Зміст
Введення
1. Моделі Баумоля іМіллера-Орра управління грошовим залишком на розрахунковому рахунку
2. Практична частина
Висновок
Бібліографічнийсписок
Введення
У сучасних умовахгосподарювання багато підприємств поставлені в умови самостійного виборустратегії і тактики свого розвитку. Самофінансування підприємством своєїдіяльності стало першочерговим завданням.
В умовах конкуренції інестабільного зовнішнього середовища необхідно оперативно реагувати на відхилення віднормальної діяльності підприємства. Управління грошовими потоками є тимінструментом, за допомогою якого можна досягти бажаного результатудіяльності підприємства - отримання прибутку.
Рух грошових коштівфірми є безперервний процес. Для кожного напрямувикористання грошових фондів повинен бути відповідний джерело. У широкомусенсі активи фірми представляють собою чисте використання грошових коштів, апасиви і власний капітал - чисті джерела. Для діючого підприємствареально не існує початкової і кінцевої точки. Кінцевий продукт - цесукупність витрат сировини, основних засобів і праці, в кінцевому рахункуоплачуваних грошовими коштами. Продукція потім продається або за готівку,або в кредит. Продаж в кредит тягне за собою дебіторську заборгованість, яка,в кінцевому рахунку, інкасується, перетворюється в готівку. Якщо продажна цінапродукції перевищує всі витрати (включаючи знос активів) за деякий період, тоза цей період буде отримано прибуток; селю немає - збиток. Обсяг грошовихзасобів коливається в часі в залежності від виробничого графіка,обсягу продажів, інкасації дебіторської заборгованості, капітальних витрат іфінансування.
З іншого боку, запасисировини, незавершене виробництво, запаси; готової продукції, дебіторськазаборгованість і підлягає оплаті комерційний кредит коливаються залежновід реалізації, виробничого графіка і політики у відношенні основнихдебіторів, запасів і заборгованості по комерційному кредиту. Звіт про наявність і використаннягрошових коштів - це метод, за допомогою якого ми вивчаємо чисте змінаобсягу коштів між двома моментами. Ці моменти відповідають початковій ікінцевої дат фінансового звіту, до якого б періоду не ставилосядослідження - кварталу, року або п'ятиріччю. Звіт про джерела івикористання коштів описує швидше чисті, ніж загальні зміни вфінансовому становищі на різні дати. Загальні зміни - це все зміни,які відбуваються між двома звітними датами, а чисті змінивизначаються як результат загальних змін.
Метою цієї роботиє дослідження методики управління грошовими коштами підприємства.
1. Моделі Баумоля іМіллера-Орра управління грошовим залишком на розрахунковому рахунку
Розрахунок оптимальногозалишку грошових коштів
Грошові кошти як видоборотних активів характеризуються деякими ознаками:
рутинностью - грошовікошти використовуються для погашення поточних фінансових зобов'язань, томуміж вхідними та вихідними грошовими потоками завжди існує розрив учасу. В результаті підприємство змушене постійно накопичувати вільнігрошові кошти на розрахунковому рахунку в банку;
пересторогою -діяльність підприємства не носить жорстко регламентованого характеру, томуготівка необхідна для покриття непередбачених платежів. У цихцілях доцільно створювати страховий запас готівки;
спекулятивні -грошові кошти необхідні за спекулятивними міркувань, оскільки постійноіснує мала ймовірність того, що несподівано з'явиться можливість длявигідного інвестування.
Однак самі по собігрошові кошти є безприбутковим активом, тому головна мета політикиуправління ними - підтримка їх на мінімально необхідному рівні, достатньомудля здійснення ефективної фінансово-господарської діяльності організації,в тому числі:
своєчасної оплатирахунків постачальників, що дозволяє скористатися наданими ними знижками зціни товару;
підтримки постійноїкредитоспроможності;
оплати непередбаченихвитрат, що виникають в процесі комерційної діяльності.
Як було зазначено вище,при наявності на розрахунковому рахунку великої грошової маси у організації виникаютьвитрати втрачених можливостей (відмова від участі в якомусь інвестиційномупроекті). При мінімальному запасі грошових коштів виникають витрати попоповненню цього запасу, так звані витрати змісту (комерційнівитрати, обумовлені купівлею-продажем цінних паперів, або проценти та інші витрати,пов'язані із залученням позики для поповнення залишку грошових коштів).Тому, вирішуючи проблему оптимізації залишку грошей на розрахунковому рахунку,доцільно враховувати два взаємовиключних обставини: підтриманняпоточної платоспроможності й одержання додаткового прибутку від вкладеннявільних грошових коштів.
Існує кількаосновних методів розрахунку оптимального залишку грошових коштів: математичнімоделі Баумоля-Тобіна, Міллера-Орра, Стоуна та ін
Модель Баумоля-Тобіна
Найбільш популярноюмоделлю управління ліквідністю (залишком грошових коштів на розрахунковому рахунку),є модель Баумоля-Тобіна, побудована на висновках, до яких прийшли У.Баумоль і Дж. Тобін незалежно один від одного в середині 50-х рр.. У моделіпередбачається, що комерційна організація підтримує прийнятний рівеньліквідності та оптимізує свої товарні запаси.
Згідно моделі,підприємство починає працювати, маючи максимально прийнятний (доцільний) длянього рівень ліквідності. Далі по мірі роботи рівень ліквідності скорочується(Постійно витрачаються кошти протягом деякого періоду часу).Всі вступники грошові кошти підприємство вкладає в короткостроковіліквідні цінні папери. Як тільки рівень ліквідності досягає критичногорівня, тобто стає рівним деякому заданому рівню безпеки, підприємствопродає частину куплених короткострокових цінних паперів і тим самим поповнює запасгрошових коштів до початкової величини. Таким чином, динаміка залишкугрошових коштів підприємства являє собою В«пилкоподібний" графік (рис. 1).
Рис. 1. Графік змінизалишку коштів на розрахунковому рахунку (модель Баумоля-Тобіна)
При використанні даноїмоделі враховують ряд обмежень:
1) на даному відрізкучасу потреба організації у коштах постійна, її можнаспрогнозувати;
2) всі вступникикошти від реалізації продукції організація вкладає в короткострокові цінніпаперу. Як тільки залишок грошових коштів падає до неприйнятно малогорівня, організація продає частину цінних паперів;
3) постійними, аотже, і планованими вважаються надходження і виплати організації, щодозволяє обчислити чистий грошовий потік;
4) піддається розрахункурівень витрат, пов'язаних з перетворенням цінних паперів та інших фінансовихінструментів у готівку, а також втрати від упущеної вигоди у виглядівідсотків за передбачувані вкладення вільних коштів.
Згідно розглянутіймоделі для визначення оптимального залишку грошових коштів можна використовуватимодель оптимальної партії замовлення (EOQ):
F - фіксовані витрати покупівлі-продажу цінних паперів або обслуговуванню одержаної позики;
Т - річна потреба вгрошових коштах, необхідних для підтримки поточних операцій;
r - величина альтернативного доходу(Процентна ставка короткострокових ринкових цінних паперів).
Модель Міллера-Орра
Відзначені вищенедоліки моделі Баумоля-Тобіна нівелює модель Міллера-Орра, що євдосконаленою моделлю EOQ.Її автори М. Міллер і Д. Орр користуються при побудові моделі статистичнимиметодом, а саме процесом Бернуллі - стохастичним процесом, в якомунадходження і витрачання грошових коштів у часі є незалежнимивипадковими подіями.
При управлінні рівнемліквідності фінансовий менеджер повинен виходити з наступної логіки: залишокгрошових коштів хаотично змінюється до тих пір, поки не досягає верхньогомежі. Як тільки це відбувається, необхідно купувати достатню кількістьліквідних інструментів з метою повернути рівень грошових...
