Міністерство науки і освіти України
УніверситетЕкономіки та Управління
Реферат
Задисципліни: В«СтрахуванняВ»
На тему: В«Авіаційнестрахування В»
Виконала:
студентка422 групи
ВалєєваДар'я
Сімферополь,2008
1. Характеристика авіаційних ризиківта особливості їх страхування
Авіаційне страхування - це загальнаназва комплексу майнового, особистого страхування та страхуваннявідповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту ізахищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разінастання певних подій, визначених договором страхування абозаконодавством.
Розрізняють обов'язкове та добровільнеавіаційне страхування. Обов'язковість низки авіаційних видів страхуванняобумовлена ​​міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до якихприєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами. Вонопоширюється на всіх авіаексплікатантів України - як на території нашоїкраїни, так і за її межами.
Добровільні види авіаційногострахування - це широкий спектр в основному страхування майна та страхуваннявідповідальності різних підприємств і організацій, які беруть участь уфункціонуванні цивільної авіації.
Порядок та умови проведенняавіаційних видів страхування є специфічними і потребують докладногоосвітлення. Це, зокрема, зумовлено такими чинниками:
* авіаційне страхування має справуз особливими, відмінними від інших видів майна ризиками;
* значний розмір страхових сумпередбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків;
* авіаційні ризики можуть призвести докатастрофічні та кумулятивні збитки;
* авіаційне страхування тіснопов'язане з міжнародним страховим ринком;
* авіаційне страхуваннярегулюється як національним, так і міжнародним правом;
* для проведення операцій поавіаційного страхування потрібна розвинена спеціалізована інфраструктура;
* авіаційні ризики висуваютьвисокі вимоги до професійної підготовки фахівців, якіздійснюють їх страхування.
Отже, авіаційне страхуванняє досить складним за своєю суттю, а його реалізація потребує відстраховика особливого підходу.
Щоб страхова компанія моглаздійснювати авіаційне страхування, вона має задовольняти певнінеодмінним умовам.
Наявність професійнопідготовлених фахівців-експертів. Страхова компанія, яка здійснюєавіаційне страхування, повинна мати фахівців, які володіють не лишеекономікою страхування, а й глибокими знаннями з питань технічноїексплуатації повітряних суден, сертифікації в цивільній авіації, правилвиконання польотів і, безперечно, міжнародного права. Такі фахівці, якправило, аналізують інформацію, надану страхувальником передукладанням договору страхування, і виконують функції аварійного комісара вразі настання страхового випадку. Складність сучасної авіаційної технікиі причинно-функціональний зв'язок між елементами сучасноїавіаційно-транспортної системи цивільної авіації потребують від страховоїкомпанії використання високих професіоналів цивільної авіації на постійнійоснові.
Наявність широкої системиперестрахування. За розмірами страхових сум авіаційні ризики є однимиз найбільших з усіх видів страхування (десятки, сотні мільйонів, а іноді імільярди доларів). Звичайно, щоб розмістити такі ризики, потрібно не лишезалучати фінансові можливості національного страхового ринку, а й вдаватисядо послуг міжнародного страхового ринку. Таку роботу неможливо здійснитибез наявності договорів перестрахування з національними страховиками таміжнародними страховими брокерами.
Наявність фахівців міжнародногоправа або договорів з міжнародними юридичними компаніями. У випадкунастання страхового випадку в цивільній авіації, як правило, стикаютьсязакони багатьох держав: країни, на території якої сталася подія,країни реєстрації авіаперевізника, країни - власника літака, та країн,громадяни яких постраждали в авіаційному подію. Тому для врегулюваннябудь-якого серйозного страхового випадку з авіаційного страхування потрібні знання таграмотне застосування всіх цих законів.
Наявність актуарних розрахунків поакумуляції ризиків. Розрахунок власного утримання страховика з огляду на великуакумуляцію ризиків, є необхідною умовою прийняття будь-якого ризику поавіаційного страхування. Як правило, страховик виділяє загальну, абоакумульовану, квоту - чітко визначену частку фінансових коштів (100%) навсі види авіаційного страхування. Визначення частки власного утриманнястраховика по кожному з видів потребує розрахунків. Під час розрахунків акумуляціїризику береться до уваги те, що в разі катастрофи (аварії) літакапотрібно обов'язково здійснювати виплати як за літак - пошкоджене майно(Наприклад, 50% від акумульованої квоти), так і за загиблих членів екіпажу (аїх в екіпажі 5-7 осіб - 10% від квоти) і за загиблих пасажирів (Ан-24 - 46/48пасажирських місць, Ту-154 - 168 таких місць - приблизно, 20% від квоти); та завантаж, прийнятий до перевезення, та за пошкоджене уламками літака майно наземлі (20% від квоти). Зрозуміло, що такі актуарні розрахунки можна проводити,володіючи повною технічною інформацією про місткість та призначення повітряногосудна, регіонах польотів експлуатанта, статистику збитків з кожного виду тафінансових можливостях страхової компанії.
Отже, можна виділити такіособливості авіаційного страхування:
* комплексність (майнове,особисте, відповідальності);
* великі розміри страхових сум,визначених у валюті різних країн;
* дія полісів за межамиУкраїни;
* значна акумуляція ризиків;
* необхідність перестрахуванняризиків на міжнародному страховому ринку.
Законодавча база авіаційногострахування. Правове забезпечення цього виду страхування дуже різноманітне.Воно містить норми міжнародних угод та конвенцій, до якихприєдналося наша держава; нормативні акти міжнародних організаційцивільної авіації, членом яких є Україна (ІКАО, ІАТА); нормивнутрішніх законодавчих актів, які регулюють діяльність якцивільної авіації, так і страхування.
Зауважимо, що серед чотирьох підвидівавіаційного страхування обов'язковою з погляду міжнародних вимогє лише відповідальність повітряного перевізника перед третіми особами,пасажирами, власниками багажу, вантажу і пошти. В Україні обов'язковістьстрахування повітряних суден та членів екіпажу встановлено лише внутрішнімзаконодавством.
Повільне зростання авіаційного ринку іскладнощі з впровадженням нової техніки, незначні обсяги авіаперевезень вУкраїні гальмують розвиток внутрішнього ринку авіаційного страхування. У своючергу, страховий ринок у сфері авіації володіє вельми обмеженимивласними можливостями в силу недостатньої капіталоємності всього ринку ібудь-якої страхової компанії цього сегмента зокрема. В даний момент в Україніпрацює велика кількість середніх і дрібних авіаперевізників, які експлуатуютьзастаріваючий парк літаків переважно вітчизняного виробництва. У тойВодночас не можна не відзначити і зростання парку західної техніки. Так, станом на7 жовтня 2004 Державною службою України з нагляду за забезпеченнямбезпеки авіації було видано 94 сертифіката експлуатанта. За данимипрес-служби Мінтрансу України, на 1 квітня 2004 року кількість пасажирськихлітаків в Реєстрі цивільних повітряних суден України становило 296, з нихпридатні до виконання льотних завдань - 146.Такім чином, українськіавіакомпанії, що діють в умовах жорсткої конкуренції, вимагають відстраховиків оперативності, економічно ефективних рішень і надійності. У тойВодночас іноземні страховики (перестраховики) зацікавлені виключнов роботі з найбільшими авіакомпаніями, причому у всіх випадках пропонуютьтільки стандартні програми, які не завжди відповідають індивідуальнимпотребам потенційного клієнта. Найкращим шляхом вирішення задачі бачиться спеціалізова...
