План
1.Місце і рольмонетарної політики в загальнодержавній економічній політиці.
2.Розвитоккредитних відносин НБУ з комерційними банками.
Кредитно-грошова(Монетарна) політика являє собою комплекс взаємопов'язаних заходів, що вживаютьсяЦентральним банком з метою регулювання ділової активності шляхом планованоговпливу на стан кредиту і грошового обігу.
Центральний банк відіграєключову роль у проведенні кредитно-грошової політики, при цьому він переслідуєконкретні цілі: регулювання темпів економічного зростання, пом'якшенняциклічних коливань, стримування інфляції, досягнення збалансованостізовнішньоекономічних зв'язків.
У більшостіпромислово розвинених країн політика Центрального банку поширюється головнимчином на комерційні та ощадні банки і здійснюється в наступнихформах.
1. У парна політика полягає в обліку і переобліку комерційних векселів, що надходять відкомерційних банків, які, у свою чергу, отримують їх від промислових,торговельних і транспортних компаній. Центральний банк видає кредитні ресурси наоплату векселів і встановлює так звану облікову ставку, за якоюкомерційні банки можуть запозичувати грошові кошти у Центрального банку. Цяпроцентна ставка називається ставкою рефінансування комерційних банків.
Основною формоюкредитування комерційних банків Національним банком України на сьогодніє ломбардний кредит під заставу державних цінних паперів.
2. Другою формою є визначення Центральним банком норми обов'язкових резервів.
Сенс цієї формиполягає в тому, що комерційні банки зобов'язані зберігати частину своїхкредитних ресурсів на безпроцентних рахунках у Центральному банку. Змінюючи нормурезервування, Центральний банк розширює або обмежує кредитну експансіюкомерційних банків на кредитному ринку країни.
3. Операції навідкритому ринку є найважливішим напрямкомкредитно-грошової політики Центрального банку в багатьох країнах з ринковою економікою.Суть цих операцій, що впливають на пропозицію грошей, - купівля або продажЦентральним банком державних цінних паперів. При цьому всікредитно-фінансові інститути, згідно із законодавством, зобов'язані купувати уЦентрального банку певну частину державних облігацій, фінансуючитаким чином дефіцит державного бюджету.
Центральні банки можуть знайбільшою ефективністю проводити операції на відкритому ринку в тих країнах,де існує ємний ринок державних цінних паперів (США, Великобританія,Канада).
4. Четвертою формоює прямий вплив Центрального банку на кредитнусистему шляхом прямих інструкцій, директив, розпоряджень і листів, атакож застосування санкцій за їх порушення.
Слід виділити двірізновиди кредитно-грошової політики. По-перше, м'якукредитно-грошову політику (її називають політикою дешевих грошей), колиЦентральний банк:
а) купуєдержавні цінні папери на відкритому ринку, переказуючи гроші в оплату заних на рахунки населення і в резерви банків. Це забезпечує розширенняможливостей кредитування комерційними банками та збільшує грошову масу.
б) знижує облікову ставкувідсотка, що дозволяє комерційним банкам збільшити обсяг запозичень ірозширити обсяг кредитування своїх клієнтів по зниженим процентним ставкам.Це збільшує грошову масу.
в) знижує обов'язковунорму банківського резервування, що веде до розширення можливостейкредитування економіки.
Отже, м'якакредитно-грошова політика спрямована на стимулювання економіки через зростаннягрошової маси і зниження процентних ставок.
друге, жорсткукредитно-грошову політику (її називають політикою дорогих грошей), колиЦентральний банк:
а) продаєдержавні цінні папери на відкритому ринку, що викликає скороченнярезервів комерційних банків і поточних рахунків населення, які сплачують за ціцінні папери. Це веде до скорочення можливостей кредитування комерційнимибанками і скорочує грошову масу.
б) підвищує обліковуставку відсотка, що змушує комерційні банки припинити обсягзапозичень у Центрального банку і підвищити процентні ставки по своїхкредитами. Це стримує зростання грошової маси.
в) підвищує обов'язковунорму банківського резервування, що обмежує зростання грошової маси.
Отже, жорсткакредитно-грошова політика носить обмежувальний характер, стримує зростаннягрошової маси і може використовуватися для протидії інфляції.
Розглянуті прикладиполітики В«дорогихВ» і В«дешевихВ» грошей характеризують дискреційну (гнучку)кредитно-грошову політику. Гнучкою вона називається тому, що змінюється ввідповідності з фазами економічного циклу.
Однак, в реальному життігнучка монетарна політика деколи приводить до непередбачуваних результатів і їїефективність знижується як результат розвитку побічних процесів. У прагненнідомогтися стабілізації економіки центральні банки стикаються з дилемою: щовибрати в якості інструменту монетарної політики - контроль над грошовимпропозицією (таргетування) грошової маси або контроль над динамікоюпроцентної ставки. Так в прагненні стабілізувати процентну ставку,держава повинна відмовитися від будь-яких суворих орієнтирів приростугрошової пропозиції, і збільшувати грошову масу для зниження ставкивідсотка до бажаного рівня. Навпаки, Центральному банку доведетьсяобмежувати пропозицію грошей для підвищення процентної ставки до цільовогорівня. Якщо ж пріоритетним завданням ставиться підтримання приросту грошовогопропозиції, то ЦБ повинен допустити коливання процентної ставки. Неможливістьодночасного контролю грошової пропозиції і рівня процентної ставкиназивається дилемою цілей кредитно-грошової політики .
Недолікамидискреційної кредитно-грошової політики, на думку представниківмонетаризму, не буде страждати так звана автоматичнакредитно-грошова політика . Її зміст зводиться до монетарногоправилом: маса грошей в обігу повинна щорічно збільшуватися темпами,рівними потенційному зростанню реального ВВП (приблизно 3-5% на рік).Однак, строге проходження цьому правилу перешкоджає проведенню короткостроковійкредитно-грошової політики Центрального банку, і тому монетарне правило нів одній із країн з ринковою економікою не було схвалено в законодавчомупорядку.
У висновку треба зазначити,що на практиці уряд і Центральні банки промислово-розвинених країнвикористовують переважно гнучку монетарну політику, хоча в періоди підвищеннятемпів інфляції (1970-рр.) пріоритет віддавався вельми жорсткої кредитно-грошовоїполітиці, хоча й не оформленої у вигляді монетарного правила. В кінці 1980-х -початку 1990-х рр.., у зв'язку з тим, що попит на гроші ставав все більшнестабільним і зв'язок між темпами грошової пропозиції і темпами інфляції -менш передбачуваною, центральні банки знову стали віддавати перевагуконтролю над ставкою відсотка.
Для успішного дозволузавдань фінансової та економічної стабілізації необхідно здійснитигрошово-кредитне регулювання. Через нього держава впливає нагрошову масу і процентні ставки, а вони, в свою чергу, - на споживчийта інвестиційний попит. На жаль, сьогодні грошово-кредитна сфера не встані задовільно виконувати свою головну функцію - забезпеченняефективного розміщення ресурсів, стабільної національної грошової одиниці тастабільних цін.
Грошово-кредитнасистема України, як і національна економіка в цілому, ще не подолаланаслідків кризи, що проявляється в інфляційних процесах, зростаннідебіторської та кредиторської заборгованостей між підприємствами, падіннінаціональної грошової одиниці, значних внутрішньої і зовнішньої заборгованостікраїни. Тому сьогодні в нашій державі головними завданнями єзабезпечення структурної перебудови народного господарства, а також досягненнямакроекономічної стабілізації шляхом реформування грошово-кредитної ібанківської систем.
Грошово-кредитна системаУк...
