Широка (майжестокілометрової) смуга Українського Полісся займає північну частину країни. Вонавитягнулася від північно-західних до північно-східних рубежів України в межахзначною за площею Поліської низовини і займає південну частину обширноїприродної зони змішаних лісів Східно-Європейської рівнини.
РайониУкраїнського Полісся
Поліська низовинаявляє собою своєрідну природну провінцію зони змішаних лісівСхідно-Європейської рівнини. Вона підрозділяється на три великих регіону(Підпровінції), що відрізняються своєрідними географічними умовами: північну(Лівобережжя Прип'яті, повністю розташовану на території Білорусі), південну(Правобережжі Прип'яті і Дніпра, переважно знаходиться в межахсучасної України) і східну (лівобережжя Дніпра, північна частина якої лежитьна території Білорусі та Російської Федерації, а південна - України). Такимчином, Українське Полісся охоплює майже повністю південну підпровінції(Правобережжі Прип'яті і Дніпра) і південну частину східної підпровінції(Лівобережжя Дніпра).
За природними і, в меншійступеня, адміністративно-територіальними ознаками (в тому числі яка дала регіонамвласні назви) Українське Полісся поділяють на наступніфізико-географічні області: Волинське Полісся (найбільш знана поприродним умовам, завдяки чому їй присвячується окрема стаття),Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся таНовгород-Сіверське Полісся.
ЖитомирськеПолісся
Найбільш важливимивідмітними особливостями Житомирського Полісся від інших поліських областейє більш високе гіпсометричне положення, значна ролькристалічних порід в будові сучасного рельєфу, широкий розвиток вузьких івідносно глибоко врізаних річкових долин, наявність великих лесових островіві значно менша заболоченість території.
Визначальнимфактором природного своєрідності Житомирського Полісся , що займає більшу частинуЖитомирської та північно-східні райони Рівненської областей, є йогоположення в межах північно-західної (поліській) частині Українського щита.
Для кліматуЖитомирського Полісся характерна проміжне положення між більш вологим і теплимкліматом Волинського Полісся і більш континентальним Східного (Лівобережного)Полісся.
Розташування накристалічних породах накладає відбиток на рельєф, внутрішні води,грунтовий покрив і характер заболочування території. Будова поліській частиніУкраїнського щита складне і неоднорідне. Тут оголюються різні за складомі віком гірські породи, що утворюють окремі масиви. На крайньомупівнічному заході поширені магматичні породи - рожеві, рожево-сірі ісірі Осницьк і Клесівський граніти. На півночі і північному сході простягаєтьсямасив осадочно-метаморфічних порід - овруцьких кварцитів і пісковиків. Взахідній та південній частинах поліського блоку поширені різноманітні граніти(Житомирські, новоград-волинські, коростишівські), мігматити і гнейси,що є найбільш стародавніми породами Українського щита. Східну частинуполіського блоку складають лабрадорити, габро-норіти і Коростенський граніти.
На докембрійськихкристалічних породах островами залягають каоліни і осадові відкладикрейдяного (піски з кременем), палеогенового і неогенового (пісковики, піски іглини) віку. Антропогенові відклади також мають широке поширення,але відрізняються від інших областей незначною потужністю (до 10 м).
Річкові долиниЖитомирського Полісся глибоко врізані в докембрійські породи і на окремихділянках мають характер долин прориву - каньйоноподібну форму з стрімкими скелястимисхилами висотою до 25-30 м. Такі відрізки долини має Уж у Коростені, Случ вНовоград-Волинському, Уборть в Олевську, Ірша під Володарськ-Волинському, Кам'янка уЖитомира та ін Річки Житомирського Полісся відрізняються більш швидким плином,наявністю перекатів і навіть порогів (на окремих ділянках), чітко позначенимруслом, високим підйомом води (під час паводків) та мають значніенергетичні ресурси. Це найменш заболочена частина Українського Полісся,де великі болотні масиви поширені лише на північному заході і півночі, аїх загальна площа займає до 3% території.
Природні умовиЖитомирського Полісся сприятливі для розвитку промисловостібудівельно-декоративних матеріалів, фарфоро-фаянсової, лісопереробну,паперової, буровугільної, торфодобувної, харчової та легкої. У сільському господарствірегіон спеціалізується на вирощуванні льону, картоплі, хмелю і розвиткум'ясомолочного тваринництва. Найважливішими населеними пунктами цього поліськогоділянки є Житомир, Новоград-Волинський, Коростень, Коростишів і Овруч.
КиївськеПолісся
Київське Полісся (в порівнянні з Житомирським) займаєбільш низький гіпсометричні рівень (абсолютні відмітки 100-180 м), а глибина розчленування тут значно менша і не перевищує 25-50 м.
Київське Полісся лежить насхилі Українського щита до тектонічної западині в області розвитку осадовихпорід. Кристалічні породи тут ніде не оголюються, а поступово занурюютьсяу східному напрямку під осадову товщу. Західний кордон Київського Поліссязазвичай проводять за найбільш східним поліським виходів на денну поверхнюкристалічних порід по лінії Народичі - Радомишль - Ходорків, а східну -по долині Дніпра.
За геологічноюбудовою цей поліський регіон істотно відрізняється від Чернігівського Полісся,розташованого в межах Дніпровсько-Донецької западини, де кристалічнийфундамент знаходиться значно глибше. У Київському Поліссі відсутній рядгоризонтів (девонських і кам'яновугільних відкладень), що зустрічаються наЧернігівщині, а мезозойські і кайнозойські породи мають значно меншупотужність. Найбільший вплив на сучасні фізико-географічні умовинадають палеогенові відклади (піски і глини, оголюються в деяких річковихдолинах), потужність яких зростає від 25 м (на заході) до 100 м і більше (на сході). Велике значення у будові поверхні, грунтоутворенні,формуванні підземних вод мають антропогеновиє відкладення середньою потужністю 20-30 м.
Агрокліматичніумови Київського Полісся сприятливі для розвитку інтенсивного сільського господарства:безморозний період триває 160-180 днів, кількість опадів становить 490-620 мм на рік, а сніговий покрив зберігається в середньому 95 днів.
Велику роль в рельєфі вКиївському Поліссі грають річкові долини Дніпра, Прип'яті, Ужа, Тетерева, Здвиж,Ірпеня та ін, що формують кілька терас, що досягають значної ширини.Поширені також еолові форми рельєфу, представлені дюнами, піщанимигрядами і пагорбами. У районі Вишгорода, Бородянки, Димера та Чорнобилязустрічаються невеликі лесові острови з відмінним характером грунтів і рослинності.У грунтовому покриві Київського Полісся переважають дерново-підзолисті,дерново-лучні, болотні та світло-сірі грунти.
Значна частинатериторії області вкрита лісами, краще збереженими в північній частині і врайоні Києва, й полонинами, поширеними на заплавах і на вододільнихпросторах. Серед болотних масивів найбільш поширені низинні,зрідка зустрічаються перехідні болота, а верхові відсутні.
Природними багатствамиКиївського Полісся є ліси, річки, грунти, торф, пісок і глини. Сільськегосподарство тут спеціалізується на вирощуванні городніх і зернових культур,льону і на розвитку тваринництва. У південно-східній частині регіону побудованаКиївська гідроелектростанція з великим водосховищем, що вплинув на природніумови значної частини Київського Полісся.
ЧернігівськеПолісся
КліматЧернігівського Полісся характеризується як помірно-континентальний, зі значнимзволоженням на протязі року, великою відносною вологістю та слабкимивітрами, а про порівняно із західними поліськими областями його відрізняєзначна амплітуда температур і менша висота снігового покриву.
Чернігівське Поліссяпростягається від Дніпра на заході до лінії, проходітящей від гирла р.. Ревнує(Басейн Знову) - Пагорби - Короп - Кролеве...
