ЗМІСТ
Введення
1.Гідравлічнийрозрив пласта як засіб підтримки продуктивності свердловин
2.Сутність методу гідравлічногорозриву пласта
2.1Проведення ГРП
2.2Засобипроведення ГРП
2.3Необхідніпараметри для проведення ГРП
3Технологія татехніка проведення ГРП
3.1Обв'язка іобладнання при ГРП
4Вибір технологіїГРП
5Устаткування,використовуване при ГРП
6Приклад розрахункугідравлічного розриву пласта
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Витягнафти з пласта і будь-який вплив на нього здійснюється через свердловини.Привибійну зона свердловини (ПЗС) - область, в якій всі процеси протікаютьнайбільш інтенсивно. Тут як в єдиний вузол сходяться лінії струмів привитяганні рідини або розходяться - при закачуванні. Від стану привибійної зонипласта суттєво залежать ефективність розробки родовища, дебітивидобувних, прийомистість нагнітальних і та частка пластової енергії, якаможе бути використана на підйом рідини безпосередньо в свердловині.
Механічніметоди впливу ефективні в твердих породах, коли створення додатковихтріщин в ПЗС дозволяє прилучити до процесу фільтрації нові віддалені частинипласта.
Однимз найбільш поширених методів інтенсифікації видобутку нафти або газовіддачіє гідравлічний розрив пласта (ГРП).
Йоговикористовують для створення нових тріщин як штучних, так і для розширеннястарих (природних), з метою поліпшення сообщаемости зі стовбуром свердловини ізбільшенню системи тріщин або каналів для полегшення припливу і зниженняенергетичних втрат у цій обмеженій області пласта.
Гідравлічнийрозрив пласта проводиться при тисках, що доходять до 100 МПа, з великимвитратою рідини і при використанні складною і різноманітною техніці.
1. Гідравлічний розрив пласта як засіб підтримки ПРОДУКТИВНОСТІСВЕРДЛОВИН
Сутність методу гідравлічного розриву пласта полягаєв тому, що на вибої свердловини шляхом закачування в'язкої рідини створюються високітиску, що перевищують в 1,5-2 рази пластовий тиск, в результаті чого пластрозшаровується і в ньому утворюються тріщини.
Промислова практика показує, щопродуктивність свердловин після гідравлічного розриву збільшується іноді вкілька десятків разів. Це свідчить про те, що утворилися тріщиниз'єднуються з існуючими раніше, і приплив рідини до свердловини відбувається звіддалених ізольованих від свердловини до розриву пласта високопродуктивних зон. Пророзкритті природних або освіті штучних тріщин у пласті судять пографікам зміни витрати Q та тиску P при здійсненні процесу.Освіта штучних тріщин на графіку характеризується падінням тискупри постійному темпі закачування, а при розкритті природних тріщин витратарідини розриву зростає непропорційно зростанню тиску.
Гідравлічний розривпласта здійснюється для підтримки продуктивності свердловин так, як показалапрактика проведення ГРП вигідніше, ніж будівництво нової свердловини як зекономічної сторони так і з точки зору розробки. Але проведення гідравлічногорозриву вимагає дуже ретельного вивчення термодинамічних умов тастану привибійної зони свердловини, складу порід і рідин, а так самосистематичного вивчення накопиченого промислового досвіду на даномуродовищі. Здійснення гідравлічного розриву пласта рекомендується внаступних свердловинах:
1.Що дали при випробуванні слабкий приплив
2.З високим пластовим тиском, але з низькою проникністю колектора
3.З забрудненої привибійній зоною
4.З заниженою продуктивністю
5.З високим газовим фактором (у порівнянні з навколишніми)
6.Нагнітальних з низькою приемистостью
7.Нагнітальних для розширення інтервалу поглинання
Метою проведеннягідравлічного розриву є збільшення продуктивності свердловин, звпливом на привибійну зону свердловини - зміна властивостей пористого середовища тарідини (властивості пористого середовища змінюються при гідророзриву за рахунокосвіти системи тріщин).
Припустимо, що успіх абонеуспіх гідророзриву ми пов'язуємо з двома факторами: попереднім дебітомсвердловини і товщиною пласта. В дійсності ефективність гідророзривузалежить, звичайно, не від двох, а від багатьох факторів: тиску нагнітаєтьсярідини, темпу закачування, відсотка піску в цієї рідини і т.д.
2. СУТНІСТЬ МЕТОДУ ГРП
Гідравлічний розривпласта проводиться таким чином: у проникний пласт закачується рідинапри тиску до 100 МПа, під дією якого пласт розщеплюється, або поплощинам напластування, або уздовж природних тріщин. Для попередженнязмикання тріщин при знятті тиску в них разом з рідиною закачуєтьсякрупний пісок, що зберігає проникність цих тріщин, в тисячу разів перевищуєпроникність непорушеного пласта.
Для попередженнязмикання утворилися в пласті тріщин і збереження їх в розкритому станіпісля зниження тиску нижче тиску розриву в утворилися тріщининагнітають разом з рідиною відсортований грубозернистий кварцовий пісок.Подача піску обов'язкове як у новостворені, так і в існуючі впласті тріщини, розкриті при гідророзриву. Як показують дослідження, впроцесі гідравлічного розриву виникають тріщини шириною 1-2 мм. Радіус їхможе досягати декількох десятків метрів. Заповнені грубозернистим піском тріщиниволодіють значною проникністю, в результаті чого після гідророзривупродуктивність свердловини збільшується в кілька разів.
Гідравлічний розрив пласта (ГРП)проводять для утворення нових або розкриття вже існуючих тріщин з метоюпідвищення проникності привибійної зони пласта і збільшення продуктивностісвердловини.
Гідравлічний розрив пласта отримуютьв результаті закачування рідини в пласт під високим тиском. Для запобіганнязмикання після закінчення операції і зниження тиску до початкового в нихразом з рідиною закачують пористий матеріал - кварцовий пісок, корунд.
Одним з найважливіших параметрівпроведення ГРП є тиск гідророзриву, при якому утворюються тріщини впороди. В ідеальних умовах тиск розкриття р р повинно бути меншегірського тиску р г , створюваного товщею вищерозміщених порід. Однак вреальних умовах може виконуватися нерівність р г * р п <Р р , що пояснюється наявністю в пласті глинистих пропластков,володіють пластичними властивостями. В процесі буріння, коли цикл свердловини необсаджена, під дією ваги вищерозміщених порід може відбутися видавлюванняглини з пласта в свердловини і часткове розвантаження пласта, розташованого під глинистимипропластками, що і призводить до зниження тиску гідророзриву.
Таким чином, тискрозриву залежить від попереднього експлуатації свердловин процесу буріння.Тому розрахувати тиск розриву не можна. Однак при схожих технологіяхпроводки свердловин на даній площі можна говорити про середньому тиску розриву,визначаючи його за даними гідророзриву на сусідніх свердловинах.
2.1 Проведення гідророзриву
гідророзрив проводять за наступноютехнології. Спочатку під великим тиском закачують рідину розриву. Післярозриву пласта для закріплення тріщин закачують рідину з піском. Зазвичай ірідина розриву, і рідина-пісконосіїв при обробці видобувних свердловиннаготовлюють на вуглеводневій основі, при обробці нагрівальних свердловин -на водній. Як правило, для цих цілей використовують різні емульсії, а такожвуглеводневі рідини і водні розчини. Концентрація піску врідини-пісконосіїв зазвичай коливається в межах від 100 до 500 кг/м 3 і залежить від її фильтруемости і утримуючої здатності.
Механізм гідравлічного розривупласта, тобто механізм утворення в ньому тріщин, може бути представлений наступнимчином. Всі породи, що складають той чи інший пласт, мають природнімікротріщини, які знаходяться в стислому стані під впливом вагивищерозміщених товщі порід або, як це прийнято називати, гірського тиску.Проникність таких тріщин невелика. Всі породи володіють деякою міцністю.Тому для утворення в пласті нових тріщин і ...