Зміст
Введення
Глава 1. Становлення та розвитокгерменевтичних ідей
В§ 1. Екзегетика та особливостітлумачення сакрального тексту
В§ 2. Вчення Ф. Шлейермахер проуніверсальної герменевтиці
Глава 2. Розширення областізастосування герменевтичною науки. Філософська герменевтика
В§ 1. Герменевтика як методологіягуманітарного пізнання В. Дільтей
В§ 2. Філософська герменевтика:онтологічний статус В«розумінняВ»
Висновок
Література
Введення
На сучасному етапірозвитку філософського знання інтерес до герменевтики зберігає свою значимість іактуальність. Сутність і основу герменевтики як науки складають проблемирозуміння та інтерпретації, що, власне, і зумовлює необхідність і важливістьїї вивчення, особливо в сфері гуманітарного знання. Розуміння та інтерпретаціяє фундаментальні елементи пізнавального акту, якщо розглядати їх якякісь концепти, в більш ж широкому сенсі, в якому їх бере філософськагерменевтика, це онтологічно значущі процеси, то, що створює умовипізнання, навіть самого буття людини.
В«Людина засуджений доінтерпретації - ось новий поворот в роздумах про неї, народжений філософськимидискусіями останніх десятиліть минулого століття. Інтерпретація,передбачає конструювання деякої моделі можливої вЂ‹вЂ‹реальності, змінюєі загальне поле інертекстуальності, робить незворотними зміни в розумінніфеноменів культури (сучасний філософ, тлумачачи Платона, вже не зможе забути проНіцшевського, хайдеггеровской інтерпретаціях і т.п.), змінює і внутрішній світсамого інтерпретатора В». [1]
У даній роботі предметомдослідження є історія становлення герменевтики, її еволюція від науки протлумаченні тексту до філософського розділу людського знання. Мета -простежити етапи філософської думки, які ілюструють розвитокгерменевтичною проблематики, показати, як з науки про тлумачення текстувиник новий філософський підхід.
У ході роботи повинні бутиздійснені наступні завдання:
1. Розглянути виникненнягерменевтики як науки про розуміння і способах інтерпретації текстів, а так самоПерше систематичне концепцію, прінадлежащаю Ф.Шлейермахеру.
2. Розібрати теорію герменевтики якметодології гуманітарного пізнання, розроблену В. Дільтея.
3. Простежити становлення філософськоїгерменевтики в роботах М. Хайдеггера, Х. - Г. Гадамера, П. Рікера.
Термін В«герменевтикаВ»має різні трактування. Наприклад, герменевтикою називають мистецтвоінтерпретації (тлумачення) текстів. Таке значення терміна широкопоширене. Під текстами тут розуміють будь-які літературні твори:художні, історичні, філософські, релігійні і т.д.
Термін В«герменевтикаВ»вживається також і в теоретичному сенсі: герменевтика - це теорія розуміння,осягнення сенсу. Таке тлумачення ми знаходимо в деяких сучасних (повідношенню до давніх герменевтичних традицій) філософських контекстах.
Є також тлумаченняцього терміна як В«мистецтва осягнення чужої індивідуальностіВ». Це специфічнерозуміння сенсу терміну В«герменевтикаВ» має досить тривалу історію іпов'язано насамперед з одним з видів герменевтики, який можна назватиВ«Психологічної герменевтикоюВ». Такого типу мистецтво розуміння чужоїіндивідуальності розвинене і зафіксовано одним із класиків герменевтики Ф.Шлейермахером.
Нарешті, можна знайтивизначення герменевтики як вчення про принципи гуманітарних наук. Тутгерменевтика виходить на дещо інший рівень, де вона набуває вже функціїонтологічні та соціально-філософські, тобто претендує на роль філософськоїдисципліни.
Актуальність і значимістьгерменевтичною проблематики в філософії визначається посиленням інтересу допов'язаним з нею проблемам тлумачення, інтерпретації і розуміння впрактичному житті, політиці, моралі, праві, мистецтві, релігії,комунікативної діяльності, освіті. У більш вузькому сенсі слідзазначити, що виникнення філософської теорії інтерпретації світу гуманітарноїкультури, філософії наук про дух з необхідністю призводить до герменевтичноюпроблематиці. Особливо специфічною для філософського дослідження є проблемапереосмислення природи філософського знання, поглиблене розгляд якоїактуалізує герменевтичну проблематику.
Глава 1. Становлення тарозвиток герменевтичних ідей
В§ 1. Екзегетика таособливості тлумачення сакрального тексту
Слово В«герменевтикаВ»грецького походження: hermeneuein означає В«звіщатиВ», В«тлумачитиВ»,В«Роз'яснюватиВ». У давньогрецькій міфології Гермес - вісник богів, якому належалоне просто звіщати смертним веління згори, але і розтлумачувати їх. Завдання"Герменевтов" (учених тлумачів) в епоху еллінізму полягала вінтерпретації сакральних текстів, зміст яких був закритий для непосвячених. Дочислу сакральних ставилися не лише теологічні, але і юридичні тексти(Тексти законів).
У середні століттягерменевтика розумілася як екзегетика - коментування сакрального тексту.Екзегетика пройшла кілька періодів розвитку: давньоєврейська,ранньохристиянська, періоду патристики, періоду схоластики, реформаційних іпостреформаціонная.Каждое слово в Св. Писанні розуміється як пряме об'явленняБога, що, з одного боку, сприяло збереженню сакральності тексту, а зінший, формуванню ортодоксально-буквалістської інтерпретації. Різніприховані смисли тексту пояснювалися деталями самого тексту, його структурою, навітьформи букв мали значення. Функція екзегетики полягала насамперед у такомутлумаченні Св. Письма, при якому той чи інший фрагмент (наприклад, епізодз життя староєврейського народу) виступив би не в його буквальному, а у власнерелігійному значенні. Така інтерпретація, що отримала назвуВ«АлегоричнійВ», пізніше була доповнена і уточнена в рамках так званоїчотирирівневої теорії інтерпретації, розрізняють В«історичнеВ» (буквальне),В«АлегоричнеВ», В«моральнеВ» і В«АнагогічнийВ» (містичне) тлумачення.Наприклад, якщо в Біблії говориться про Єрусалим, то в буквальному сенсі цеозначає місто в Юдеї, в алегоричному - Церкву Христову, в моральному - душувіруючого, а в містичному - Царство небесне.
Тут не можна не відзначитивнесок, який вніс у розвиток герменевтики Августин Аврелій. По-перше, можназовсім безпомилково сказати, що перші семіотичні ідеї були висловленісаме Августином. У нього є чітке визначення знака, поділштучних і природних знаків, багато логічні ідеї. Що ж стосуєтьсябезпосередньо герменевтики, то він вперше в явному вигляді визначаєфундаментальну герменевтичну категорію В«розумінняВ». Він говорить, щорозуміння є перехід від знака до значення, перехід, під час якогоздійснюється пізнання значення шляхом фіксації в душі уявлення прощо впливає па неї знаку. Метод пізнання значення при користуванні знакамицілком природно для Августина був психологічним. Оскільки людськідуші споріднені, аналогічні один одному, остільки вони, стикаючись один зіншому, розуміють знаки. Крім цього ми в Августина знаходимо, правда, в початковомуваріанті, один з найважливіших принципів, який в подальшому увійде і вгерменевтику, і в семіотику,-принцип контекстуального підходу, що говорить проте, що ми розуміємо знаки не ізольовано один від одного, а в певномуконтексті. Правда, у Августина цей контекст ще чисто текстової. Припускаючизастосувати герменевтику до інтерпретації Біблії, він пристосовує принципконтекстуального підходу для виконання своїх конкретних цілей. Він говорить, щодеякі місця Священного писання можуть розумітися тільки в їх оточенні.Претензія на теоретичність розглянутого принципу може нам здатисядосить боязкою, але, тим не менш, принцип контекстуального підходу був явновисловлений.
Є в Августина ще одинпринцип, використовуваний в пізніших герменевтики. Він називається принципомКонгеніальність, тобто домірності творчих потенціалів дослідникаякого тексту і його творця. Цей принцип у Августина виступає у виглядітотожності В«богонатхненний автораВ» і В«богонатхненний читачаВ». Вловитисенс певного місця Священного писання може та людина, чияВ«БоговдохновенностьВ» буде...
