Реферат
І. Кант: проантиномії чистого розуму
Викладач:
Сігнаєвський Ольга Романівна
Виконала:
Халясова Гульшат
студентка II курсу УрГПУ,
Єкатеринбург 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
1. АнтиноміяУ людському мисленні
1.1 ТеоріяКанта про трансцендентальності знань в акті пізнання реальності
1.2 Природаконфліктів в рамках теорії пізнання Канта
СПИСОКЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Надпроблемою сутності буття, природи речей і людини, її свідомості в буттіроздумували і намагалися розібратися мислителі і філософи всіх часів. Проблемапізнання людиною навколишнього світу також завжди залишалася актуальною.
Вфілософії по відношенню до цього питання існувало два підходи: одні філософивважали, що ми пізнаємо світ почуттями, які є єдиними ідостовірними джерелами наших знань, оскільки почуття ніколи не обманюють, даютьнам найточнішу інформацію. А коли ми починаємо міркувати, можуть виникнутипомилки. Мислителів, які дотримуються такого погляду, назвали сенсуалісти (від sence - почуття)або емпіриками. Їх основне гасло: щоб знати - треба бачити. Бачити - вширокому сенсі слова: бачити, чути, нюхати, відчувати і т.д. Основні формичуттєвого пізнання - відчуття, сприйняття, уявлення.
Протилежноїдумки були раціоналісти, які вважали, що почуття наші дуже слабкі інедостовірні. Почуттям не дана сутність речей, не дано минуле, не даномайбутнє. Зате все це доступно розуму. Ще Платон стверджував, що почуттянедостовірні і оманливі. Не можна одночасно знати і не знати, - або я знаю,або я не знаю. Але одночасно бачити і не бачити можна, закривши рукою одиночей. Основне гасло раціоналістів: щоб бачити - треба знати. Якщо очейлюдини не озброєний думкою, знанням, то ця людина не побачить того, що йомупотрібно. Основні форми раціонального пізнання - це думки: поняття, судження,умовивід.
Якщосенсуалісти стверджували, що все наше знання виходить з конкретного індивідуальногодосвіду окремої людини, то раціоналісти вважали, що з досвіду ніякихзагальних і необхідних знань вивести не можна. Знання - не з досвіду, а зголови. І ці знання в голову не потрапляють звідкись, а знаходяться у виглядівроджених ідей.
ВВнаслідок таких суперечок, до кінця XVIII століття,склалася ситуація, яка свідчить недостатність і вузькість знань в областіздатності людського пізнання.
Дозволитицю проблему спробував І. Кант у своїй знаменитій науковій роботі В«Критикачистого розуму В», де доводив однобічність сенсуалістів і раціоналістів,вважаючи, що і почуття і розум відіграють у пізнанні однаково важливу роль. Кантнастільки глибоко і нетрадиційно переосмислив ідеї раціоналістів ісенсуалістів, дав настільки яскраве і глибоке розуміння суті людськогопізнання, що його філософію назвали В«коперніканським поворотомВ», як колисьКоперник докорінно змінив уявлення людей про Сонячну систему, такі Кант змінив все наше уявлення про пізнання.
Кантівськаконцепція про антиномії отримала різне ставлення - від підтримки і подальшогорозвитку (неокантіанці) до різкої критики. Але однозначним є той факт,що його філософська думка показала новий напрямок філософії як науці вобговоренні і дослідженні питань про природу та особливості філософськогознання. З його В«легкої рукиВ» ця епоха в історії філософії виступила, як особливаепоха - епоха самосвідомості філософії.
КонцепціяКанта про антиномії чистого розуму і на сьогоднішній день залишається дужеактуальною темою, тому проблема людської здатності пізнання, кордонівпізнання реальності залишається відкритим питанням, незважаючи на те, що всучасному світі придумано і зроблено дуже не мало високоефективнихзасобів для досліджень можливостей людського мозку. Але до цих пір непридумана технологія, яка дозволила б нам взяти в свідомість реальністьтакою, яка вона є насправді, тобто згідно концепції Канта -«гч-у-собіВ» ми сприймаємо досі в рамках суб'єктивності нашогосвідомості.
Темапро антиномії чистого розуму уявляється дуже актуальною і щодопроблеми природи конфліктів. Розглянута проблема в даній роботіпоставлена ​​у вигляді питання - чи можна розглядати проблему сприйняттялюдиною конфлікту, конфліктної поведінки індивіда в рамках концепції І.Канта про антиномії чистого розуму?
Об'єктомв даній темі виступає концепція І. Канта про антиномії чистого розуму, апредметом є взаємозв'язок між концепцією І. Канта і сприйняттям людиниконфліктної ситуації. Мета даної роботи - показати обумовленістьіснуючих соціальних конфліктів суб'єктивізмом мислення індивіда. Длядосягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
1.Описати і проаналізувати суть концепції І. Канта про антиномії чистогорозуму;
2.Виявити взаємозв'язок між антіномічностью людського розуму,Трансцендентальна наших знань і конфліктами в людському суспільстві.
1. Антиномія в людському мисленні
1.1 Теорія Канта про трансцендентальності знань в актіпізнання реальності
Технікафілософствування, своєрідна В«робота з поняттямВ» - була характерною рисоюнімецької класичної філософії, де вся розумова сила спрямована наумоглядне, теоретичне розкриття сутності універсальних проблем буття іподальше приведення їх у певну завершену систему.
Вякості основної проблеми ця філософія висувала дослідження законівмислення, виявлення меж людського пізнання, взаємодія розуму здійсністю, і всі разом узятих - роль Розуму в структурі буття.
І.Кант є основоположником німецької класичної філософії. Він вважав, щопредметом теоретичної філософії не повинно бути вивчення самих по собі речей,природи, світу чи людини, але має бути дослідження пізнавальноїдіяльності людини, виявлення законів пізнання і встановлення її меж.Своє філософське вчення Кант назвав В«критичнимВ», яке він виклав у своїхголовних роботах: В«Критика чистого розумуВ», В«Критика практичного розумуВ»,В«Критика здатності міркуванняВ».
Кантвикористовував поняття В«антиноміяВ» для пояснення основної тези своєїфілософії, згідно з яким розум не може вийти за межі чуттєвого досвідуі пізнати В«речі в собіВ». Антиномії або суперечності виникають у розуму в ходійого міркувань, причому кожне з цих суперечностей розум здатний обгрунтуватиоднаково правомірно. Наприклад, можна з однаковим успіхом довести, що світнескінченний, і що світ кінцевий; що все складне складається з простого, і щонічого простого взагалі не існує, а все абияк, але складно; із рівноюймовірністю успіху можна довести те, що в світі вся причинність вільна,довільна і схильна до впливу випадку, і те, що вся причинність у світіприродно обумовлена, тобто не вільна, а необхідна; те, що в ряді світовихпричин є необхідна першопричина, і те, що першопричина тобто ненеобхідність, а випадковість.
Всвоєї філософії, Кант, як вихідного принципу розглядає поняттяВ«Чуттєво сприймається світВ» та В«розумом світВ», яких він визначив,як абсолютно не ідентичних понять, і оголосив про неможливість їх з'єднання впроцесі пізнання. Грунтуючись на цей вихідний принцип, Кант виводить структурулюдського пізнання, і визначає його межі наступним чином:
1.Існує два основних рівня свідомості - чуттєве свідомість, дане нам ввідчуттях досвіду, і умопостигаемое свідомість, дане в категоріях розуму,яке осмислює отриманий чуттєвий досвід. Пізнання здійснюється наоснові відчуттів, одержуваних від зовнішнього досвіду, тобто від речей. Чуттєве свідомістьзнаходиться ближче до речей, оскільки є продуктом взаємодії фізичнихпочуттів з речами. А умосяжні свідомість відстоїть далеко від речей, томує продуктом взаємодії не з речами, а з чуттєвим рівнемсвідомості. Але пізнання речі - це результат розумової діяльності, а непросто сума відчуттів органів чуття. Якщо було б інакше, то проблема пізнанняполягала тільки в...
