ЗМІСТ
Введення
1.Международнаясистема автострахування В«Зелена карткаВ»
1.1.ПонятіеВ«Зелена карткаВ» та її розвиток
1.2.Основні завдання та умови системи
2.Україна- Учасник системи В«Зелена картаВ»
3. Правила придбання поліса "Зелена карта"
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Страхування відповідальностіє дуже важливим видом страхування. Об'єктом страхування цього видустрахування є відповідальність за збиток, який може бути нанесенийтретім особам при використанні транспорту власником-водієм. У всьомуцивілізованому світі цей вид страхування є обов'язковим. Ви просто немаєте права сісти за кермо, не маючи такого поліса.
Поліс страхування цивільної відповідальностівласників транспортних засобів перед третіми особами покриває ризики: -тілесні ушкодження або смерть третьої особи; - збиток, нанесенийвласності третіх осіб.
Тобто у випадку, якщо ви нанесликому-небудь збиток, його буде компенсувати страхова компанія. У 90% випадків- Це ремонт автомобіля, рідше страждає інше майно: будівлі, павільйони,огорожі та ін Збиток здоров'ю зустрічається нечасто: це збиті пішоходи абопотерпілі в ДТП водії та пасажири.
У зв'язку із зростанням автомобільного руху в європейських країнах требабуло якнайшвидше створити систему, яка змогла б спростити міжнародне рухуавтотранспортних засобів шляхом забезпечення страхування ризиків відповідальностіперед третіми особами у зв'язку з використанням таких транспортнихзасобів, відповідно до вимог країни відвідування.
Таким чином, була створена система під назвою В«Зелена картаВ»,забезпечує гарантування компенсації потерпілим особам у разі дорожньо-транспортнихпригод відповідно національному законодавствукраїни відвідування, що дозволяє власникам транспортних засобів знятиз себе відповідальність за матеріальну шкоду, яка може бутизавдано майну, здоров'ю та життю постраждалих осіб на території країн-членів системи В«Зелена карткаВ».
1. Міжнародної системи автострахування
В«ЗЕЛЕНА КАРТАВ»
1.1. Поняття В«Зеленакарта В»і її розвиток
У повоєнний час у зв'язку із зростанням автомобільного руху вєвропейських країнах треба було якнайшвидше створити систему, яка моглаб забезпечити дві основні цілі:
- захист інтересів потерпілого в результаті дорожньо-транспортної подіїу разі заподіяння йому збитку (шкоди) іноземним громадянином;
- захист власника транспортного засобу під час подорожі потериторії Європи від необхідності виконання додаткових вимог завтострахування, які передбачаються національними законами про обов'язковестрахування цивільної відповідальності автовласників.
Ретельно розглядаючи це питання, створений у 1946 році підкомітет завтотранспорту Комітету по транспорту Європейської економічної комісії ООН вЖеневі представив свої пропозиції в Рекомендації № 5 від 25.01.49 р., яка івстановлювала систему "Зелена карта", що з часом булозакріплено в Резолюції ООН № 43 від 05.06.52 р. (набрала чинності 01.01.53 р.).Численні запитання, які залишалися неврегульованими в ційРекомендації, знайшли своє відображення в так званому Лондонському угоді -типовому двосторонній угоді, яку було прийнято в 1949 році на зустрічіпредставників страхових компаній зацікавлених країн у Лондоні. Тоді жтам була заснована Рада Бюро - орган управління нової системи.
Таким чином, безпосередньою основою дії системи "Зеленакартка "став не багатосторонній договір, а ряд двосторонніх угод,укладених на основі Лондонського зразкового угоди, між організаціями -членами системи. Одним із принципів системи "Зелена карта" євимога про те, що в кожній державі, яка бажає вступити в систему"Зелена карта", створюється Національне бюро, членами якогостають усі страховики, які займаються обов'язковим страхуваннямцивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.
Крім цього, відповідно до Європейської конвенції "Про покарання задорожньо-транспортні злочини "(ETS N 52, Страсбург, 30 листопада 1964року), передбачено, що органи державної влади країни перебуваннягромадянина мають право вести судове переслідування за дорученням державиза фактом ДТП (вчинення злочину), вчиненого таким громадянином натериторії цієї держави. При цьому слід зауважити, що додорожньо-транспортним злочинам, відповідно цієї Конвенції, відноситьсякерування транспортним засобом без наявності страхового поліса відповідальностіперед третіми особами від збитків, внаслідок використання такого транспортногокошти.
У систему "Зелена карта" в 1953 році увійшли 10 країн - членів ЄС(Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург,Нідерланди, ФРН, Франція).
Таким чином, "Зелена карта"- Це поліс страхування відповідальності власників транспортних засобів,які виїжджають за кордон. У більшості країн Європи прийнято обов'язковестрахування відповідальності власників транспортних засобів, тому особа,яка в'їжджає на автомобілі на територію кожної такої країни, зобов'язана матиполіс страхування відповідальності. Система "Зелена карта" єміжнародним договором, створеним співтовариством страховиків, якіздійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власниківтранспортних засобів. Одночасно назву "Зелена карта" присвоєностраховому посвідченню, яке підтверджує, що його власник євласником транспортного засобу, цивільна відповідальність якогозастрахована. Якщо ви збираєтеся виїхати на автомобілі за кордон, бажано,а у багатьох випадках обов'язково, отримати "Зелену карту". Цейдокумент дає гарантію того, що страхове покриття згідно полісу страхуванняцивільної відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам, відповідаємінімальним вимогам країни, в яку ви потрапляєте. Країни-учасникиДоговору про Зеленій карті взяли на себе зобов'язання визнати на територіїкожної з країн страхові поліси (Зелені карти) про страхування цивільноївідповідальності. У кожній країні - учасниці системи "Зелена карта"страховими організаціями створюється Національні бюро, які виконують двіосновні функції: випускають посвідчення "Зелена карта" для видачіїх страхувальникам (Бюро по відшкодуванню збитків), а також регулюють претензії,які виникають в країні і подають позови іноземним громадянам, винним узаподіянні шкоди (збитку) при використанні ними автотранспортних засобів (Бюрощодо врегулювання претензій). Посвідчення "Зелена карта" єеквівалентом страхового поліса.
1.2. Основні завдання та умови системи
Метою створення системи булоспрощення міжнародного руху автотранспортних засобів шляхом забезпеченнястрахування ризиків відповідальності перед третіми особами у зв'язку з використаннямтаких транспортних засобів, відповідно до вимог країни відвідування.
Система забезпечує гарантуваннякомпенсації потерпілим особам у разідорожньо-транспортних пригод, відповідно до національного законодавствакраїни відвідування допоможе власникам транспортних засобів зняти з себевідповідальність за матеріальну шкоду, яка може бути завданамайну, здоров'ю та життю постраждалих осіб на території країн-членів системиВ«Зелена картаВ».
За Законом страхуєтьсявідповідальність власника транспортного засобу (ТЗ):
-за шкоду,заподіяну життю і здоров'ю фізичних осіб,
В·за шкоду,заподіяну майну фізичних та юридичних осіб.
Основним завданням цієї системи є створення ефективного захиступотерпілих у дорожньо-транспортних пригодах за участю автовласників - нерезидентівкраїни, в якій сталося таке пригода. Така система повинна першвсього запровадити механізм гарантованих виплат компенсацій потерпілим з виниавтовласників інших країн. Це забезпечувалося виконанням певних умовкраїнами-членами системи В«Зелена картаВ».
перше, в таких країнах має здійснюватись обов'язкове страхуванняцивільної відповідальності власників транспортних засобів.
друге, в кожній країні має бути єдина організація, яказдійснює врегулювання збитків, заподіяних автовла...
