ЗМІСТ
Введення
I.Поняття"Філософське підставу" і його роль у розвитку сучасної педагогіки
II.Неотомізмяк філософське підставу сучасної педагогіки
Висновок
Списоквикористаної літератури
ВСТУП
Вивчення даної темиє досить актуальним для сучасної педагогічної науки. Актуальністьпідкреслюється значимістю вивчення філософських основ для методологічноїкультури сучасного педагога, так як даний час вимагає яскравої, масштабної, творчої особистостіпедагога, який покликаний опановувати культурою загальнолюдських цінностей,професійного мислення, методологічними знаннями як надійнимінструментом теоретичної та практико-перетворюючої діяльності. У сучаснійпедагогічній науці розроблена концепція індивідуальної діяльностіпедагога, сутність якої полягає, по-перше, у розвитку його багатою,самобутньої особистості, а по-друге, в злитті громадського та особистісногосмислів.
Індивідуальність педагогаяк суб'єкта професійної діяльності знаходить своє вираження у формі іутриманні. Формальна сторона - це зовнішній вираз індивідуальнихособливостей особистості педагога. Воно проявляється у формі індивідуального стилюпедагогічної діяльності, спілкування, поведінки. Змістовна сторона маєсерйозну філософську основу.
Метою даної роботиє необхідність охарактеризувати концепцію неотомізму як філософськоїоснови для сучасного педагога.
Досягнення даної метипередбачає вирішення низки наступних завдань:
1.Охарактеризувати поняття "філософськепідстава "і визначити його роль для розвитку сучасної педагогіки
2.Описати основні положення філософської теоріїнеотомізму як філософського підстави сучасної педагогіки.
Для написання даноїроботи нами в основному використовувалися аналітичні методи дослідження. Впроцесі дослідження нами була використана монографічна, навчальна іпубліцистична література.
I.Поняття "філософське підставу" і його рольу розвитку сучасної педагогіки
Різніфілософсько-антропологічні концепції висловлюють певну філософськупозицію і щодо освіти людини. Саме філософська антропологіязвернула увагу вчених-педагогів на відкритість людини світу, на йогопрагнення не тільки до адаптації в суспільстві, але і до самозміни ісамоздійснення [6].
У підставі будьпедагогічної доктрини імпліцитно закладені, поряд з психологічними таприродничонауковими, ті чи інші філософські ідеї про людину.
Філософська антропологія,представляє собою не тільки системне і ціле, але і всеосяжне знання пролюдині, є одним з головних джерел педагогічної антропології,яка в свою чергу виступає в якості фундаменту всього будинку педагогіки.Педагогічна антропологія спирається на філософське знання про людину як пропредметі не тільки виховання і самовиховання, але і становлення ісамоздійснення, розвитку і саморозвитку, виходячи з його сутності якцілісності, з багатогранних виявів її буття [6].
У педагогічнійантропології піднімається досить широке коло питань, традиційновідносяться до філософської антропології, пов'язаних з природою людини, йогосутністю та існуванням, його розвитком і саморозвитком в процесіосвіти, сенсом його буття і педагогічним ідеалом.
Саме антропологічніаспекти філософського знання дають педагогічної антропології узагальненіуявлення про людину, які лежать в основі педагогічних поглядів насутність, цілі і завдання педагогіки.
Завдяки органічномуєдності цих антропологічних дисциплін можна розкрити реальніпедагогічні відносини, усередині яких відбувається становлення людського влюдині. Педагогічна антропологія інтерпретуєфілософсько-антропологічні ідеї стосовно педагогіки, розкриваючизміст різних концепцій освіти з точки зору природи людини, йогомісця у світі в цілому, і в структурах освіти зокрема. Вона даєпедагогіці, виходячи з різних філософсько-антропологічних уявлень, відповідьна питання: ким є людина - метою чи засобом, чи виступає він об'єктомабо суб'єктом педагогічних відносин?
При цьому людинарозуміється або як особистість (мета самої себе), істота, яка реалізує себев різноманітному, вільному і творчому спілкуванні з іншими, або якатомізований, автономний та знеособлений індивід [2, с. 10].
Філософсько-антропологічнінапрями, що склалися до початку XXI століття, слугують теоретико-методологічнимфундаментом педагогічних течій.
Класифікаціяпедагогічних течій на основі сукупності загальних підходів, базовихсистемоутворюючих філософсько-антропологічних ідей і принципів, дозволяєзмістовно і формально інтегрувати їх в педагогічні антропологічніпарадигми, що відповідають певним моделям освіти. Побудовані нафілософсько-антропологічних підставах парадигми задають педагогічнізразки, концептуально осмислюючи і педагогічно інтерпретуючи базові моделіосвіти.
У педагогіці неодноразоворобилися спроби виділення, а також розробкипарадигмально-педагогічної типології базових моделей освіти, побудованихна різних підставах і дозволяють орієнтуватися в практично нескінченномурізноманітті педагогічних систем, концепцій, теорій, технологій, методикминулого і сьогодення [4, с. 18].
Однак у педагогічнійнауці не було спроб систематизувати педагогічні течії ітипологізувати педагогічні парадигми на широкійфілософсько-антропологічної основі з урахуванням як західного, так івітчизняного історико-педагогічного досвіду.
Разом з тим філософськіідеї про людину в явній чи неявній формі були закладені в основу будьпедагогічної доктрини, поряд з психологічними, природничонауковими ііншими.
Саме антропологічніаспекти філософського знання дають педагогічної антропології найбільш загальніуявлення про людину, її природу і місце у світі, які лежать в основіпедагогічних поглядів на сутність, цілі і завдання педагогіки.
У співіснуючих вНині різних філософських навчаннях - в екзистенціалізмі,прагматизмі, діалектичний матеріалізм, персоналізмі, неотомізмі -присутній і антропологічна складова [7, с. 148].
II.Неотомізм як філософське підставу сучасноїпедагогіки
Неотомізм - вчення, що йде від середньовічного релігійного філософа ХомиАквінського, який з метою посилення впливу церкви на людей визнавав розумяк засіб, необхідний для доказу релігійних догм [7, с. 148].
Неотомісти, розвиваючи ідеїсередньовічного філософа в сучасні умовах, враховують той факт, що науковізнання міцно увійшли в життя людей. Але світ для них роздвоєний на: матеріальний ідуховний.
Матеріальний світ - світ "нижчогорангу "," він мертвий "," не має мети і сутності ", йоговивченням займається наука. Збираючи емпіричні дані, наука в той же часвиявляється не здатною розкрити сутність світу, оскільки вона визначенаБогом. Тому, стверджують неотомісти, вища істина осягається тільки "сверхразумом",за допомогою наближення до Бога і осягнення даного їм одкровення.
Неотомісти доводятьпровідну роль релігії у вихованні підростаючих поколінь.
В їх роботах (Ж. Марітен,У. Канін-гхем, М.Адлер, М. Казотті) міститься різка критика падінняетичних засад в сучасному світі. Вони вказують на ріст злочинності,жорстокості, наркоманії, які ведуть до деструкції суспільства [7, с. 148].
Людина, стверджуєЖ.Марітен, двойствен, в ньому зустрічаються два світи - фізичний і духовний.Останній більш багатий, більш благородний і має більш високу цінність. Цесвіт Бога, створений для вічного життя.
Такимчином, неотомісти визнають існування об'єктивної реальності, але ставлятьцю реальність у залежність від волі Бога. Світ є втілення "Божественногорозуму ", а теологія - вищий ступінь пізнання. Сутність світу, потвердженням неотомистов, незбагненна наукою. Її можна пізнати, тількинаближаючись до Бога, "сверхразумное".
Вобласті виховання наука і релігія повинні взаємодіяти і доповнювати одиндруга: науці відводитися область земних природних явищ, релігії - духовнихідей, що йдуть від Бога і не підкоряються законам природи.
Основніположення педагогік...
