Федеральне агентство зутворення
ГОУ В«Санкт -Петербурзький державний політехнічний університет В»
Чебоксарский інститутекономіки і менеджменту (філія)
Кафедра фінансів,грошового обігу та кредиту
Курсова робота
за курсом "Бюджетнепланування і прогнозування "
Тема: "Зарубіжнийдосвід бюджетного планування та прогнозування "
Чебоксари
2009
Зміст
Введення
1. Становленняпланування і прогнозування в зарубіжних країнах
1.1 Виникнення ірозвиток прогнозування та планування у світовій практиці
1.2 Методи, підходи таособливості бюджетного прогнозування і планування за кордоном
2. Удосконаленнябюджетного планування і прогнозування в розвинених країнах світу
2.1 Довгостроковемакроекономічне прогнозування: досвід країн Європейського Союзу (ЄС)
2.2Особливості довгострокового прогнозування і планування в США, Японії і ПівденноїКореї
Висновкиі пропозиції
Списоклітератури
Введення
Внароді кажуть, що мудрість - це вміння передбачати майбутні наслідкивідбуваються в даний момент дій і вміння керувати ними. Іншими словами,мудрість - це звернення в майбутнє, тобто людина знаюча, намагається вплинутина майбутнє. Це важливо і в економіці.
Длятого щоб управляти майбутнім, людство створило певні механізми,які в економічній науці називаються - прогнозування, макроекономічнепланування та економічне програмування. Прогнозування - це отриманняінформації про майбутнє; це передбачення, яке поділяється на наукове і ненаукове(Інтуїтивне, щоденне і релігійне). Наукове передбачення базується назнаннях закономірностей розвитку природи, суспільства і мислення; інтуїтивне - натак званому життєвому досвіді, пов'язаними з аналогіями, прикметами і т.д.;релігійне передбачення ще називають пророцтвом, тобто вірою внадприродні сили, забобони та інше.
Прогнозування- Це передбачення, яке базується на спеціальному науковому дослідженні.Які ж бувають прогнози? Пошуковий прогноз - це визначення можливогоположення явища в майбутньому; нормативний - визначення шляхів і термінівдосягнення можливого стану явища, яке прийнято за мету.
Цільовий прогноз відповідає на питання: що саме бажано й чому?
Програмний прогноз відповідає на питання: що конкретно необхідно зробити, щобдосягти бажаного? Прогнозування має два конкретні аспекти: передбачатиі передбачити. В залежності від того, який результат необхідно отримати або,що необхідно спрогнозувати, перевага надається то одному, тоіншого аспекту.
Прогнозуваннянеобхідно, тому що майбутнє незвично і ефект багатьох рішень, що приймаютьсясьогодні, протягом певного часу не відчуваються. Тому точнепередбачення майбутнього підвищує ефективність процесу прийняття рішення.
1.Становлення планування і прогнозування в зарубіжних країнах
1.1Виникнення і розвиток прогнозування та планування у світовій практиці
Взарубіжних економічних центрах, що займаються прогнозними та аналітичнимипитаннями, використовуються десятки, сотні прогнозних економетричних систем.Широко відома одна з перших розгорнутих моделей національного господарства,розроблена американським вченим-економістом, лауреатом Нобелівської премії зекономіці (1980 р.) Лоренсом Робертом Клейном. Ця модель включає 15внутрішньосистемних змінних, які визначаються за допомогою 12 стохастичнихлінійних та нелінійних рівнянь і чотирьох детермінованих тотожностей.
Всучасній Росії прогнози розвитку національної економіки, основнихнародно-господарських комплексів, вже стали основою формуваннядержавної економічної політики. Широко розвиваються прогнози ситуацій навалютному ринку, на ринку середньострокових і короткострокових цінних паперів, але забутийдосвід оптимізаційного прогнозування соціальної і виробничої сфер всьогонародного господарства. Тому вивчення досвіду зарубіжних країн у галузіпрогнозування і планування, представляє для Російської Федерації більшуцінність.
Розробкив області економічного планування та прогнозування, в зарубіжних країнах,виникли в останній чверті XIX ст. Вони були пов'язані зі спробамидослідників виявити майбутні тенденції виробництва основних продуктів, наоснові аналізу поведінки знаходилися в їх розпорядженні статистичних даних.Головними методами прогнозування тоді були експертні оцінки, якігрунтувалися на якісному аналізі рядів і проста екстраполяція, тобтоперенесення минулих тенденцій на майбутнє.
Впочатку ХХ століття були зроблені перші спроби виявлення економічних індикаторів.Зокрема, економіст Дж. Брукмайер вже в 1911 р. пробуваввикористовувати для прогнозування три хронологічних ряду наступнихпоказників: індекс банківських кредитів, індекс цін акцій, індекс загальноїекономічної активності. Подальший розвиток цей підхід отримав в 20-і роки вдослідженнях Гарвардського університету, використовувалися так звані В«гвардійськікриві В»(А - В-С). Крива (А) являла собою індекс вартості цінних паперівна біржі, крива (В) - величину депозитів в банках, крива (С) - нормувідсотка. В основі вибору саме цих показників як індикаторів лежалиуявлення, згідно з якими в околицях поворотних точок циклу, даніпоказники повинні були фіксувати зміни економічної кон'юнктури взазначеній послідовності.
Потужнимпоштовхом у розвитку прогнозування та планування за кордоном, з'явилася В«Великадепресія В»- економічна криза в США 1929-1933 рр.., який змусивдержавні влади шукати шляхи виходу з нього.
В30-і рр.. XX століття вперше за кордоном виникає планування на макроекономічномурівні. Прогнози та плани стають необхідним елементом системи регулюваннянаціональної економіки. Прогнози складалися за допомогою моделі В«витрати - випускВ»,лінійного програмування, моделей системного аналізу і на основі експертних оцінок.Перші плани на макроекономічному рівні охоплювали фінансово-бюджетну тагрошово-кредитну політику і виражалися в складанні національних бюджетів.Вони відрізнялися від державних бюджетів тим, що враховували доходи не тількидержави, але і в цілому по країні.
В1944 відомий німецький економіст К. Ландауер, який емігрував до США,опублікував свою книгу під назвою В«Теорія національного економічногопланування В». Система планування, запропонована автором, дуже схожа на ту,яка пізніше стала відома, як В«Індикативне плануванняВ», в рамкахякого національне уряд впливає на економічний розвитокскоріше за допомогою координації і забезпечення інформацією, ніж шляхом прийняттярішень і видачі вказівок.
Впіслявоєнні роки планування на макроекономічному рівні стаєпредметом широких дискусій, з метою не тільки уникнути криз, але йрегулювання процесів розподілу національного продукту. Націоналізаціяряду галузей, зростання частки державного сектора в економіці, дали можливістьурядам здійснювати прямий контроль над зовнішньою торгівлею, ціновоїполітикою та фінансами. У 50-і рр.. XX століття, у багатьох країнах відбувся відхід відскладання національних державних планів у формі бюджетів. Сформувалисядва нових напрямки. Перше, пов'язане з ускладненням адміністративного державногоапарату, використовуваного для розробки планів; друге, з розширенням сфери діяльностіпланування та прогнозування. Якщо на першому етапі національні економічніплани складалися в Міністерстві фінансів держави, то на початку 60-х років XX століття створюютьсяспеціальні планові органи: так, у Франції - це Генеральний комісаріат поплануванню, в Японії - це Економічний консультативну раду та Управлінняекономічного планування; в Нідерландах - це Центральне планове бюро; вКанаді - Економічна рада.
Необхідністьмакроекономічного планування, була обумовлена ​​макроекономічноїнестійкістю, посиленням ступеня інтеграції різних господарських одиниць ісекторів економіки, зростанням частки уряду в використанні ВНП, забрудненнямнавколишнього середовища та іншими важливими чинниками.
До70-х ...
