Введення
Податковіпитання давно вже займають почесне місце у фінансовому плануванніпідприємств. В умовах високих податкових ставок неправильний або недостатнійоблік податкового чинника може привести до вельми несприятливих наслідківабо навіть викликати банкрутство підприємства. З іншого боку, правильневикористання передбачених податковим законодавством пільг і знижок можезабезпечити не тільки збереження і отриманих фінансових накопичень, але іможливості фінансування розширення діяльності, нових інвестицій за рахунокекономії на податках або навіть за рахунок повернення податкових платежів з казни.
Перехід досистемі оподаткування на основі приросту тільки стану платника податків (тобторічної суми його чистого доходу) зажадав створення умов для того, щобзагальна сума стягнутих з нього податків не перевищила меж цього доходу.
У минуломуцього обмеження не надавалося значення, різні види податків вводилися саміпо собі, діяли відособлено один від одного, тому підсумовування зовніневисоких ставок різних податків, але встановлюваних на базі валового, а нечистого доходу, нерідко призводило для деяких категорій населення дообкладенню, що перевищує весь обсяг реалізованими доходів і, відповідно, до їхрозорення і прогресуючого зубожіння. Зараз цій умові віддається вельмивелике значення, особливо якщо врахувати, що в деяких країнах через податкиперерозподіляється до трьох п'ятих всієї суми національного доходу.
Тому длязабезпечення цієї умови довелося створити нові форми взаємного облікурізних видів податків, і серед них найбільш важливе значення має системаприбуткових податків. Ця система включає в себе ряд попередніх, авансовихподатків (withholding taxes) і остаточний податок, в якому ці податкипідсумовуються шляхом так званого податкового кредиту.
У другійполовині минулого століття в ряді країн зі сформованою ринковою економікою булипроведені податкові реформи, спрямовані на прискорення накопичення капіталу,створення сприятливого інвестиційно-інноваційного клімату і стимулюванняпідприємницької активності. Аналізуючи світовий досвід фіскальногореформування у сфері оподаткування, можна виділити 2 загальні закономірності:
Одна групакраїн, до якої входять США, Австрія, Японія, провела перетворення в системіпрямого оподаткування.
Інша групакраїн - членів ЄС підвищила значення непрямого оподаткування.
Розглянемоосновні положення та особливості, що стосуються податкової системи Італії.
Взагалі, Італія, як одна знайстаріших країн Євросоюзу, є для багатьох росіян привабливим місцемведення бізнесу. І це незважаючи на те, що Італія практично не надаєможливостей для міжнародного податкового планування і займає жорсткупозицію відносно офшорів. Але ця країна надає безлічможливостей для ведення бізнесу на її території, не пов'язаних з виведеннямдоходів з-під російського оподаткування.
1. Особливостіподаткової системи Італії
Податковасистема Італії має досить складну структуру. В даний часзаконодавство про податки включає в себе понад 350 законів, що встановлюють івизначають порядок обчислення і сплати майже 40 федеральних і місцевихподатків. У число цих законів входить як безпосередньо податковезаконодавство, так і Конституція Італійської Республіки, в якій визначеніосновні принципи оподаткування, міжнародні угоди. А також актипрезидента, уряду, Міністерства економіки та фінансів і представницькихорганів влади на місцевому рівні.
УрядІталії при проведенні податкової реформи 1974 і 1988 років постаралися врахуватияк можна більше число способів ухилення від оподаткування, що використовувалисякомпаніями та фізичними особами. Тому до первісного зводу податковихзаконів було прийнято чимало поправок, доповнень і пояснень, що мають статусзаконів.
ЕкономікаІталії грунтується на підприємствах малого та середнього бізнесу, якістановлять понад 90 відсотків усіх зареєстрованих компаній. Це виділяєІталію серед інших країн ЄС. Відповідно, податкова система Італії підчому орієнтована на малий та середній бізнес.
Очевидно,що, маючи величезну кількість зареєстрованих дрібних платників податків,податкові органи Італії не можуть провести їх суцільну перевірку. В Італіїдіє стандартний механізм самооподаткування, тобто як і в Росії,платник податків зобов'язаний самостійно подати податкову декларацію,розрахувати і перерахувати податки. А податкові органи зобов'язані перевірити правильністьрозрахунку податків.
А щобполегшити свою роботу по проведенню перевірок, італійські податківці розробилиі видали спеціалізований В«довідник прибутковості різних видів бізнесуВ».Цей довідник складений на основі статистичних даних про сплату податків вкраїні за останні десять років у відповідності з отримуваним доходом і податками,які повинні бути перераховані державі. Залежність введена від видівдіяльності (виділено більше 180), суми виручки (розподіл з кроком в 500 тис.євро), сум витрат, галузей економіки, місцерозташування і деяких іншихпоказників.
Цимдовідником італійські податківці керуються при проведенні камеральнихперевірок отриманих ними звітів компаній (це робить автоматизованакомп'ютерна програма). Якщо заявлені податкові зобов'язання фірми нижче,ніж розрахункові середні показники по В«довідникомВ», вона автоматично заноситьсяв список підлягають податковій перевірці. Крім того, список податкових перевірокдоповнюється випадково обраними (за жеребом) компаніями, нехай податковіпоказники яких формально і відповідають Среднерасчетная параметрами В«довідникаВ».
Однак всіце відноситься лише до дрібних і середніх платникам податків. Найбільшихплатників податків італійські податківці перевіряють щорічно в обов'язковомупорядку.
Особливістьподаткового законодавства Італії полягає в тому, що згідно КонституціїІталійської Республіки (Costituzione della Repubblica Italiana), держава немає права змінювати податкове законодавство після прийняття бюджетудержави на рік протягом всього терміну його дії (ст. 81 КонституціїІР). Другою особливістю є принцип прогресивності податкових відрахувань(Ст. 53 Конституції ІР). Великі доходи оподатковуються за великим ставкамиподатку. Крім того, в Італії законодавчо закріплений принцип превалюванняпрямих податків над непрямими.
Непрямимиподатками обкладаються різні види операцій пов'язаних з просуванням товарів постадіями виробництва і обігу, наданням послуг, імпортом товарів, зміноювласності та рядом інших угод. Найбільш важливим з них є податок на доданувартість. Податок на додану вартість (IVA - Imposta sul Valore Aggiunto)є основним непрямим податком Італії. IVA встановлений декретом президентаІталійської Республіки від 26.10.72 № 633. Податок обчислюється як різниця міжсумою податку, сплаченого за придбані товари і послуги, і отриманого зареалізовані. В Італії застосовується декілька податкових ставок по ПДВ.
Базоваставка - 20 відсотків. У відношенні реалізації продуктів харчування першоїнеобхідності (свіже молоко, вершкове і оливкове масло, сири, борошно і т.д.),а також друкованої продукції та видавничих послуг застосовується ставка 4 відсотка.А при здійсненні операцій з іншими видами продуктів харчування (м'ясо, риба)використовується ставка в 10 відсотків.
Різніставки податку застосовуються також при операціях з нерухомістю в залежності від їїкласу. Так продаж нерухомості, що вимагає реконструкції (що не єелітній) обкладається за ставками в 4 або 10 відсотків (залежно від категоріїнерухомості). А доходи від продажу житлових будинків компаніями, які не єбудівельними чи ріелтерськими, звільняються від сплати ПДВ.
При експортітоварів, робіт і послуг застосовується ставка ПДВ 0 відсотків, так само, як цеприйнято в інших країнах ЄС, і в Росії.
Особливакатегорія непрямих податків представлена ​​такими найстаршими фіскальнимиінструментами, як гербовий, реєстраційний та концесійний податки...
