Міністерство освіти і науки України
Національний технічний університет України "КПІ"
Факультет соціології
РЕФЕРАТ
ПО ФІЛОСОФІЇ
"НАУКОВІ РЕВОЛЮЦІЇ ТА ЇХ РІЗНОВИДИ"
Виконав: н/р група 3
Науковий
Київ НТУУ "КПІ" 2010
План
Введення
1. Сутність наукових революцій і їх основні завдання
2. Виявлення прихованої суті речей і явищ у наукових революціях першого типу
3. Ідея загального розвитку в контексті еволюційнихуявлень в наукових революціях другого типу
4. Ототожнення макро-і мікросвіту в наукових революціяхтретього типу
5. Науково-технічна революція
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Об'єктивну основу тогообставини, що наука втілює в собі невпинне пошук нового, що,більш того способом її існування є постійне самооновлення,яке, в свою чергу, форсує оновлення всього життя людства,становить, з одного боку невичерпність пізнаваного світу, з іншого -безмежність розвитку суспільно-історичної практики. Треба одночаснобрати до уваги різномасштабність і різноякісність того нового, щохарактеризує функціонування і розвиток науки. Йдеться про відкриття новихфактів, про встановлення нових сфер справедливості наявних теорій, про створеннянових теорій, про розробку нових засобів і методів пізнання, бо "наукабезперервно кує нову матеріальне і духовне зброю, що дозволяє їй долатипостають на шляху її розвитку труднощі, відкривати для дослідженнянерозвідані області "[1].
Різні дослідникиодностайно підкреслюють, що "в науці є сильне прагнення до нового" [2].З максимальною силою, повнотою і виразністю це прагнення втілюється внаукових революціях, які піднімають наукове пізнання на якісно нові рівні. Представляючисобою необхідні ланки наукового прогресу, наукові революції служать формоюнайбільш рішучого самооновлення науки.
Проблемі наукових революційприсвячена велика література. Витоки її відзначені працями В. Уевелл. Саме вінвперше помітив риси аналогії між соціально-політичним і інтелектуальнимрозвитком, розкривши перетворюючу роль фундаментальних відкриттів в історіїпізнання, підкреслив методологічну цінність звернення до них як до опорнихпунктами реконструкції минулого науки.
В даний час проблема, прояку йде мова, активно розробляється по різних лініях. Деякі авториставлять у центрі уваги її філософський, соціологічний, науковедческойаспекти. Інші роблять акцент на конкретних подіях в математиці,природознавстві, взагалі в окремих сферах наукового пізнання.
Нині проблематика науковихреволюцій збагачується, наповнюється новим змістом і набуває новогозначення під впливом зрушень і в стані науки, і в характері надаваногонею впливу на інші сторони соціального цілого, і, нарешті, встворюваному нею своєму власному "теоретичному портреті". Головнепри цьому - усвідомлення того факту, що наукова революція охоплює всі основніструктурно-функціональні характеристики науки, аж ніяк не вичерпуючиперетвореннями наукового знання. [7]
1. Сутність наукових революцій і їх основні завдання
Сучасний процес інтенсивного зростання науки ставить перед наукознавствомшироке коло проблем філософського осмислення результатів, значення тазакономірностей її поступального руху.
Визначити сутність науковоїреволюції - значить розкрити її зміст, вказавши на суттєві відмітніознаки досліджуваного явища. Такого роду дефініція не припускаєперерахування всіх відмітних ознак, що випливають з повного обсягу ізмісту.
В залежності від того, якрозуміти науку і який з її аспектів брати до уваги, поняття "науковареволюція "може приймати більш-менш широкий зміст. У науковедческойі філософській літературі дуже поширеною є концепція, згідноякої наука являє собою сукупність систематизованоготеоретичного знання про закони розвитку навколишнього світу.
Якщо виходити з даноїконцепції (наука як система знань), то сутність наукової революції слідвизначити як настання нового етапу в пізнанні дійсності,наступ корінного перевороту в змісту наукового знання. Якщо жрозглядається одна з галузей природознавства (фізика, хімія, біологія абобудь-яка інша дисципліна), то революційний етап у розвитку кожної дисциплінихарактеризує поява в ній принципово нового концептуального татеоретичного апарату, що дозволяє більш глибоко, об'єктивно і інтенсивнодосліджувати відповідну область дійсності.
Особливої вЂ‹вЂ‹уваги заслуговуємонографія Т. Куна. У ній розглядається вплив внутрішніх соціальнихфакторів науки на формування логічної структури теорій. Однак ці факторизводяться автором або до спільного, структурно недиференційованому соціальномутлу, або до психологічним явищам. "Формотворчим інгредієнтомпереконань, яких дотримується дане наукове співтовариство в даний час,завжди, є особисті та історичні чинники - елемент по видимості випадковийі довільний [3]. Т. Куномвводиться поняття "парадигма" (період розвитку науки, визначив надосить тривалий час стійкість деякої моделі дослідницькоїдіяльності, а, отже, і конкретні традиції наукового дослідження, врамках яких вчені можуть знаходити для себе і вирішувати проблеми певного виду).Зміна однієї парадигми іншою, тобто таке незвичайне подія, в результатіякого відбувається зрушення в основних положеннях небудь галузі знання,названо науковою революцією.
У нашому дослідженні за основуприймається концепція, згідно з якою наука являє собою особливу сферудуховної діяльності людей, направленої на отримання наукового знання. Засуті, тут мова йде про діяльнісному підході до концептуальної стороніразбираемого поняття. Згідно зазначеного підходу, діяльність виступаєсутнісної стороною науки і, отже, логічним центром її поняття. Вцьому зв'язку картина досліджуваної нами реальності отримує абсолютно новий,якісно відмінний від розглянутого раніше підходу сенс. Поняття "діяльність"задає такі кордони уявлення про науку, в рамках яких вонивідтворюється як внутрішньо організована соціальна реальність, як особливасфера виробництва духовних цінностей, виступаюча безпосереднім джереломі умовою пізнавальної активності суб'єкта.
Випливає з даногопредставлення цілісний розгляд науки в сукупності гносеологічного ісоціологічного її аспектів вимагає, щоб у визначенні наукової революціївідбилося якісна зміна не тільки в способі бачення вчениминавколишнього світу, але також і в способі спільного, певним чиноморганізованого отримання (точніше, виробництва) наукового знання.
У соціологічній теоріїрозрізняють кілька видів революцій, сукупність яких і складаєпредметну область обумовленого нами явища. Головні з них: суспільно-політична,наукова, технічна, промислова, культурна. Сутність і змістсуспільно-політичної революції полягає в радикальному переворотіекономічних основ соціального устрою як розв'язання суперечностей міжпродуктивними силами і виробничими відносинами. Ця революція веде дозміні економічних формацій.
Технічна революція знаменуєсобою якісний переворот у продуктивних силах суспільства за рахуноквпровадження в матеріальне виробництво принципово нової техніки і технології.Промислова революція безпосередньо випливає з технічної на основівисокого рівня розвитку науки і техніки.
Культурна революція - цепереворот у сфері культури та всього духовного життя суспільства. Вона безпосередньопов'язана з соціальною революцією і характеризується переоцінкою духовнихцінностей.
Наукова революція є однимз приватних видів соціальної революції поряд з промислової, технічної, культурної.Вона відбиває історично повторювані якісні зміни, що відбуваються підвсієї сукупної науці. З урахуванням основних ознак, властивих усякоїреволюції, наукова революція полягає в прогресивному процесі дозволунакопичилися протиріч, в діалектичному запереченні старої якості новим. Змінюєтьсятеоретична основа пояснення й інтерпретації експериментальних даних,концептуа...
