Субрегіони Африки
Африка утворює найбільшийпо території географічний регіон планети. Тому цілком природно прагненняпідрозділити його на окремі великі частини. У самому генералізованому вигляді це призводитьзазвичай до виділення Північної та Тропічної Африки (або Африки на південь від Сахари). Міжцими двома частинами існують досить різкі природні, історичні, етнічні,та й соціально-економічні відмінності. Особливо якщо врахувати, що Тропічна Африкаявляє собою найбільш відсталий район всього світу, що розвивається, в якомуі в наші дні частка сільського господарства в освіті ВВП перевищує частку промисловоговиробництва. З 47 найменш розвинених країн світу 28 знаходяться в Тропічній Африці.Тут же - найбільше число країн (15), що не мають виходу до моря. Свого роду модифікацієюцього двухчленное розподілу служить тричленний підрозділ Африки на Північну,Тропічну й Південну, яке, очевидно, слід вважати більш правильним.
Що ж стосується власнерегіоналізації, тобто підрозділи Африки на окремі досить великі субрегіону(Макрорегіону), то фактично загальноприйнято її п'ятичленних поділ - на Північну,Західну, Центральну, Східну та Південну. При цьому кожен з п'яти субрегіонів володієспецифічними рисами природи, населення і господарства.
Північна Африка виходить до Атлантичного океану, Середземногоі Червоному морях, і це сприяло її давнім зв'язкам з Європою і Передньою Азією.Загальна площа Північної Африки - близько 10млн. км 2 , населення - 170 млн. чоловік. Положення субрегіону насампередвизначає його середземноморський "фасад", завдяки якому ПівнічнаАфрика фактично межує з Південною Європою і Південно-Західною Азією і отримує вихіддо головного морському шляху з Європи в Азію. "Тил" регіону утворюють малообжитихпростору Сахари. Північна Африка - колиска давньоєгипетської цивілізації, внесокякої у світову культуру вам уже відомий. В античний час середземноморськаАфрика вважалася житницею Риму; сліди підземних водозбірних галерей та інших споруді донині можна зустріти серед безживного моря піску та каменю. Багато прибережнихміста ведуть свій початок від древніх римських і карфагенських поселень. Величезний впливна етнічний склад населення, його культуру, релігію і спосіб життя зробила арабськаколонізація VII-XII ст. Північну Африку і в наші дні називають арабської: майже всіїї населення говорить арабською мовою і сповідує іслам.
Господарське життя ПівнічноїАфрики зосереджена в приморській смузі. Тут знаходяться головні центри обробноїпромисловості, головні райони субтропічного землеробства, в тому числі і на зрошуванихземлях. Природно, що в цій смузі концентрується і майже все населення регіону.У сільській місцевості переважають глинобитні будинки з пласкими дахами і землянимистатями. Дуже характерний вигляд мають і міста. Тому географи і етнографи виділяютьособливий, арабський тип міста, для якого, як і для інших східних міст, характернепідрозділ на дві частини - стару і нову. ІнодіПівнічну Африку називають також Магрибу, але це не зовсім точно.
Зараз в Північній Африці знаходиться15 незалежних країн. З них 13 - республіки. Більшість країн Північної Африкивідносяться до числа слаборозвинених. Трохи вище рівень розвитку економіки в Алжиріі Лівії. Ці країни володіють значними запасами нафти і природного газу, якіє важливим товаром на світовому ринку. Марокко веде видобуток фосфоритів, яківикористовуються для виробництва добрив. Нігер - великий виробник урану, алевсе одно залишається однією з найбідніших країн Північної Африки.
Південна частина субрегіону заселенадуже рідко. Землеробське населення зосереджене в оазисах, де головною споживчоїі товарною культурою служить фінікова пальма. На решті території, та й то нена всій, мешкають тільки кочівники-верблюдоводи, а в алжирській та лівійській частинахСахари знаходяться нафтові та газові промисли.
Лише по долині Нілу вузька"Смуга життя" вклинюється в царство пустелі далеко на південь. Дуже великезначення для розвитку всього Верхнього Єгипту мало спорудження при економічному ітехнічному сприянні СРСР Асуанського гідровузла на Нілі.
Західна Африка охоплює зони тропічних пустель, саван,вологих екваторіальних лісів, розташовані між пустелею Сахарою і Гвінейськоюзатокою. Це один з найбільших за площею і найбільший за чисельністю жителівсубрегіон континенту, що володіє надзвичайною різноманітністю природних умов; етнічнийсклад його населення також найбільш складний. У минулому він був головним районом работоргівлі.Сучасне "обличчя" субрегіону визначається як сільським господарством, яке представленевиробництвом плантаційних товарних і споживчих культур, так і досить розвиненоюпромисловістю, насамперед гірничодобувної. Населення - 280 млн. чол. (2006 р.), поліетнічназа своїм складом. Найбільш великі етнічні групи - вулоф, серер, манде, Сонгай,Мосс, хауса, фулані. За мовною ознакою корінне населення підрозділяється натри мовні мегагруппи - нігер-конго, нило-Сахарська і афро-азіатська. При цьомубільшість місцевих мов відноситься до мовної мегагруппе нігер-конго. З європейськихмов у субрегіоні поширені французька та англійська. За релігійною ознакоюнаселення складається з мусульман, християн і анімістів.
Економіка: обсяг субрегіонального ВНД - приблизно343 млрд. дол по ППС (2006 р.), або близько 1225 дол на душу населення. За класифікацієюООН всі держави субрегіону є країнами, що розвиваються. У створенні субрегіональноїВВП провідну роль відіграють сільське господарство і видобувна промисловість. Основнікорисні копалини - нафта, боксити, залізна руда, марганець, золото, алмази, фосфати.
Центральна Африка, як показує сама її назва, займаєцентральну (екваторіальну) частину материка. Субрегіон загальною площею6613 тис. кв. км. У Центральній Африці розташовано 9 держав - Ангола, Габон,Демократична Республіка Конго, Камерун, Конго, Сан-Томе і Прінсіпі, Центрально-АфриканськаРеспубліка, Чад, Екваторіальна Гвінея, а також заморська територія Великобританії- Острів Святої Олени. Всі ці держави розташовані в зонах вологих екваторіальнихлісів і саван, що багато в чому зумовило із господарський розвиток. Це одинз найбагатших різноманітними мінеральними ресурсами районів не лише Африки,але і всього світу. На відміну від Західної Африки він має однорідний етнічний складнаселення, 9 / 10 якого складають споріднені один одномународи банту.
За класифікацією ООН всі держависубрегіону є країнами, що розвиваються. У створенні субрегіональної ВВП провіднуроль відіграють сільське господарство і видобувна промисловість. Основні корисні копалини- Кобальт, мідь, марганець, золото, алмази, нафта, природний газ. Субрегіон розпорядженнівеликим гідроенергетичний потенціал, а також значними лісовими ресурсами.
Східна Африка розташована в зонах субекваторіальногоі тропічного клімату. Вона має вихід до Індійського океану і здавна підтримувалаторгові зв'язки з Індією і арабськими країнами. Мінеральні багатства її менш значні,але загальне різноманітність природних ресурсів дуже велике, що багато в чому зумовлюєі різноманітність типів їх господарського використання. Етнічний склад населеннятакож вельми мозаїчний.
Межі багатьох державвстановлювалися колишніми колоніальними державами довільно, не враховуючи природнихетнічних і культурних меж. Через великі культурно-соціальних відмінностей у СхіднійАфриці міститься значний конфліктний потенціал, не раз виразився в колишніхі поточних війнах, у тому числі цивільних.
Східна Африка займаєокраїнне положення на материку по обидві сторони від екватора. В її межах зустрічаютьсяпасати північної та південної півкуль і проявляється активна мусонна діяльність.Розчленованість рельєфу і великі висоти над рівнем моря ускладнюють систему атмосферноїциркуляції і створюють в межах Східної Африки велика різноманітність ландшафтів,від жарких тропічних пустель біля самого берега океану до вологих еквато...
