Федеральне агентство з освіти
Державна освітня установа
Вищої професійної освіти
Уральський державний економічний університет
Кафедра ____________________________________________________
(назва кафедри, на якупередається робота)
КОНТРОЛЬНА РОБОТА № ____________
За дісціпліне______________ Філософія_______________________
(назва дисципліни понавчальним планом)
_____________________________________________________________
На тему В«Історія філософії як наукиВ»
Варіант________
Студент:
_____________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
Викладач: ___________________
________________________________
Єкатеринбург 2010
План
Історіяфілософії як науки
1.Філософія від стародавніх часів до епохи Відродження
2.Філософія Стародавньої Індії та Китаю
3.Антична філософія
Історія філософії якнауки
Вивчення філософії неможливо без звернення до історії філософської думки,оскільки завдяки історії філософії попередні ідеї пов'язують зсправжніми, відбувається прилучення нас до видатного спадщини мислителівминулого. Новітніми філософськими та науковими досягненнями ми багато в чому зобов'язанімислителів минулого, якими висловлювалися оригінальні здогадки, що послужили вНадалі основою видатних теорій і цілих навчань і отримали в данийчас практичне підтвердження.
Історія філософії освячує закономірності становлення і розвитку самоїфілософії, що визначають її умов і факторів. Так що звернення до спадщиниминулого допомагає оцінити шлях, пройдений філософією і припустити тенденціїїї розвитку в майбутньому. Пройдений філософією шлях можна з деякою часткоюумовності розділити на періоди:
1) давня філософія Стародавнього Сходу, античної Греції та Риму;
2) середньовічна;
3) епохи Відродження;
4) нова, включаючи і погляди філософів-просвітителів;
5) класична німецька і марксистська філософія;
6) новітня.
Дана періодизація пов'язана з тим чи іншим характерним для певногоперіоду способом філософствування. Особливості епохи виражаються в самійособистості філософа, сприйнятті і розумінні ним своєї ролі в суспільстві, в йогожиттєвих пріоритетах. Об'єднуючи не стільки однодумців, скількисучасників, історично тип філософствування формується в єдиному соціальномупросторі та часі, в певній подієвої середовищі.
Багато філософів, в тому числі і представники уральської філософської школи,в якості основних типів філософствування виділяють космоцентризм ,преобладавший в стародавні та античні часи; теоцентризм ,панував у середньовіччі; антропоцентризм , що домінував вепоху Відродження і Новий час; социоцентризм , притаманний марксизму іновітньої філософії XX і XXI ст.Втім, багатоскладовому новітньому часі властиві, так чи інакше, мабуть, всевищеназвані типи. Філософський світ сьогодні прагне до синтезу, але поки, цешвидше, еклектика, і час справжнього синтезу, треба думати, ще належить.
1. Філософія від стародавніх часів до епохиВідродження
Виникла філософія на зорі світової цивілізації в Єгипті і країнахСтародавнього Сходу задовго до нашої ери. Так в космології Месопотамії говориться,що праокеан Тіамат змішався з прісною водою, утворюючи цей світ. Чимало по сутіфілософських суджень, міркувань можна зустріти і в В«Повісті про ГільгамешаВ» (III тис. л. до н.е.), де розглядається питання про сенсжиття людини, його смерті і безсмертя. У космологічних та інших переказахпорядок часто протистоїть хаосу, тоді як хаос ворожий людям, суспільству.Висловлювалася думка, що обмеженість у часі земного життя людинизмушує його зосередитися на земних справах як слід, реалізовуватипоставлені цілі. І все ж, мабуть, варто погодитися з трактуванням цихпоглядів як предфілософія. В Месопотамії, як і в інших суміжнихобластях стародавнього Сходу, не відбулося ще відділення філософії і науки відуніверсального міфологічного світорозуміння. І було так не тому, щовідсутні передумови такого відділення, але тому щосоціально-економічні умови складання авторитарної державності,змішання родоплемінних патріархальних відносин і рабовласництва, авторитетжерців і накопичений рівень знань цього не вимагали.
У світову науку мислителі Месопотамії внесли позиційну систему чисел іточну систему виміру часу. Ними першими годину був роздільний на шістдесят хвилин,а хвилина - на шістдесят секунд. Вони навчилися відрізняти зірки від планет,поряд з астрономічним спадщиною залишили і астрологію як область знань пропередбачуваної зв'язку небесних світил з долями людей. Займалися астрономією,астрологією і єгиптяни. Вони розділили рік на триста шістдесят п'ять днів,добу-на двадцять чотири години. Єгиптяни були майстерними математиками(Використовували десяткову систему рахунки, дробу, арифметичну і, мабуть,геометричну прогресію, обчислити поверхню кулі і т.д.) і хіміками(Создававшими різні сплави, фарби і т.д.), врачевателями тіла і душі.Роздуми про світ і людину містяться в В«Бесіді зневіреного з йогодушею В», що явилася чудовим пам'ятником шукає людської думки. ВВ«ПовчанняхВ» древніх мудреців містяться різні життєві мудрості, моральніцінності та приписи.
2. Філософія Стародавньої Індії та Китаю
Давньоіндійські релігійно-філософські погляди виражені у ведах -збірниках гімнів і брахманах - інструкціях по здійсненню ритуалів (XII-X ст до н.е.) «ггведаВ»,В«ШаанатхабрахманаВ» і т.д. Ці тексти являють собою не монолітну системупоглядів та ідей, а різні думки і погляди на світ і людину. Ведичнимрелігійно-філософським текстам притаманні антропоморфізм, прагнення знайти якийсьзагальний принцип, який керує ходом людського життя, може пояснитипроцеси і явища навколишнього світу. Цей універсальний космічний порядок,принцип В«ротаВ» панує над усім сущим, йому підпорядковані навіть божества. Рота -безособовий принцип, але іноді його носієм виступає вмістивши сонце на небобог Варуна. А колись було якесь аморфне єдине поклало початок світу-небуі землі, дню і ночі, смерті і безсмертя. У пізніших текстах ведичногоперіоду В«УпанішадахВ» духовна сутність людини, душа (атман) ототожнюється зуніверсальним принципом світу (Брахма). Кругообіг життя, нескінченна ланцюгперероджень (сансара) і пов'язаний з цим закон відплати (карма),представлені в даних навчаннях і текстах пов'язані, судячи з усього, з спостереженнямза циклічністю природних змін і спробами їх зіткнення. Людина,здійснював благі вчинки, що жив морально, знаходить можливість народитисяпредставником вищих варн. Тут очевидна спроба етичного обгрунтування соціальнихвідмінностей, майнової нерівності.
Шлях до вічного блаженства людини пролягає через усвідомлення тотожностідуші і світового духу - атмана і Брахми, коли припиняється нескінченна низкаперероджень в матеріальному світі і долається вплив карми. Це відбилосяі в В«Законах МануВ» - збірниках, які визначають життя людини, йогодіяльність. У цей же період виникає і таке протягом як джайнізм. Йогоприхильники говорили про двох субстанціях - Джива (душі) і аджіви (не-душі,неживому), - а також скоєному і недосконалому як формах буття Джива.Згідно поглядам джайністов, людина за допомогою своєї духовної суті здатнийуправляти своєю матеріальною суттю, контролювати її. Для джайнізму богявляє собою не творця світу, що втручається в людські справи, а всьоголише душу, яка колись жила в людському тілі, але потім вивільнилася зкарми і череди перероджень. В етиці джайнізму виражені такі риси якнеспричинення шкоди живим істотами і презирство до мирському багатству. Джайнізмпредставляє карму з заплата кожному по ділах і помислам його як якусьоснову моральної законосообразности всього існуючого.
На відміну від джайнізму такий перебіг як локаята та його різн...
