Федеральнеагентство з освіти
Ростовська -на-Дону Державна Академія
СільськогосподарськогоМашинобудування
Кафедра:В«Історії та філософії.В»
Контрольнаробота
з філософії
на тему:
В«Платон іАристотель: порівняльний аналіз філософських систем. В»
Студентки заочногофакультету ІС
Групи ЗІС 3 - 1
___________________
(підпис)
Керівник:
доктор філософських наук
__________________
(підпис)
м.Ростов-на-Дону
2008-09 н.р.
ЗМІСТ
Введення
1.Учень противчителя.
1.1 Розбіжності в метафізиці.
1.2 Ідея душі.
1.3 Теорія пізнання.
2.Етичні погляди
3.Погляд насуспільство і держава.
Висновок
Список використаної літератури.
Введення
XX століття пішов з історичної арени,продемонструвавши зростання динаміки соціального життя, потрясаючи нашеуяву глибинними змінами у всіх структурах політики, економіки,культури. Людство втратило віру в можливість облаштування планети,передбачає усунення бідності, голоду, злочинності. Мета перетворити нашуЗемлю в громадський будинок, де кожному знайдеться гідне місце під сонцем, дедоля кожного стане болем та турботою суспільства, - давно перейшла в розряд утопійі фантазій. Невизначеність і альтернативність історичного розвиткулюдства поставила його перед вибором, примусивши озирнутися і замислитися надтим, що ж відбувається в світі і з людьми.
У цій ситуації проблемисвітоглядної орієнтації людини, усвідомлення ним свого місця і ролі всуспільстві, мети і сенсу соціальної та особистої активності, відповідальності за своївчинки і вибір форм і напрямків своєї діяльності стають головними.
У становленні та формуваннідуховної культури людини філософія завжди відігравала особливу роль, пов'язану з їїбагатовіковим досвідом критично-рефлексивного роздуми над глибиннимицінностями і життєвими орієнтаціями. Філософи у всі часи і епохи брали насебе функцію прояснення проблем буття людини, кожного разу заново ставлячи питанняпро те, що таке людина, як йому слід жити, на що орієнтуватися, яквести себе в періоди криз культури.
Величезна спадщина намзалишили геніальні вчені античності, такі як Сократ, Платон, Арістотель таін Вплив їх навчань величезне і простежується у всіх областях духовної інаукового життя протягом довгих років. Створені ними філософські системи знайшлибагато послідовників, аж до сучасності, а висловлені ними ідеї знайшлисвоє відображення в працях пізніших філософів. При зіставленні новітніхідеалістичних систем з навчаннями Платона і Аристотеля, напрошується висновок,що ні класики ідеалізму, ні їх продовжувачі не висунули принципово новихпроблем, не подолали помилок цих великих мислителів. Їх величезний внесок,який вони внесли у становлення і розвиток філософії як науки очевидний,тому звернення до їх творчості, незважаючи на величезну дистанцію в часі ічималий прогрес філософської думки з тих часів, видається цілкомобгрунтованим.
У даній роботірозглянута філософська система Платона і Аристотеля, проведено порівняльнийаналіз.
Аристотель - ученьПлатона, але по ряду принципових питань він розходився зі своїм вчителем.Саме Аристотелю належить вислів: В«Платон мені друг, але істина дорожче!"Аристотель вважав, що платонівська теорія ідей абсолютно недостатня дляпояснення емпіричної реальності, він прагнув подолати платонівська розривміж світом чуттєвих речей і світом ідей.
Саме в творінняхАристотеля філософська думка Стародавньої Греції досягла найбільшої висоти.Погляди філософа, енциклопедично що увібрали в себе досягнення античноїнауки, являють собою грандіозну систему конкретно-наукового і власнефілософського знання в його дивовижною глибині, тонкості і масштабності.
Платон - великиймислитель, пронизливий своїми духовними нитками всю світову філософську науку.Вчений був закоханий у філософію: всі філософствування цього мислителя -вираз його життя, а життя - вираз його філософії. За Платоном, прагненнядо осмислення буття як цілого дало нам філософію, і В«більшого дару людям, якцей дар Бога, ніколи не було і не буде В»(Г.Гегель).
1. Учень противчителя
1.1 Розбіжності вметафізиці
За Платоном, світ поприроді двоїстий: в ньому розрізняється видимий світ мінливих предметів іневидимий світ ідей. Світ ідей являє собою щире буття, а конкретні, чуттєвосприймаються речі - щось середнє між буттям і небуттям: вони тільки тініідей, їх слабкі копії.
Ідея - центральнакатегорія у філософії Платона. Ідея речі є щось ідеальне.
Платон так вияснював своютеорію улюбленому учневі Аристотеля: В«Моя теорія містить" ідеї ", або"Форм". Ця теорія є частково логічної, і частковометафізичної. Логічна частина має справу зі значенням загальних слів. Коли рядіндивідів має загальна назва, вони мають також загальну "ідею" або"Форму". Наприклад, є багато окремих тварин, про яких миможемо точно сказати: "Це кішка", але існує лише одна"Ідея", або "форма", кішки. Що ми розуміємо під словом"Кішка"? Очевидно, щось відмінне від кожної окремої кішки.По-видимому, якусь тварину є кішкою тому, що воно розділяєзагальну природу, властиву всім кішкам. Мова не може обійтися без таких загальнихслів, як "кішка", і такі слова, очевидно, не єбезглуздими. Але якщо слово "кішка" означає небудь, то воноозначає щось, що не є тією чи цієї кішкою, а представляє собоющось в роді універсальної кошачності. Вона не народилася, коли народиласяокрема кішка, і не помре разом зі смертю окремої кішки. Насправдівона не має місця в просторі або часі: вона "вічна". Целогічна частина теорії. Аргументи на її користь, незалежно від того, євони, врешті-решт, безумовно вірними чи ні, сильні і абсолютно незалежнівід метафізичної частини цієї теорії. Згідно метафізичної частини цієї теорії,слово "кішка" означає деяку ідеальну кішку. Про цю однієїВ«КішціВ», створеної Богом, і єдину у своєму роді, можливо знання.Окремі кішки поділяють природу Кішки, але більш-менш недосконало,будучи лише копіями "ідеї". Тільки завдяки цьому недосконалостіможе бути багато кішок. Ідеальна Кішка реальна: окремі кішки є лишеудаваними, і у відношенні багатьох кішок, зроблених Богом, може бути лишедумка. Я визнавши ідею першопричиною всього сущого, визначаю й основне завданняфілософії, і предмет науки як пізнання світу ідей, яке можливе лишеза допомогою діалектичного процесу мислення як процесу освіти іподілу понять, і виявлення їх сумісності (чи несумісності) зпредметним світом. В»
Аристотель не заперечувавіснування ідей, але, в чому відійшовши від свого вчителя Платона, вважав, щознаходяться вони всередині окремих речей як принцип і метод, закон їх становлення,енергія, фігура, мета.
Відповідь учня вчителеві натеорію про ідеї звучав так: В«Я дозволю розвивати критику твого вчення про ідеїі висуваю в якості альтернативи цим вченням власне вчення про ставленнячуттєвих речей до понять. Мої заперечення проти твого вчення про ідеїможуть бути зведені в основному до чотирьох, а саме:
перше, припущенняпро ідеї як самостійне буття, відокремленому від існування чуттєвихречей, марно як для пізнання цих речей, так і для пояснення їхнього буття:ейдоси (ідеї) нічого не дають ... для пізнання всіх інших речей (вони ж іне сутності цих речей, інакше вони перебували б у них).
друге, постуліруемимтобою світ ідей марний не тільки для пізнання, але і для чуттєвогоіснування речей - для вічних або для виникаючих і минущих. Справа в тому,що вони для цих речей не причина руху або якої-небудь зміни. А зіншого боку, вони нічого не дають ... для буття (раз вони не знаходяться впричетних їм речах). Разом з тим все інше не може походити зейдосів в жодному із звичайних значень "з". Говорити ж, що вони "зразки" іщо все інше їм причетне, -...
