Рязанський державнийрадіотехнічний університет
Кафедра соціальноїуправління, права та політології
Курсова робота
по курсу філософія
На тему:
В«Основи філософіїбуддизму В»
Рязань 2008
Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні основививчення буддизму
1.1 Походження та поширеннябуддизму
1.2 Дхарма
1.3 Чотири шляхетні істини
Глава 2. Аналіз В«міфологіїВ» буддизму
2.1 В«КолісниціВ» буддизму
2.2 Дзен-буддизм
2.3 Класичні школи Китаю
Додаток
Список літератури
Введення
Буддизм- Релігійно-філософське вчення, яке виникло в Індії в 6-5 століттях до н.е.Входить в Сань цзяо - одну з трьох головних релігій Китаю. Засновник буддизму -індійський принц Сіддхартха Гаутама, який отримав згодом ім'я Будди, тобтопробудженого або просвітленого. Вже в перші століття свого існуваннябуддизм розділився на 18 сект, розбіжності між якими викликали скликання соборівв Раджагрихе в 447 г до н.е., в Вайшаві в 367 г до н.е., в Паталирутре в 3 столітті до н.е. і привели на початку нашої ери до поділу буддизму на дві гілки: Хінаянуі Махаяну. З самого початку буддизм виступив не тільки проти значення зовнішніхформ релігійного життя і перш за все ритуализма, але і протиабстрактно-догматичних шукань, властивих, зокрема,брахманийско-ведійської традиції. В якості центральної проблеми в буддизмібула висунута проблема буття особистості.
3ападдовгий час не визнавав значення буддизму як однієї з великих світовихрелігії, заперечував значущість його філософської системи, - а між тим вона цілкомпорівнянна з системами грецької або арабської філософії.
Пробуддійських філософських навчаннях в Європі дізналися в 1844 р. Завдяки роботам Ежена Бюрнуф, Спенса Харді, Кеппена і Г. Ольденберга. Як спіритуалістів,так і позитивісти бачили в буддизмі явний нігілізм і засуджували його. Інші ж,услід за Шопенгауер і Ніцше, ним захоплювалися. Хоча число переказів іспеціальних досліджень постійно зростала, буддизм в них поставав частково вспотвореному вигляді. Це можна пояснити драматичним В«зіткненням (західної)метафізики з чимось в корені чужим їй В»(Р. П. Друан). Дійсно,умоглядні побудови буддійських мислителів важкі для розуміння, так як їхонтологія і вчення про істину розглядає поняття суб'єкта як спочаткупомилкове, і в такому ж ключі розглядають функції мови і мовчання. На ділі жтут ставляться під сумнів усі підстави того західного розуміння філософії,яке бере свій початок у Стародавній Греції.
Деякідослідники пропонують бачити в життєписі Будди якусь алегорію,наприклад, солярний міф (Е. Сенар, Г. Керн), а буддизм визначають якВ«ЗагадковуВ» містичну релігію або ж як чистий езотеризм. Буддизму більш2500 років, в Індії він проіснував понад півтора тисячоліть. До сьогоднішньогодня всі буддійські школи спираються на тексти, більша частина якихспочатку була написана на санскриті.
В.С. Соловйов аналізував буддизм виходячи з сумнівною посилки, що буддизмсхожий на християнство і свідомо йому протиставлений: В«Християнство незаперечує реальності життя, а тому здатний розвивати і цивілізувати суспільство.Буддизм визнає життя В«майейВ» (примарою), тому суспільство, його прийняло, неможе розвиватися і цивілізуватися, а неминуче вироджується, чому служитьприкладом та ж Індія. Християнство прагне до життя, буддизм - до смерті.Вчення Христа - істинний альтруїзм, а буддизм - уособлення, зведення відеал егоїзму. Ідеал буддизму - людина, байдужий до добра і зла,людина-кремінь, бо тільки така людина не творить собі ні доброю, ні злоюкарми, не бажає жити, визнаючи життя обридлим примарою, і йде внірвану В».
Глава 1. Теоретичні основи вивчення буддизму
1.1Походження та поширення буддизму
Хочанародження буддизму нерозривно пов'язане з ім'ям Будди Шак'ямуні, у рамках самоїбуддійської традиції визнається існування тисяч і тисяч просвітлених -будд, попередників царевича Сіддхартхи Гаутами. Принципово однак, щосаме Будда Шак'ямуні описав для своїх учнів і послідовників той шляхпорятунку, який згодом став називатися буддизмом. В«Чотири благороднихістини В»: життя є страждання, причина всіх страждань - бажання, стражданняможна припинити, позбувшись від бажань, для чого слід вести В«правильнуВ»життя, що можливо тільки у випадку, якщо життя переломлюється через призмуВ«ПравильногоВ» знання, - були сформульовані саме Буддою Шак'ямуні в епохуідейного декадансу брахманізму. Саме індивідуалізм (який не без деякоїчастки іронії може бути зрозумілий як В«удосконаленийВ» егоїзм) протиставивБудда Шак'ямуні деіндівідуалістічності, В«колективностіВ» брахманізму. Нагадаємо,що серцевину догматики, брахманізму становили стратифікаційні догми, ввідповідно до яких В«зусилля порятункуВ» - це зусилля колективне, причомуокремі люди, вже завдяки факту своєї належності до певної касти,мають перевагу перед іншими, у зв'язку з чим всякий раз згадується жарт проВ«Своїх людях у врат раюВ». Саме індивідуальне зусилля, спрямоване всередину,саме вказівка ​​на трансценденцію свого егоїзму Будда Шак'ямуні зробиввказівкою до дії для тих, хто бажав розірвати ланцюг перевтілень, інакшекажучи, вибути з багатотисячолітньої реінкарнаціонного марафону, в який, і вбуддійському, і в Брахманістская баченні того, що відбувається, залучено все живе.
Вжев II 1 в. до Н.е. буддизму вдалося поширитися на значні території.За часів легендарного царя Ашоки, який оголосив себе покровителем буддизму,вчення почало набувати якісь стрункі теоретичні обриси. Поширивсядогмат про В«трьох коштовностяхВ» (першої коштовністю вважався Будда, другий -його вчення і третьої - релігійна громада, яка зберігає і зміцнює вчення),сформувалися уявлення про форми і засоби передачі сакрального знання(Серед яких перевага віддавалася передачі від вчителя до учня),оформилася система поглядів з питань аскези і духовної допомоги, і виступилана передній план фігура бодхисаттви - просвітленого, який, однак, не поспішаєскуштувати тихого блаженства нірвани і зі співчуття допомагає людям, які, які всі інші живі істоти, перебувають у світі страждань, знайти спасіння,якого, можливо, деякі з них зуміють досягти самостійно.
Допочатку нашого тисячоліття в колись монолітній плині буддизму виразнопроявилися два впливові напрямки: махаяна (велика колісниця порятунку) іхінаяна (мала колісниця порятунку). Кожен з цих напрямків по-своєму бачилорелігійний шлях, причому, як це нерідко трапляється, розбіжності, спочаткуздавалися непринциповими і контекстно залежними, з плином часуоформилися в жорсткі світоглядні кодекси, якщо і не ворожі одинодному, то, принаймні, не дуже дружні.
Хинаяназробила акцент на свого роду В«соборностіВ», на діяльності релігійної громади,третьою з В«трьох коштовностейВ» (що можна злічити дещо запізнілоюпоступкою де-індивідуалістичною ментальності брахманізму), сконцентрувалася начернечому укладення та втілила громадський і релігійний ідеал у фігурівідлюдника-архата, яка розбила мирське і плотське на всіх фронтах, завинятком, можливо, свого фізичної присутності в світі.
Махаяна,навпаки, маніфестувати яскраво виражену демократичність, благословивши доступ внірвану не тільки пустельників і ченців, але також і мирян, при внісши красу івитончену чуттєвість в практику навчання і навіть в його теорію. Очевидно,саме цей В«демократизмВ» став основною причиною більш широкого розповсюдженнямахаяни і навіть, можливо, у відповідності з принципом В«подібне до подібногоВ»,зумовив безсумнівну домінування махаяністского течій буддизму всучасному західному світі. Примітно, що експансія буддизму хінаянивідбувалася в південному і південно-східному напрямках, в той час як махаянапоширювалася переважно на північ. При цьому експансія махаянивиявилася, на наш погляд, дещо більш культурно плідною, бо породилатакі цікаві і самобутні напрями. ре...
