Введення
Встановленні та формуванні світоглядної культури людини філософія завждивідігравала особливу роль, пов'язану з її багатовіковим досвідом критично-рефлексивного роздуми над глибинними цінностями і життєвими орієнтаціями.Філософи у всі часи і епохи брали на себе функцію прояснення проблем буттялюдини, кожного разу заново ставлячи питання про те, що таке людина, як йомуслід жити, на що орієнтуватися, як вести себе в періоди кризкультури.
Говорячипро специфіку розуміння волі і відповідальності людини слід підкреслитите, що світ вступає в смугу цивілізаційного перелому, коли багатотрадиційні способи буття людини будуть мати потребу в значній корекції.Футурологи прогнозують посилення явищ нестабільності багатьох фізичних ібіологічних процесів, зростання феномена непередбачуваності соціальних іпсихологічних явищ. У цих умовах, які багато в чому складаються наоб'єктивній основі, бути особистістю - не благе побажання, а імператив розвиткулюдини і людства. Брати на себе тягар особистих і загальнолюдських проблем -єдиний шлях виживання і подальшого вдосконалення людини. Вінприпускає розвиток найвищого ступеня відповідальності, що простираєтьсявід вузького кола найближчого оточення особистості до планетарно-космічних задачі проблем.
Правалюдини стимулюють перетворення особистістю навколишньої дійсності длязадоволення своїх інтересів. При цьому кожен громадянин володіє рівнимправом на однакову міру свободи. Звідси - відповідальність за свої вчинки ізаборона зловживати своїми правами [1].
Ключовим поняттям суспільства виступаєсвобода як умова і спосіб людського самоздійснення, обтяженогомірою персональної відповідальності. В рамках громадянського суспільства та йогоінститутів свобода виявляється не так, як в межах держави, де людиназаявляє про себе як істота пасивна, страдательное, бо воно об'єкт увагиі маніпулювання, турботи і покарання [2].
Свобода означає не тільки те, щоіндивідуум має можливість, але й те, що він повинен відповідати за наслідкисвоїх дій. У цьому плані свобода і відповідальність невіддільні [3].
1. Свобода
Свобода особистості може бути розглянута в різних аспектах: філософському,релігійному, етичному, соціальному, політичному, економічному.
Філософський аспект пов'язаний, насамперед, з трактуванням свободи волі- Самовизначається або детермінований людина у своїх вчинках. Іншимисловами, чи є воля нічим не обумовленої кінцевою причиною вчинків ідій людини, або ж вони детерміновані, тобто причинно обумовленіякимись обставинами [4].
Свободаволі - поняття, що означає можливість безперешкодного внутрішньогосамовизначення людини у виконанні тих чи інших цілей і завдань особистості. Вісторії філософської і богословської думки поняття свободи волі пов'язувалося зосудністю людини, з його відповідальністю за свої діяння, з виконаннямсвого боргу і усвідомленням призначення.
Стверднуабо негативний відповіді на питання про можливість свободи волі зумовленийвибором тієї чи іншої світоглядної системи. Сама ж воля - це свідомеі вільне устремління людини до здійснення своєї мети, яка для ньогопредставляє певну цінність. Вольовий акт має характер духовногоявища, що корениться в структурі особистості людини і виражає повинність.Воля протилежна імпульсивним прагненням і потягам, а також у рядіситуацій і вітальним потребам людини. Як правило, поняття волі відносять дозрілої особистості, повністю віддає собі звіт у своїх діях і вчинках. Вісторії філософської думки воля трактувалася подвійно: по-перше, як наслідокприродного або сверхприродной детермінації, по-друге, - як самополагающаясила, так, наприклад, в роботах Шопенгауера, Ніцше, визначальна весь життєвийпроцес людини. Вольові якості людини визначаються почасти генетично,почасти виховуються навколишнім середовищем, входячи в структуру характеру особистості [5].
Слід,на наш погляд відзначити, що з одного боку, воля співвідноситься з об'єктивнимизакономірностями природного і суспільного розвитку, з іншого - звласною поведінкою особи. У першому аспекті вона виступає як щосьпохідне і обумовлене. При цьому обумовленість розуміється в тому сенсі, щооб'єктивний світ окреслює межі, якими пов'язана воля, але в межахяких вона, безсумнівно, володіє свободою, причому самі об'єктивнообумовлені кордони не залишаються нерухомими і з розвитком пізнання тапереходом від суспільних відносин одного порядку до суспільних відносинбільш високого порядку розширюються. У другому аспекті свобода волі виступаєяк щось первинне. Тут поведінку особи обмежено не тільки існуючимиоб'єктивними факторами, але й власною волею діяча. Саме в цьому аспектісвобода волі складає то неодмінна умова, без якого неможливо ніякеобгрунтування та покладання відповідальності.
Філософія свободи людини була предметом міркувань Канта іГегеля, Шопенгауера і Ніцше, Сартра і Ясперса, Бердяєва і Соловйова. Свободарозглядалася в співвідношенні з необхідністю, зі сваволею й анархією, зрівністю і справедливістю. Діапазон розуміння цього поняття надзвичайноширокий - від повного заперечення самої можливості вільного вибору, в концепціяхбіхевіоризму, до обгрунтування "втечі від свободиВ» (Е. Фромм), в умовахсучасного цивілізованого суспільства.
Спіноза визначив свободу як глибоке пізнання необхідності. Чимясніше і повніше людина розуміє необхідність, тим більшою мірою вінстає вільним. У марксистській філософії свобода трактується, по-перше,як пізнана необхідність (закономірність) і, по-друге, як практичне використаннярезультатів цього пізнання (вміння приймати рішення зі знанням справи) [6].Монтеск'євважав свободою право робити все, що дозволено законами, і якби громадянинміг робити те, що цими законами забороняється, то в нього не було б свободи,так як те ж саме могли б робити й інші громадяни [7].
Так само в філософії під свободою розуміється певна сторона взаємин,характеризуемая відсутністю зв'язку між об'єктами. Усяке відношення являєсобою взаємозв'язок двох сторін або об'єктів, які мають самостійним існуваннямі в той же час взаємно визначають один одного. Свобода є взаємна відособленістьдвох сторін, виступаюча зворотною стороною зв'язку. Зв'язок - залежність одногоявища від іншого в якомусь відношенні. Високоінтенсивна, тісний, жорстказв'язок означає мінімум свободи. Незалежність, відособленість одного предметавід іншого означає максимум свободи. Чим більше зв'язків, тим більше залежностей,тим менше свободи [8].
Згідно екзистенціалізму Хайдеггера, основним станом буттяє страх - страх перед можливістю небуття, страх, який звільняєлюдини від всіх умовностей дійсності і, таким чином, дозволяє йомудосягти в деякій мірі свободи, заснованої на ніщо, вибрати самогосебе у своєму неминучому возлаганіі відповідальності на себе самого, тобтовибрати себе як власне, має цінність існування. Згідно екзистенціалізмуЯсперса, людина вільна подолати буття світу у виборі самого себе ідосягти трансценденції Всеосяжного [9].
Свободає один з видів прояву випадковості, яке направляється свободою волі абостохастичним законом. У цьому сенсі, поняття В«свободаВ» протилежно поняттюВ«НеобхідністьВ». Французький філософ П. Гольбах зазначав, що у всіх своїхвчинках людина підкоряється необхідності ... його свобода волі є химера [10].У літературі, однак, поширена інша, протилежна, висловленої точкизору. Свобода, є можливість поступати так, як хочеться. Свобода - цесвобода волі. Воля - по своїй суті завжди вільна воля [11].
Однієюз найбільш розроблених концепцій свободи є екзистенціальна концепціяН. А. Бердяєва. Він вважає, що зв'язок свободи з природного або соціальногонеобхідністю позбавляє справжню свободу всякого сенсу. Матеріальний світзаподіяно, примусовий, а справжня свобода безосновний. Свобода не є тількивибір можливості, свобода є творчість, творення раніше не колишнього. Творчість невідривно відсвободи, лише вільний творить, відзначав Н.А. Бердяєв [12].Творчість передб...
