Міністерсва ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
В«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ В»
Кафедрафілософії
Реферат
подисципліни В«Спеціальні питання філософіїВ»
натему: В«Творчість як принцип пізнанняВ»
Виконав:
студентгрупи ЕК-24а
СтадникА.А.
Перевірив:
КальницькийЕ.А.
Харків 2009
Зміст
Введення
Характеристика поняття В«творчістьВ»
Характеристика творчого процесу
Творчість як принцип пізнання і еволюції
Висновок
Списоквикористаних джерел
Введення
Проблема творчості є однією зтрадиційних, так званих В«вічнихВ» проблем філософії. Вона сягає своїмкорінням в античну епоху, в В«осьовий часВ» людської історії і навіть далі.Її виникнення пов'язане з інтересом до онтологічним проблемам взагалі:проблемі буття, проблеми походження світу, проблемі В«новизниВ», проблеми свідомості,проблемі можливості пізнання. Нарешті, вона пов'язана з комплексомантропологічних й естетичних проблем. Не дивно тому, що спробиосмислити суть творчості починалися протягом всієї історії філософіїі дуже багато мислителів так чи інакше, частково або більш глибоко,розглядали цю проблему і знаходили свої рішення проблем та відповіді на запитання,що ж таке творчість.
Сучасний інтерес до творчогопроцесу багато в чому обумовлений зростанням інноваційної компоненти в людськійдіяльності, вимогами НТР і прагматичним прагненням керувативихованням людей, здатних творчо вирішувати наукові і технічні проблеми.
З іншого боку, прагнення проникнути втаємницю творчості має своєю причиною зацікавленість у пізнанні особистостішляхом викриття секретів творчої діяльності як одного з їїфундаментальних проявів, адже саме цей вид діяльності активізуєособистість найбільш повно та різнобічно.
Нарешті, давно усвідомлюванавиняткова роль індивідуальності в історії людської культури врізних її областях: філософії, науці, мистецтві, релігії, - призводить донеобхідність розгляду цих двох особистісних основ - світогляду ітворчості - не окремо один від одного, а в їхньому взаємозв'язку. Бо, думається, сучаснийсвітоглядна криза пов'язаний, з одного боку, з кризою особистості,/ Обумовленим загальної уніфікацією на основі інтегративних процесів вмасштабах планети і техногенним ухилом розвитку цивілізації, і, з іншогобоку, з кризою творчості, що мають в підставі духовний вакуум роз'єднанняконкретних людей, що заповнюється масовою культурою, підмінює самостійнуроботу по залученню індивідуума до екзистенціального досвіду людства вжеготової парадигмою відповідей на життєво важливі питання.
Класична спадщина в області проблемитворчості обширно. У числі філософів, що міркували над природою творчогопроцесу, Платон, Арістотель, Плотін, Августин, Дж. Бруно, Б. Спіноза, І. Кант,Ф.-В. Шеллінг.
Таким чином, метою даного реферату єдослідження творчості як принципу пізнання. Для досягнення поставленої метинеобхідно вирішити наступні завдання:
- дати характеристику поняттюВ«ТворчістьВ»;
- охарактеризувати творчий процес;
- розглянути творчість як принциппізнання і еволюції
Характеристика поняття В«творчістьВ»
Творчість - діяльність, що породжуєщось якісно нове, ніколи раніше не колишнє. Діяльність може виступатияк творчість у будь-якій сфері: наукової, виробничо-технічної,художньої, політичної і т.д. - Там, де створюється, відкривається,винаходиться щось нове. Творчість може розглядатися у двох аспектах:психологічному і філософському. Психологія творчості досліджує процес, психологічнийВ«МеханізмВ» протікання творчого акту як суб'єктивного акту індивіда.Філософія розглядає питання про сутність творчості, який по-різномуставилося в різні історичні епохи [13].
В античній філософії творчістьпов'язується зі сферою кінцевого, скороминущого і мінливого буття, а не буттянескінченного і вічного; споглядання цього вічного буття ставиться вище всякоїдіяльності, в тому числі і творчої. У розумінні художньої творчості,яке спочатку не виділялося із загального комплексу творчоїдіяльності, надалі, особливо починаючи з Платона, розвивається вчення проЕрос як про своєрідну спрямованості людини до досягнення вищогоспоглядання світу, моментом якого і виступає творчість
Погляди на творчість в середньовічнійфілософії зв'язані з розумінням бога як особистості, вільно творить світ.Творчість постає, таким чином, як вольовий акт, викликає буття знебуття. Творчість людини у Августина Аврелія виступає, передусім, як творчістьісторії: саме історія є та сфера, в якій кінцеві людські істотиберуть участь у здійсненні божественного задуму про світ. Так як нестільки розум, скільки воля і вольовий акт віри пов'язують людину з Богом,набуває значення особисте діяння, індивідуальне рішення як форма співучастіу творенні світу Богом; це створює передумови для розуміння творчості якунікального і неповторного. При цьому сферою творчості виявляєтьсяпереважно область історичного, етично-релігійного діяння;художнє та наукова творчість, навпаки, виступає як щосьдругорядне.
Розквітом творчих можливостейлюдини пройнята епоха Відродження. Творчість усвідомлюється в ній, першвсе, як художня творчість, сутність якого вбачається втворчому спогляданні. Виникає культ генія як носія творчого початку,інтерес до самого акту творчості і до особистості художника, характерна саме длянового часу рефлексія з приводу творчого процесу. Все виразнішевиступає тенденція розглядати історію як продукт чисто людської творчості.
Філософія англійського емпіризму схильнатрактувати творчість як вдалу - але значною мірою випадкову - комбінаціювже існуючих елементів, як наприклад, в теорії пізнання Ф. Бекона іособливо теоріях Гоббса, Дж. Локка і Д. Юма. Творчість виступає як щосьродинне винахідництву. Завершена концепція творчості в 18 в.створюється І. Кантом, який спеціально аналізує творчу діяльність увченні про продуктивної здатності уяви. Остання виявляєтьсясполучною ланкою між різноманіттям чуттєвих вражень і єдністюпонять розуму в силу того, що вона володіє одночасно наочністювраження і синтезує силою поняття. В«ТрансцендентальнеВ» уяву,таким чином, постає як загальна основа споглядання і діяльності, так що творчістьлежить в самій основі пізнання.
Це вчення Канта було продовжено Ф.В.Шеллінгом. За Шеллінг, творча здатність уяви є єдністьсвідомої і несвідомої діяльності, тому ті, хто найбільш обдарованийцією здатністю, - генії - творять ніби в стані натхнення, несвідомо,подібно до того, як творить природа, з тією різницею, що цей об'єктивний, тобтонесвідомий, процес протікає все ж в суб'єктивності людини і томуопосередкований її свободою. Згідно Шеллингу, творчість, і перш за все творчістьхудожника і філософа, - вища форма людської життєдіяльності: тутлюдина стикається з абсолютом. Культ творчості і генія у романтиківдосягає свого апогею, одночасно з цим посилюється інтерес до історії культурияк продукту минулого творчості.
В ідеалістичній філософії кінця 19 - 20вв. творчість розглядається переважно в його протилежності механічно-технічноїдіяльності. При цьому якщо філософія життя протиставляє технічномураціоналізму творче природний початок, то екзистенціалізм підкреслюєдуховно-особистісну природу творчості. У філософії життя найбільш розгорнутаконцепція творчості дана А. Бергсоном: творчість як безперервне народженнянового складає суть життя; воно є щось об'єктивно що відбувається (уприроді - у вигляді процесів народження, зростання, дозрівання, в свідомості - у виглядівиникнення нових образів і переживань) в протилежність суб'єктивнійтехнічної діяльності конструювання, лише комбінує старе.
В екзистенціалізмі носієм творчогопочатку є особистість, зрозуміла як екзистенція, тобто як деякийірраціональне початок свободи, екстатичний прорив природної необхідності ірозумної доцільності, вихід за межі природного і соціального, взагалібуд...
