КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ НАУК І Рісо
Контрольна робота
За логікою
Тема:
Мислення як предмет вивчення логіки
Зміст
Введення
Мислення як предмет вивчення логіки
Завдання № 1
Задача № 2
Висновок
Список літератури
Введення
Метою даної роботи єрозкриття терміну або поняття мислення як предмета вивчення логіки. Перш ніжприступити до розкриття теми даної роботи, хотілося б трохи зупинитися навизначенні поняття логіки.
Логіка - наука про мислення, їїпредметом, є закони і форми, прийоми і операції мислення, за допомогоюяких людина пізнає навколишній світ.
Слово "логіка" дляпозначення науки про мислення, про форми і закони його, ввів в самому початку III в.до н.е. засновник стоїчного напрямку у філософії - Зенон з м. Китиона,що на Кіпрі (ок.336 - 264 рр.. до н. е.) Засновником же науки логіка євеликий Аристотель (384-322 рр.. до н. е.), хоча теорія поняття почала розвиватисявже вчителем Аристотеля - Платоном (427-347 рр.. до н. е.). Як відомо,Аристотель, користувався для її позначення словом "аналітика". Швидшевсе, слово "логіка" походить від давньогрецького "логос",яке ще тоді являло собою вкрай багатозначне вираз, що єосновоположним для філософських поглядів багатьох античних філософів. Багатозначністьлогосу відбилася і на значенні слова "логіка".
" Логос" ( logos - грец) - це і поняття, слово, думка, розум, ідея,принцип, закон, порядок і пр.
Аристотелем сформульованіосновні закони логіки і розроблені в практично закінченому вигляді їїнайважливіші розділи. Після Аристотеля помітний внесок у науку про вивідному знаннівнесли філософи-стоїки; вони, до речі, і ввели слово "логіка" (самзасновник науки про закони мислення називав її аналітикою). Багато уваги їйприділяли середньовічні арабські мислителі. Наприклад, Авіценна, за йоговласними словами, знав деякі праці Аристотеля напам'ять, а його логічнітрактати перечитував сорок разів. Середньовічні схоласти до тонкощів вивчилилогічні ідеї Аристотеля, виклавши його вчення в більш компактній і зрозумілоюдля непідготовленого читача формі. У сімнадцятому столітті Лейбніц (1646-1716 рр..)запропонував ввести літерні позначення для висловів. В принципі це робиввже Арістотель, але Лейбніц пішов далі - висунув ідею записувати думки у виглядіформул, а міркування замінити рахунком. Його тому вважають родоначальникомсимволічної логіки, хоча до конкретних розробок по ній у нього не дійшло іфактично вона почала розвиватися тільки в дев'ятнадцятому столітті. Всю сукупністьлогічних ідей, які були висунуті в період від Аристотеля до Лейбніца,називають традиційною або арістотелівської логікою. Вона продовжуєрозроблятися і в даний час теж, але поряд з нею після Лейбніцаіснує і розвивається також і символічна, або математична логіка. Здев'ятнадцятого століття, як уже сказано, вона стала предметом пильної увагифахівців, і в наш час ця гілка логічної науки переживає періодбурхливого розвитку, яке до того ж з появою комп'ютерів отримало новийпотужний стимул.
Слово "логіка" вповсякденної мови часто означає для нас взаємопов'язаність, послідовністьі не стільки як проста, текуча безперервність, скільки слідування понеобхідності. Коли говорять або визнають: "логічно", - то мають наувазі, як головне, що щось треба з попереднього обов'язково.
Знання логіки підвищує культурумислення, виробляє навик мислити більш "грамотно", розвиваєкритичне ставлення до своїх і чужих думок.
Мислення як предмет вивчення логіки
Повсякденне спілкування - це, якправило, розмова (мова), тобто обмін словами, пропозиціями, але він же є іобмін думками з приводу тих чи інших предметів (на ту чи іншу тему), оскількислова і пропозиції мовлення, позначаючи, замінюючи предмети, несуть ще й певнусмислове навантаження.
Думки і слова, як ні міцно ітісно вони пов'язані один з одним, тим не менш, далеко не одне і те ж. Думки,будучи за природою своєю безпосередньо не спостережуваних, ідеальним утворенням,в словах і пропозиціях знаходять своє матеріальне вираження. Звичайно, думкиматеріалізуються не лише в мові, але у всій життєдіяльності людини, в йогопрактичної, продуктивної діяльності, в продуктах працю.
Мислити логічно - це значитьмислити точно і послідовно, не допускати протиріч у своїхміркуваннях, уміти розкривати логічні помилки. Ці якості мислення маютьвелике значення в будь-якій області наукової і практичної діяльності, в томучислі і в роботі юриста, що вимагає точності мислення, обгрунтованості висновків.
Розглянемо основні особливостімислення.
1. Мислення відображаєдійсність в узагальнених образах.
На відміну від чуттєвогопізнання мислення абстрагується від одиничного, виділяє в предметахзагальне, що повторюється, істотне.
Узагальнений характер мислення всвоїй розвинутій формі специфічний лише для людини. Узагальненість мисленнявиявляється в здатності людини пізнавати загальні характеристики предметів водиничному, здійснювати переходи від менш загального до більш загального, формуватизагальні поняття, загальні судження, закони, норми, наукові теорії і т.п. Здатністьдо вирішення нетривіальних завдань означає, що мислення, як і процес трудовоїдіяльності, що лежить в основі формування розумової діяльності, єцілеспрямованим, активним, пов'язаних з відкриттям нового, із прийняттямвідповідних рішень, з підпорядкуванням найближчої мети кінцевому результату, звинаходом і застосуванням різних розумових засобів для досягнення цьогорезультату.
Мислення - процесопосередкованого відображення дійсності.
За допомогою органів почуттів можнапізнати лише те, що безпосередньо впливає або впливало на органипочуттів. Знання, отримане з вже наявних знань, без звернення у кожномуконкретному випадку до досвіду, до практики, називається вивідним, а сампроцес його отримання - виведенням.
Мислення опосередковано:
а) відчуттями і сприйняттями, набазі яких формується розумовий акт;
б) минулим досвідом, завдякичому зовнішні причини (об'єкти пізнання) відображаються в голові людини черезпосередництвом внутрішніх умов (накопиченого раніше досвіду);
в) пізнанням чуттєвосприйманого, безпосередньо спостережуваного, на основі аналізу якоголюдина відображає в мисленні такі сторони дійсності, які не дані йомув безпосередньому досвіді наприклад, за допомогою мислення людина формує поняттяпро причинного зв'язку, точці, нескінченності і т.п., які не дані йому вбезпосередньому досвіді).
Важливою формою забезпеченняздатності мислення до опосередкованого відображенню дійсності євикористання умовиводів , на основі яких, спираючись нанабутий досвід і правила логіки, ми можемо отримувати нові знання
Мислення нерозривно пов'язане змовою.
Яка б думка ні виникла вголові людини, вона може виникнути й існувати лише на базі мовногоматеріалу, в словах і пропозиціях.
Мислення і мова історично ігенетично формувалися в безпосередньому зв'язку один з одним, зберігаючи прицьому відносну самостійність. якісну відмінність один від одного. Дійсно,мислення ідеально, будь же знаково-сигнальна система матеріальна. В силусвоєї ідеальності думки виразність лише в слові (символів, знаків), тому імислення в цілому, будучи (як і окрема думка, окрема форма думки) ідеальним,теж проявляється в мові, в мові, в діяльності. Між мовою і мисленнямнастільки тісний зв'язок, що ми вправі стверджувати: немає мови поза мислення, якнемає н мислення без мови. Під мовою ми розуміємо не тільки природний, але ібудь-який інший (у тому числі штучний) мову графічних, звукових, тактильнихта інших символів, знаків, сигналів, ієрогліфів і т.п. Найтісніший взаємозв'язокмови і мислення, слова і думки, часто призвод...
