Установа освіти
В«Брестський державний університет імені А.С.Пушкіна В»
Контрольна робота
з дисципліни В«ФілософіяВ»
Тема: В«Діалектика - як філософська концепціярозвитку В»
Виконала:
Студентка 1-го курсу
Юридичного факультету
Заочної форми навчання
Правознавство 4 роки
Бартош Тетяна Миколаївна
БРЕСТ, 2010
ЗМІСТ
1.Діалектіка вісторії філософії
2.Структурадіалектики
3.Основнікатегорії діалектики
3.1 Одиничне-особливе, загальне.Одиничне - багато
3.2 Частина-ціле.Системно-структурний
3.3 Форми ізміст
3.4 Причина інаслідок
3.5 Необхідністьі випадковість
3.6 Можливістьі дійсність
3.7 Сутність іявище
Списоквикористовуваної літератури
1. ДІАЛЕКТИКА В ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ
Діалектика - вчення про найбільш загальні закономірних зв'язках істановленні, розвитку буття і пізнання, а також заснований на цьому вченні методмислення і дії. Видатнимдіалектиком є ​​Геракліт. Він стверджував, що не можна двічі увійти в одну йту ж річку. Природа являє безперервний потік змін, світ є процес.Філософське відкриття Геракліта полягає в узагальненні - змінюється не простодещо, а все існуюче. Геракліт підійшов до ідеї про перехід явищ у свою протилежність,про тотожність всього сущого Тотожність розуміється як таке, щоприпускає відмінність, бо все знаходиться в становленні.
Існує думка, що термін В«діалектикаВ» вперше застосував Сократ.Він назвав свій метод виявлення істини в діалозі шляхом зіткнення таузгодження різних, часто протилежних суджень діалектикою. Платонпредставив діалектику як метод аналізу та синтезу понять. Поняття виникають неяк підсумок узагальнення чуттєвих даних, а в результаті згадування душею ідей,які вона колись споглядала в надчуттєвого світі, ще не будучи пов'язаноюз людським тілом. У Платона діалектика не тільки метод відшукання істини, алеі вчення про світ істинного буття як сфери вічних і незмінних ідей. Платон вважавпро те, що Бог зробив світ із природи одного й іншого; він їх поєднав іутворив з них третє, яке має природу одного й іншого. У цьому міркуваннінамітилися геніальні зачатки ідеї про потрійному циклі розвитку. На відміну відПлатона Аристотель вважав, що діалектика має справу не з істинним, а з імовірніснимзнанням. Він ввів термін В«протилежностіВ» (Геракліт для цього використовувавслова В«розходитьсяВ», В«ворогуючіВ», що прагне в різні боки). Аристотель,прагнучи пізнати, сутність речей через їх поняття, в центр уваги поставиввідношення загального до конкретного. Він першим створив систему логіки, головне завдання якоїбачив у встановленні правил отримання достовірних висновків з певнихпосилок. Школа стоїків (кінець IV ст. До н. Е.. - II ст. Н. Е..) Розрізняла в логіціриторику (науку добре говорити за допомогою зв'язкових суджень) і діалектику(Науку правильно сперечатися за допомогою міркувань). Діалектика як мистецтво суперечки розвивалася в середньо століття.Прийоми зіткнення думок поширили на аналіз протиборчих поглядів,напрямків думки. Способи вирішення розбіжностей між людьми виявилися незаміннимзасобом з'ясування складних ситуацій буття. Філософи-схоласти шукали підставиєдності однієї і тієї ж речі, її подібності з самою собою, вирішували проблемунаступності в розвитку. В історії філософії довго панувало уявленняпро періодичність процесів природи з поверненням до вихідного пункту. Хочамінливість визнавалася, але стверджувалося, що світобудова сьогодні таке ж,яким воно було у віддаленому минулому: зірки завжди нерухомі; планети обертаютьсяпо постійним орбітах; одна і та ж поверхню Землі, материки, океани, гори,річки, клімат, рослини і тварини. Зокрема, Декарт (XVII в.) Висунувгіпотезу про утворення зірок, Сонця і Землі в результаті тривалих віхреобразнийрухів частинок матерії, яка перебуває спочатку в хаотичному стані. Кант(XVIII в.) Висловив гіпотезу про виникнення Сонячної системи з первісноїтуманності. Німецька класична філософія підняла статус діалектики до рівнянауково-раціонального філософського методу. І. Кант у своїй гіпотезі пропоходження планетної системи з первісної туманності поставив науковопитання про історію природи, про час існування речей. Розмірковуючи продіалектиці розуму, Кант зробив внесок у розвиток суб'єктивної діалектики мислення.Цілісну концепціюрозвитку з позицій об'єктивного ідеалізму розробив Гегель, що призвів в системупонятійний апарат діалектики. Поняття у нього гнучкі, висловлюють рухливі зв'язку,переходи, розвиток світу.
Гегель розвинув концепцію форм діалектики: резонуючій(Мислення суб'єкта, який виявляє протиріччя в предметі), негативної(Діалектика прагне зробити хитким все, що вважається міцно встановленим) і позитивної (діалектика творення). Позитивнадіалектика виступаєлогікою розвитку предмета, взятого в його имманентном русі.
Гегелем виділені принципові ідеї універсальної зв'язку явищ, єдності протилежностей і розвиткучерез діалектичні заперечення. Джерело розвитку укладено в саморозвитку поняття, азначить, має логічну, духовну природу. На ідеалістичній основі Гегельдоводив відноснеєдність діалектики, логіки і теорії пізнання. Логіка включає розгляджиття. Значить, вводиться момент практики в теорію пізнання.
У В«КапіталіВ» Маркса єдина матеріалістична діалектикавиступає в двох різних, але взаємопов'язаних формах - об'єктивної і суб'єктивної, тобто у вигляді діалектикирозвитку самого об'єкта, а також відображених її аналогів у свідомості пізнаєсуб'єкта. Суб'єктивна діалектика виступає як логіка та гносеологія. Енгельсаналогічно стверджував: діалектика голови є відображення форм руху реальногосвіту як природи, так і історії. Енгельспростежив історичні шляхи розвитку діалектики. Він пояснив, як проявляютьсязакони та катерів діалектики в неживій природі, суспільстві, духовній творчості,показав, яке значення мають вони для наукового світорозуміння. Він вказав навеличезне значення діалектичного розуміння світу як антідогматізм. У В«Діалектиціприроди В»вперше була проведена діалектико-філософська обробка відкриттівприродознавства.
Матеріалістична діалектика, становить ядро ​​науковогофілософського світогляду, метод вивчення різних явищ, розкриттязакономірності.
2.Структура діалектики
Діалектика включає принципи, закони та категорії. Матеріаліститрактували принцип як основоположне судження про буття (наприклад, поясненнясвіту у древніх мислителів допомогою ідеї про стихіях, первоначалах природи).Ідеалісти принципи виводили з мислення, а не з зовнішнього світу. Принципи відображають фундаментальні підстави буття і пізнання.Завдяки загальності та універсальності вони мають статус філософських аксіом,задають початкові умови пізнання, зумовлюють його характер, лежать в основізаконів і категорій діалектики, надають знанню системність і цілісність, впізнавальних і практичних діях виконують нормативну функцію. Найбільшавторитетні два принципи діалектики: зв'язку і розвитку.
У законах діалектики конкретизується істота її принципів.
Закон - цепоняття, яке виражає внутрішньо стійкі, істотні, необхіднізагальні, повторювані властивості і відносини дійсності. Закони виражаютьтипове, проявляються протягом тривалих проміжків часу. У природізакони реалізуються несвідомо, в результаті об'єктивного взаємодіїматеріальних тіл. У суспільстві об'єктивні соціальні закони реалізуютьсязавдяки свідомої цілеспрямованої діяльності людей, суб'єктивнуфактору.
Законидіалектики універсальні, фіксують такі відносини і зв'язки між явищами, якіпритаманні як світу в цілому, так і окремим його сторонам і об'єктам. Відомі тризакону діалектики - єдності і боротьби протилежностей, взаємного переходукількісних і якісних змін, заперечення.
Діалектичнізакономірності осмисл...
