Зміст
ВСТУП
1. УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИУ ІННОВАЦІЙНОЇ СФЕРІ
1.1. Методи управлінняінноваційними витратами
1.2. Ціноутворення вінноваційній сфері
2. ІННОВАЦІЙНА РІШЕННЯ
ЛІТЕРАТУРА
Введення
У процесі повсякденної господарської діяльностіпідприємства виникає значна кількість оперативної інформації, якаявляє собою "вихідний матеріал" для прийняття відповіднихуправлінських рішень.
Організація як функція управління витратами заостанні десятиліття в різних країнах удосконалювалася досить успішно.Управлінські рішення, що впливають на величину витрат, приймаються на всіхрівнях управління і в усіх структурних підрозділах ВП. При цьому приватніцілі, засоби і методи їх реалізації досить різні. Координація всієїдіяльності (роботи ланок управління, виробництва, цілей, засобів, методів)спрямована на максимізацію прибутку при регулюванні рівня витрат. Напідприємстві, в організації цю задачу вирішують за допомогою комплексних системуправління. Такою системою, особливо орієнтованої на управління витратами (ірезультатами), є контролінг.
Для правильної організації управлінського обліку всевитрати класифікуються за різними ознаками.
При стабільній економічній ситуації плануваннязмінних витрат здійснюється двома методами:
За емпіричним нормам витрати на одиницю продукції.
За фактичними даними за минулий період прособівартості продукції.
Порядок узагальнення витрат визначається в залежності відзастосовуваного варіанта зведеного обліку виробничих витрат.
Мета даної контрольної роботи - описати процес іметоди управління витратами і ціноутворення в інноваційній сфері.
1. Управління витратами в інноваційній сфері
1.1 Методи управління інноваційними витратами
Управління витратами не рівнозначно контролінгу.Контролінг як інтегрована система управління фірмою в загальному виглядіохоплює стратегічне, середньострокове і поточне планування цілей, їх ресурсногозабезпечення, організацію досягнення цих цілей шляхом узгодженої роботи всіхланок управління і виробництва, кожного трудового колективу і працівника.Для того щоб система управління витратами діяла як складова частинаконтролінгу, використовуючи його можливості, вона повинна будуватися з урахуванням рядуважливих правил. Спочатку визначаються планові цілі, потім - необхідні длядосягнення цілей витрати за місцями їх виникнення, за всіма видами продукції.Ці величини закріплюються в планових показниках і нормативах. В процесідіяльності ведеться облік фактичних витрат і виявляються їх відхилення відзавдань. Інформація про відхилення затрат служить основою для прийняття рішень втих структурних ланках ІП, які реально впливають на рівень даних витрат.Для ефективної дії такої системи управління повинні бути дуже чітковизначені і організовані всі структурні ланки, діяльність яких впливаєна витрати і, природно, на результати. Кожен підрозділ ІП отримуєстатус центру відповідальності, якому делеговані відповідніповноваження.
Основою для виділення центрів відповідальності служатьвиробнича і управлінська структури ІП. Однак повний збіг можевідсутнім, оскільки не завжди доцільно кожне виробничеструктурний підрозділ перетворювати в центр відповідальності.
При вирішенні питань створення організаційних структуруправління витратами на ІП необхідно чітко визначати не тільки підрозділи,відповідальні за витрати, але і так звані носії витрат, у якостіяких виступають конкретні вироби, послуги. В інноваційній сфері носійвитрат - це проект, розробка, захід, замовлення, новий виріб. Носіямивитрат поряд з продуктами, реалізованими на ринку, можуть бути напівфабрикати,продукти та послуги для внутрішнього споживання на ІП, тобто передаються однимпідрозділом (центром) іншому. Контролінг поєднується з будь-якої з відомихструктур ІП. Кожен цикл управління витратами починається з аналізу вихідноїінформації про стан зовнішнього і внутрішнього середовища, оцінки її майбутніхзмін і можливостей ІП в розглянутих областях діяльності. Потімслід постановка цілей. Конкретні цілі на майбутній період виражаються ввеличинах витрат, розмірних визначеному цільовому результату. Досягнення(Дотримання) встановленої величини витрат стає завданням відповідногоуправлінського циклу і підрозділи.
передпланових аналіз. У процесі управління аналіз передує прийняттюрішень. У сфері управління витратами планові рішення означають встановленняконкретних значень очікуваних витрат, відповідних цільовим (заданим)результатами. Перехід при плануванні від завдань ІП до завдань виконавцівздійснюється не тільки в розрізі підрозділів (центрів відповідальності іін), але і по всіх продуктах (проектам, виробам). Принципова схематрансформації цільових показників рентабельності ВП у показники рентабельностіі витрат проекту дана на рис. 1.
Рис. 1. Схема основних взаємозв'язків рентабельності ІПі рентабельності інноваційних проектів
передпланових аналіз інноваційних витрат необхідний повсім їх видами і місцями виникнення, але найбільш важливий він у сфері реалізаціїінноваційної продукції, де виробляється переважна частина витрат.
Мета інноваційного проекту зводиться до знаходженнярішення, як найкращим чином задовольнити потребу за допомогою створенняпродукції, здатної виконати певні функції. Це має забезпечитинеобхідний рівень рентабельності витрат за проектом. Міра досконалостірезультату інноваційного проекту (краще, гірше, якою мірою) в економіціможе бути виражена кількісним співвідношенням результатів і витрат як попроекту в цілому, так і в деякій мірі по окремих функціях, показникамирезультатів. Об'єднати економічну (витратну) і технічну сторонипроекту, вироби, продукту дозволяє функціонально-вартісний аналіз (ФСА).
Функція являє собою якісно певний аспектспоживчого властивості. Якісне визначення функції має бути чітко ікоротко зафіксовано, а сама функція оцінена кількісно. Кожна функція(Споживче властивість) оцінюється за допомогою одного або декількохпараметрів застосування продукції. Найчастіше цими параметрами єтехнічні або економічні показники, які можуть використовуватися в ФВА.Аналіз витрат дозволяє мінімізувати витрати виробництва деталей, вузлів іцілих виробів, конструкцій, а також витрати, необхідні для проведенняокремих видів робіт (конструкторських, проектно-технологічних, розрахункових,дослідно-експериментальних та ін.) ФВА виходить з того, що кожна одиниця витратнеобхідна для отримання певного результату. Корисність результатів діяльностів інноваційній сфері проявляється у відносній економії подальших витратпри використанні інноваційної продукції або ж безпосередньо при створенніінноваційних об'єктів.
Складні вироби, технічні системи, що єпродукцією інноваційної діяльності, призначені для виконання десятків,сотень і, можливо, тисяч функцій. Для отримання від ФВА найбільшої користівитрати по продукту в цілому розбивають на витрати, пов'язані з кожною зфункцій. Таким же чином розбивається ціна продукту на ціни його функцій.Значення кожної функції оцінюється кількісно:
С = С 0 + C 1 K 1 + С 2 До 2 + ... + З i До i
P = P 0 + P 1 K 1 + P 2 K 2 + ... + P i K i
де С і Р - відповідно собівартість і цінаодиниці продукції певної якості, вираженого набором кількісниххарактеристик якості від K 1 до До i , (якщохарактеристики якості тотожні функціям); С 1 , C 2 ,..., С i - витрати виробника в розрахунку на одиницювідповідного показника якості (К 1 , К 2 , ..., К i ); P 1 , Р 2 , ..., Р i , -визнана споживачами плата (ціна) за кожну одиницю відповідногопоказника якості даної продукції; С 0 - витрати вир...
