Податковий контроль в зарубіжних країнах
Однією з найголовніших сучасних проблем в областіоподаткування є досягнення оптимальної величини збираннядержавних податків. За оцінками ряду економістів у провідних індустріальнихкраїнах зі сформованою системою оподаткування збирання податків досягає92-93% від розрахункового рівня. У російській економіці цей показник набагатонижче - за оптимальними оцінками він становить 60%, по мінімальним - близько 40%.
Загальновідомо, що в країнах з ринковою економікою податкиє найважливішою компонентою дохідної частини державного бюджету. Томуосновне завдання органів державного управління полягає в знаходженніваріанта податкової системи, оптимально поєднує інтереси держави таплатників податків. Ця задача визначає важливість удосконаленняподаткової системи держави і економічного аналізу результатів їїдіяльності. Особливо значущу роль відіграють контрольні функції податкових органів.Зрозуміло, що необхідним і неминучим умовою реалізації вищеназваної завданняможе бути тільки науково-обгрунтована податкова політика, що спирається надіючу світову практику.
У Росії податкова система до початку 90-х років булаорієнтована на перерозподіл коштів державних підприємств, якізабезпечували переважну частину доходів бюджету за рахунок відрахувань від прибутку вбюджет, плати за фонди, податку з обороту та вилучення вільного залишку прибутку.Податки з фізичних осіб становили незначну частку і знаходилися в межахвід 6 до 8% загальної суми доходів бюджету. Перехід до ринкових принципівфункціонування економіки зажадав докорінної перебудови системиоподаткування в Росії. Це стосується як податків з компаній, так і податків зфізичних осіб.
Система оподаткування повинна виконувати різноманітніфункції і, зокрема, стимулювати економічну діяльність, з одногобоку, і забезпечувати необхідний обсяг коштів для покриттязагальнодержавних потреб, з іншого боку.
Існуюча в Україні система оподаткування потребуєподальшому вдосконаленні, основні напрямки якого полягають у наступному:стимулювати розвиток економічної діяльності і, насамперед, виробництвоматеріальних благ, забезпечити бюджетними ресурсами покриття загальнодержавнихпотреб в області економіки, оборони та міжнародних зобов'язань, забезпечитифінансування з державного бюджету суб'єктів Російської Федерації,які потребують дотацій, і фінансування соціальних видатків. Для вирішенняцих питань можна використати досвід провідних індустріальних країн в областіподаткової політики, враховуючи безумовно російську специфіку.
Загальновідомо, що в країнах з ринковою економікою основнимджерелом доходів держави є податки. Так, в Японії частка податків зфізичних та юридичних осіб становить приблизно 80-85% усіх доходівдержавного бюджету. Крім того, державний бюджет поповнюється зарахунок збільшення державного боргу, продажу концесій, гербових зборів іінших доходів. Проте податки безумовно є найважливішою твірноїдержавного бюджету.
Податкове планування
У зарубіжних країнах податкові питання давно вже займаютьпочесне місце у фінансовому плануванні підприємств. В умовах високихподаткових ставок неправильний або недостатній облік податкового чинника можепривести до вельми несприятливих наслідків або навіть викликати банкрутствопідприємства. З іншого боку, правильне використання передбаченихподатковим законодавством пільг і знижок може забезпечити не тількизбереження отриманих фінансових накопичень, але і можливості фінансуваннярозширення діяльності, нових інвестицій за рахунок економії на податках або навітьза рахунок повернення податкових платежів з казни.
При податковому плануванні не слід орієнтуватися тількина податкові ставки. Навпаки, їх розміри з точки зору оподаткуваннягосподарської діяльності мають другорядне значення. Інакше важко б булозрозуміти, чому в умовах повної свободи руху капіталу компанії продовжуютьдіяти в країнах з рівнем податку на корпорації в 44-50% і не перебираютьсяв "податкові гавані", де ставки цього податку 2-5% або він зовсім не стягується.
Насправді і в країнах з "нормальними" (непоніженнимі)ставками податків компанії з добре поставленим податковим плануванням платятьподатки по "ефективної" (тобто зниженої) податковій ставці, яка не перевищує20-25%. А ці ставки вже порівнянні з рівнем оподаткування в "податковихгаванях ". Тому вибір між країнами з нормальним оподаткуванням та"Податковими гаванями" далеко не завжди зумовлений на користь останніх; підбагатьох ситуаціях і ті, і інші грають на рівних.
Зниження високих "нормальних" податкових ставок дознижених "ефективних" в західних країнах в принципі доступно для всіхкомпаній, хоча і носить деколи виборчий характер. Практично у всіхцих країнах існують значні податкові пільги (або навіть прямі субсидіїі компенсації) для експортної діяльності, для інвестицій в нові промисловіпотужності, у створення нових робочих місць, для підприємств, що створюються ввідносно менш розвинених районах, і т.д. Тому щодо реальноївиробничої і комерційної діяльності податкові режими розвинених країнцілком конкурентоспроможні з режимами "податкових гаваней", особливо якщоврахувати, що для реальних ділових операцій важливі стан інфраструктури,доступність джерел сировини, близькість ринків збуту, наявність кваліфікованоїробочої сили.
Але навіть і для "базових" компаній, які не здійснюють ніякоїдіяльності в країні своєї реєстрації, а тільки керуючих активами,обслуговуючих або контролюючих діяльність в інших країнах, розміщення вкраїні з нормальним рівнем оподаткування може виявитися не менш вигідним,ніж в "податковій гавані". Справа в тому, що багато країн (США, Великобританія,Франція і т.д.) надають своїм компаніям відстрочення від оподаткування доходів,отриманих за кордоном, до тих пір, поки вони не будуть реально репатрійовані вкраїну. Така відстрочка може фактично мати безстроковий характер, а присучасному рівні процентних ставок відстрочка у сплаті податків на 7-8 роківрівносильна повному звільненню від податку.
Компанії з міжнародним масштабом діяльності можутькористуватися особливими істотними пільгами, передбаченими міжнароднимиугодами про усунення подвійного оподаткування; країни - "податковігавані "таких угод, як правило, не мають.
Нарешті, деякі розвинуті країни (США, Франція, Німеччина,Японія і т.д.) в останні роки прийняли спеціальні закони, спрямовані протипереміщення капіталів з цих країн в "податкові притулки". Це також служитьстримуючим фактором при виборі країни розміщення капіталу.
При всьому цьому тиск провідних країн світу на "податковігавані "ніколи не було особливо сильним. Точніше було б сказати, що відношенняподаткових властей розвинених країн до "податкових притулках", при всій гостротіофіційної критики, залишається в рамках "резервованій прихильності".Більшість з "податкових гаваней" при бажанні могли б бути розтрощеніпростими політичними і економічними заходами буквально в кілька днів. Аленасправді капітали тільки "базуються" в "податкових гаванях", ареально вони вкладаються і функціонують в тих же розвинених країнах. Туди жпереводяться і доходи з цих капіталів, оскільки їх власники проживають в цихкраїнах. Більш жорстка позиція по відношенню до "податкових гаваней" могла бспонукати інвесторів і компанії остаточно покинути свою країну. Нарешті,"Податкові притулки" грають важливу роль для пом'якшення гостроти конкурентнихпротиріч між розвиненими країнами в боротьбі за залучення капіталів і даютьважливий аргумент для внутрішньополітичної боротьби в цих країнах, дозволяючи владізахищати надання істотних податкових пільг посиланнями якраз нанаявність цих "податкових притулків" за кордоном.
Таким чином, сплата підприємством податку за стандартною,встановленої законом ставкою є незвичайним, рідкісним явищем ісвідчить про погану постановку податкового планування на даномупідприємстві.
Для цілей податкового планування всі безліч податків,сплачуваних підприємст...
