т, в 2004 р. був досягнутий рівень в 2,а в 2005 р. в 2,2 млрд т.
Тимчасове зниженнярівня видобутку вугілля в країні зовсім не означало, що в цій галузі настала криза.Навпаки, воно свідчить про початок її модернізації з метою підвищення ефективності.Справа в тому, що в середині 1990-х рр.. належать державі 600 вугільних шахтдобували лише трохи більше 500 млн т вугілля на рік. Приблизно стільки ж давали невеликіі слабо механізовані 25 тис. шахт волосного і селищної підпорядкування, а рештучастина - і зовсім напівкустарні місцеві шахти. Довгий час державі доводилосямиритися з подібною ситуацією. По-перше, тому, що дрібні шахти дозволили зайнятироботою частина надлишкових трудових ресурсів. По-друге, тому, що вони знизили навантаженняна залізничний транспорт, який і так на 45% завантажений перевезеннями вугілля. Але,приступивши до модернізації вугільної промисловості, держава пішла на таку міру,як закриття багатьох тисяч дрібних і нерентабельних шахт.
Одночасно почаливідбуватися деякі зрушення і в географії вуглевидобутку. Чи не головною її рисоюбула і залишається територіальна децентралізація. У самому справі, в Китаї немає вугільногобасейну, який грав би таку ж домінуючу роль, як Аппалачський в США, Рурськийу ФРН, Верхнесилезский в Польщі або Донецький на Україні. Вугілля видобувається приблизнов ста басейнах і родовищах. При цьому навіть найбільші з них (Кайлуань,Датун та ін) дають по 20-30 млн т. Основні басейни (рис. 1) знаходяться в Північному,Східному, Північно-Східному та Центрально-Південному Китаї - відповідно в провінціяхШаньсі ( 1 / 4 всього видобутку), Хебей, Шаньдун, Хейлунцзян, Ляоніні Хенань. Але останнім часом до них додалася також Внутрішня Монголія, де річнавидобуток має тенденцію до постійного зростання. При цьому у Внутрішній Монголії і напівночі провінції Шаньсі будують переважно великі вугільні розрізи.
Нафтова промисловість- Одна з наймолодших галузей китайської економіки. Ще в 1953 р. видобуток нафти в країніне досягала і 1 млн т, а вже в кінці 1970-х рр.. вона перевищила 100 млн т. Такийшвидке зростання пояснюється як збільшенням потреб країни в рідкому паливі, такі відкриттям кількох багатих родовищ. У структурі споживання первиннихджерел енергії нафту займає друге місце (21%). Однак у 1990-і рр.. її видобут...
