Зміст
Введення. 2
1. Національне багатство країни і його структура. 4
2. Підходи і показники вимірювання національного багатствакраїни .. 12
3. Фактори і способи накопичення національного багатства. 19
Висновок. 24
Список використаних джерел. 25
Введення
Національне багатство країни, як макроекономічнакатегорррія, хвилює вчених ще з античного часу. Так Платон і Аристотельвважали, що накопичення багатства веде до соціальних конфліктів. З іншогобоку меркантилісти бачили в національному багатстві благополуччя країни і восновному воно з'являється в результаті зовнішньої торгівлі.
Проблема національного багатства сьогодні повиннавиноситися владою країни на найвищий рівень. Адже національнебагатство не являє собою якусь агреговану величину, якоюдержава може пишатися. По-перше, національне багатство підвищує іміджкраїни. Причому це може принести дивіденди у вигляді, наприклад, іноземних інвестицій.По-друге, при будь-яких форс-мажорних обставин держава за допомогоюсвоїх ресурсів може згладити проблеми.
Однак, багатство країни настільки складно оцінити черезрізноманітності активів, що стає проблема оцінки національного багатствакраїни. З одного боку в країні завжди присутній так званий В«чорнийринок В», безоплатні послуги і т.д. Тому це не може бути оцінений. З іншогосторони не всі країни використовує одні й ті ж методи оцінки, томупорівнянність даних може привести до деяких перекосів.
Якщо говорити про чинники накопичення національногобагатства, то такі країни, як Білорусь і Росія, на сьогоднішній день повинніпереорієнтуватися на інтенсивні шляхи збільшення того ж ВВП, а не за рахунок екстенсивнихметодів.
Метою курсової роботи є дослідження поняття,структури та шляхів збільшення національного багатства країни.
Для досягнення поставленої мети в роботі ставлятьсянаступні завдання:
Дати визначення поняттю В«національне багатствоВ», атакож виявити його структуру.
Виявити показники вимірювання національного багатства.
Показати, якими шляхами можна домогтися збільшеннянаціонального багатства.
1. Національне багатство країниі його структура
Національне багатство як економічну категорію вченістали вивчати ще в епоху традиційних суспільств, як основу економіки становилоручна праця. У цей період низька продуктивність ручної праці обмежуваламожливості економічного зростання і збільшення національного багатства. Особливістьполягала в тому, що велика частина додаткового продукту використовувалася наспоживання, а не на накопичення і розширення виробництва; норма накопичення нацьому етапі не перевищувала п'яти відсотків. Зростання багатства окремих соціальнихгруп та індивідів відбувався не за рахунок збільшення національного багатства, аза рахунок його перерозподілу.
Одним з перших дослідників був Платон. Він вважав, щонакопичення багатства є пороком, провідним до соціальних конфліктів. Засуджувавнакопичення багатства і Аристотель. В епоху великих географічних відкриттівмеркантилісти стверджували, що багатство накопичується в результаті зовнішньої торгівлі,тому інтерес вони виявляли до сфери торгівлі, а не виробництва. Вони виходилиз передумови про те, що загальне багатство є величиною постійною і щозбагачення можливо тільки за рахунок перерозподілу, у результаті меркантилістиприйшли до висновку про те, що збільшення багатства однієї нації можливе лише вВнаслідок міжнародної торгівлі і виникає воно обов'язково за рахунок іншоїнації. [1, с. 11]
У. Петті, родоначальник теорії трудової вартості, бачивджерело багатства не в сфері обігу, а в сфері виробництва, і основоюстворення багатства вважав працю. Фізіократи, досліджуючи проблему національногобагатства, обгрунтували поняття В«чистого продуктуВ», визначивши його як прирістматеріального багатства, створене працею спільно із землею. Цей надлишокпродукту над використаними в виробництві ресурсами, вони вважали джереломнакопичення. Саме фізіократи внесли значний внесок у розвиток науковогоекономічного знання в області формування національного багатства, обгрунтувавшипершу модель макроекономічного обороту, викладену у відомому творі Ф.Кене "Економічна таблиця".
Однак, погляди меркантилістів, їх доктрина булипереглянуті. З'явилися нові економічні ідеї. Вони підготували передумовидля появи першого повномасштабного трактату по економіці, який охоплювавтеорію виробництва і розподілу національного багатства: В«Дослідження проприроду і причини багатства народів В»А. Сміта. На думку А. Сміта, джереломбагатства є виробництво як сільськогосподарське, так і промислове,що два фактори відіграють вирішальну роль у цьому процесі: по-перше, поділпраці, що веде до зростання обсягів виробництва, технічного, і, по-друге,накопичення капіталу, засноване на ощадливості. Представники класичноїшколи, розвиваючи ідеї своїх попередників, стверджували про визначальний впливрозподілу доходів на зростання національного багатства. Практично всіекономісти XIX століття трактували багатство як сукупність усіх створених натериторії країни товарів і пов'язували його примноження із запасами ресурсів -землі, праці і капіталу.
У марксистській політичній економії національнебагатство визначається як об'ектівірованію людської праці. Найважливіша йогочастина - речовий багатство, що розглядається як сукупність накопиченихматеріальних цінностей. Крім того, є результати праці, які не зафіксованів речовою формою, але, тим не менше, розглядаються як багатство нації, наприкладступінь майстерності наявного населення, виробничий досвід і інше. Якщовідкинути обмежену буржуазну форму, на думку К. Маркса, чим же іншимє багатство, як не універсальністю потреб, здібностей, засобівспоживання, продуктивних сил і т.д. індивідів, створеної універсальнимобміном? Чим іншим є багатство, як не повним розвитком пануваннялюдини над силами природи, т. Е. як над силами так званої В«природиВ», такі над силами його власної природи? Чим іншим є багатство, як неабсолютним виявленням творчих дарувань людини ....
У трактуванні відомого російського вченого І.Т. Посошкова,багатство суспільства втілюється не тільки в дорогоцінних металах, але і в матеріальнихблагах. Завданням економічної політики держави І.Т. Посошков ставивВ«Всенародне збагаченняВ». Він вважав: в якому царстві люди багаті, то і царствоте багате, а в якому будуть убогі, то і царству тому не можна славитися багатому.Зростання народного багатства вигідне і народові, і державі. Для досягненнябагатства, на думку І.Т. Посошкова, необхідно: змусити всіх людей працювати,причому старанно і продуктивно, знищити неробство у всіх її видах;рішуче боротися з непродуктивними витратами, здійснювати строгуекономію у всьому. У цих дослідженнях засуджувалося хижацьке ставлення доприродних багатств країни, при цьому вчений пропонував найбільшдоцільні принципи їх експлуатації.
Проблема обмеженості ресурсів змусила економістівпо-новому поглянути на питання про критерії визначення цінності благ. Поняттякорисності було доповнене поняттям граничної корисності, що призвело до оцінкиресурсів з точки зору їх рідкості. У XX сторіччі значно розширив ірозвинув методологічні підходи дослідження національного багатства іпроцесів його ефективного накопичення Дж. М. Кейнс, який вивчав поведінкуекономіки в цілому, використовуючи агреговані величини: сукупний попит,сукупна пропозиція, сукупні інвестиції та заощадження, валовий національнийпродукт, національний дохід і т.д.
Вчені монетаристського напряму в дослідженніпроцесів накопичення національного багатства спиралися на категорії грошей,фінансів. Економічна теорія пропозиції виходить з того, те, що головнимвизначальним чинником зростання національного виробництва, як в довгостроковому, такі в короткостроковому періоді є аллолкація і ефективне використання векономіці праці і капіталу. Неоінстітуціоналісти визнають вплив відносинвласності, а також політичних процесів на ал...
