Зміст
Введення
1.Наукаяк особливе явище суспільного життя
2.Характерніриси науки і відмінність її від інших галузей культури
Висновок
Список літератури
Введення
Питання про те, щоявляє собою наука, чим вона відрізняється від інших сфер сучасногокультури, наприклад від техніки або мистецтва, які її структура і роль усуспільстві, займає одне з центральних місць у міркуваннях філософів XXв. саме тому, що сама наука в цьому столітті придбала вирішальне значення вжиття людського суспільства. Ступінь розвитку в тій чи іншій країні сьогодні взначній мірі визначає місце цієї країни у світовій цивілізації.Кількість наукових організацій і працюючих в них учених, обсяги фінансуванняє сьогодні не тільки загальнодержавною справою окремої країни, але йтурботою всього світового співтовариства. На науку покладаються надійні і простихлюдей, і урядів у вирішенні таких нагальних для людства проблем, якзабезпечення енергією, розвиток нових транспортних засобів і комунікацій,позбавлення від досі невиліковних хвороб і т. д. Питання про те, щоявляє собою наука, стає предметом, дослідження не тількифілософії, але і наукознавство - науки про науку, яка виникла у зв'язку знеобхідністю управління розвитком науки в сучасному суспільстві, плануванняі організації науково діяльності, взаємопроникненням науки і техніки і навітьвиробництва. Саме в наукознавстві виникло уявлення про науку як просукупності окремих дисциплін, в свою чергу володіють складною структурою.
Метою даної роботиє спроба роз'яснення поняття В«наукаВ», визначення характерних риснауки, виявлення наукових методів і способів дослідження, а також з'ясуваннявідмінностей науки від інших галузей культури.
-->b>
1.Наука як особливе явище суспільного життя
Наука- Найважливіший елемент духовної культури, вища форма людських знань,які досягаються за допомогою відповідних методів пізнання, виражаються вточних поняттях, істинність яких перевіряється і доводиться практикою. Наука- Система понять про закони і явища зовнішнього світу або духовної діяльностілюдей, що дає можливість передбачення і перетворення дійсності, історичносформована форма людської діяльності, В«духовного виробництваВ», що маєсвоїм змістом і результатом цілеспрямовано зібрані факти, виробленігіпотези і теорії з лежачими в їх основі законами, прийоми і методидослідження.
Поняттянауки застосовується для позначення як процесу вироблення наукових знань, так івсієї системи перевірених практикою знань, що представляють об'єктивну істину, атакож для вказівки на окремі галузі наукових знань, на окремі науки.Сучасна наука - це надзвичайно розгалужена сукупність окремихнаукових галузей. За допомогою науки людство здійснює своєвзаємодія з природою, розвиває матеріальне виробництво, перетворюєсуспільні відносини. Наука сприяє виробленню світогляду, звільняєлюдини від забобонів і забобонів, розширює його кругозір, удосконалюєйого розумові здібності, формує моральні переконання.
СловоВ«НаукаВ» буквально означає В«знанняВ». Під знанням маються на увазі надійнівідомості про матеріальних і духовних пиляння, вірне їх відображення в свідомостілюдини. Знання протилежно незнання, тобто відсутності перевіреноїінформації про що-небудь. Наш розум рухається від незнання до знання, відповерхневого знання до все більш глибокого і всебічного. Знання можуть бутирізними: елементарними, життєвими, донауковими, науковими, емпіричними ітеоретичними.
Елементарнізнання властиві тваринам, які розташовують вірною інформацією про деяківластивості речей і їх найпростіших відносинах, що є необхідною умовоюїх вірною орієнтування в навколишньому світі. Деякими життєвими знаннямирозташовують діти раннього віку. Кожна людина в ході свого життянабуває безліч емпіричних відомостей про зовнішній світ і про самого себе. Вже первіснілюди володіли чималими знаннями у формі передаються з покоління в поколіннякорисних відомостей, звичаїв, емпіричного досвіду, виробничих рецептів, вонибагато вміли робити, і їх уміння грунтувалися на їхніх знаннях. І житейські, ідонаукові, і наукові знання засновані на практиці. Всі види знання євірним віддзеркаленням речей. Але, тим не менш, наукові знання істотним чиномвідрізняються від донаукових і життєвих знань. Життєві емпіричні знання, якправило, зводяться до констатації фактів і їх опису. Наприклад, морякичудово знали, як треба користуватися важелями, а купці - вагами.
Наукові знанняприпускають не лише констатацію фактів та їх опис, але і поясненняфактів, осмислення їх у всій системі понять даної науки. Житейське пізнанняконстатує, та й то вельми поверхово, як протікає та чи інша подія.Наукове пізнання відповідає на питання не тільки як, а й чому воно протікаєсаме таким чином: сутність наукового знання полягає в достовірномуузагальненні фактів, у тому, що за випадковим воно бачить, необхідне, закономірне,за одиничним - загальне і на цій основі здійснює передбачення різнихявищ, об'єктів і подій,
Істотною ознакоюнаукового пізнання є його системність, тобто така сукупність знань,яка приведена в порядок на підставі певних теоретичних принципів.Збори розрізнених знань, не об'єднаних в систему, ще не утворює науку.В основі наукових знань лежать певні вихідні положення, закономірності,дозволяють об'єднувати відповідні знання в єдину систему. Знанняперетворюються в наукові, коли цілеспрямоване збирання фактів і їх описдоводяться до рівня їх включення в систему понять, до складу теорії. У стародавніхнародів були накопичені чималі знання про кількісних відносинах речей. Наоснові цих знань будувалися досить складні споруди: палаци, піраміди іт.д. Але ці елементарні математичні та фізичні знання довгий час носилилише донаукових характер: вони не були об'єднані в логічно зв'язну систему наоснові загальних принципів, закономірностей.
Науковепізнання світу суттєво відрізняється від естетичної форми свідомості. Хоча йнаука, і мистецтво є відображенням дійсності, але в науці це віддзеркаленняздійснюється у формі понять і категорій, а в мистецтві - у форміхудожніх образів. І наукове поняття, і художній образ представляютьсобою узагальнене відтворення дійсності. Але в силу понятійногохарактеру наукового мислення взаємини загального, особливого і одиничного внауковому пізнанні відбуваються інакше, ніж в мистецтві. У науці єдність загального, особливогоі одиничного виступає у формі загального, у формі понять, категорій, а вмистецтві те ж саме єдність виступає у формі такого образу, якийзберігає безпосередню наочність одиничного життєвого явища. Науковепізнання прагне до максимальної точності і виключає будь особистісне,привнесене вченим від себе: наука - це загальна суспільна форма розвиткузнання. Вся історія науки свідчить про те, що будь суб'єктивізм завждирано чи пізно нещадно відкидався з дороги наукового знання, зберігалося внауці лише справжнє, об'єктивне. Для наукового пізнання істотно, першвсе, те, що досліджується, розкриває природу предмета науки, тоді як відповідьна питання про те, як здійснюється дослідження, розкриває природу методудослідження. Предметом науки є вся дійсність, тобто різніформи і види рухомої матерії, а також форми відображення їх у свідомостілюдини. Про Рівні розвитку тієї чи іншої науки можна судити за характеромзастосовуваних нею методів. Види і форми методів в науці можна підрозділити на рядгруп.
Загальніметодистосуються всієї науки, тобто будь-якого її об'єкта. Порівняльний метод передбачаєвивчення не ізольованого об'єкта, а об'єкта разом з усією сукупністю йогозв'язків з іншими об'єктами. За допомогою порівняльного методу, наприклад Д.І.Менделєєв розкрив загальну в'язь хімічних елементів - періодичний закон, ввідповідно до якого властивості елементів перебувають у періодичній залежностівід їхніх атомних мас.
Здопомогою історичного методу розкривається та обгр...
