У розвитку науки чергуються екстенсивні (пов'язані ззбільшенням обсягу досліджень, розширенням їх) і революційні періоди -цілі наукові революції, що призводять до зміни структури науки і принципів їїпізнання, категорій, методів і форм її організації, а так само корінною ломкоюсформованих уявлень про світ. Наукові революції зазвичай зачіпаютьсвітоглядні та методологічні підстави науки, нерідко змінюючи і самстиль мислення. Тому вони за своєю значимістю можуть виходити далеко за рамкитій галузі, де вони відбулися, можна говорити про частнонаучних ізагальнонаукових революціях.
Виникненняквантової механіки - це яскравий приклад загальнонаукової революції, оскільки їїзначення виходить далеко за межі фізики. Квантово-механічні представленняна рівні аналогій або метафор проникли в гуманітарне мислення. Ціпредставлення зазіхають на нашу інтуїцію, здоровий глузд, впливають на світосприйняття.Дарвінівська революція за своїм значенням вийшла далеко за межі біології. Вонадокорінно змінила наші уявлення про місце людини в Природі. Воназробила сильний методологічне вплив, повернувши мислення вчених усторону еволюціонізму.
Новіметоди дослідження можуть призводити до далекосяжних наслідків: до змінипроблем, до зміни стандартів наукової роботи, до появи нових галузей знань.У цьому випадку їх впровадження означає наукову революцію.
Для наукової революції характерні такі риси як:
1) крах і відкидання невірних ідей, ранішепанували в науці;
2) швидке розширення наших знань про природу, вступв нові її галузі, раніше недоступні для пізнання; відзначимо, що тут важливуроль відіграє створення нових інструментів і приладів;
3) наукову революцію викликає не саме по собі відкриттянових фактів, а радикально нові теоретичні наслідки з них; іншимисловами, революція відбувається в сфері теорій, понять, принципів, законівнауки, формулювання яких піддаються корінної ломки.
Для того, щоб викликати революцію в науці, нове відкриттяповинно носити принциповий, методологічний характер, викликаючи корінну ломкусамого методу дослідження, підходу і тлумачення явищ природи.
Науково-пізнавальна діяльність складається здекількох складових - компонентів. Це - суб'єкт пізнання, об'єкт пізнання,методи і засоби пізнання, система знань. Початком наукової революції можутьпослужити досить радикальні зміни в будь-якому з компонентів, наприклад,відкриття невідомих раніше класів природних об'єктів, поява принциповонових методів і засобів дослідження. Але, найчастіше, революції вприродознавстві починаються з появи глибоких протиріч і парадоксів усформованій системі знання.
Видний вчений 20-го століття, філософ науки Т. Кун ввівпоняття В«парадигмиВ» - (<гр. paradeigma приклад,зразок) - теорія (модель, тип постановки проблеми), прийнята в якостізразка вирішення дослідницьких завдань) - тобто певного В«бачення світуВ», ввідповідно до якого здійснюється наукова діяльність. Наукову революціюможна, таким чином, пов'язати зі зміною парадигми.
Важливою рисою наукових революцій є принципвідповідності, який полягає в тому, що нові теорії, що отримали своюобгрунтування в ході наукової революції не спростовують колишні, якщо їхсправедливість була досить обгрунтована. У цих випадках діє такзваний принцип відповідності: старі теорії зберігають своє значення якграничний і у відомому сенсі окремий випадок нових, більш загальних і точних.Так, класична механіка Ньютона є граничним, окремим випадком теоріївідносності, теорія Дарвіна не спростовується сучасною теорією еволюції,але доповнює і розвиває її і т.п. Проблема природничонаукових революцій розробляласязахідними (Т. Кун, Лакатош, К. Поппер) і вітчизняними філософами інатуралістами (Б.М. Кедров, В.В. Казютінскій, А.Д. Урсул, В.А.Амбарцумян та ін.) Т. Кун ввів поняття В«парадигмиВ» - (<гр. Paradeigmaприклад, зразок) - теорія (модель, тип постановки проблеми), прийнята вЯк зразок вирішення дослідницьких завдань) - тобто певного В«баченнясвіту В», відповідно до якого здійснюється наукова діяльність.Естественнонаучную революцію можна, таким чином, пов'язати зі зміною парадигми.
Серед природничо революцій можна виділитинаступні типи:
1) глобальні ,охоплюють усі природознавство і викликають появу не тільки принциповонових уявлень про світ, нового бачення світу, але й нового логічного ладунауки, нового способу або стилю мислення;
2) локальні - В окремих фундаментальних науках, тобто корінних змін у цих науках,які призводять до перетворення їх основ, але не викликають перебудови всьогоприродничонаукового знання, а пов'язані з поширенням на дану наукуспособу мислення, створеного в ході глобальної революції; тут треба, тим неменш зазначити, що насправді багато локальні революції призводили доформуванню в даній науці істотних елементів нового стилю до того, як вонизатверджувалися в усьому природознавстві, - прикладом служить революція в біології,пов'язана з ім'ям Ч. Дарвіна;
Принципвідповідності. Природничонаукові революції мають ще одну важливу рису. Новітеорії, що одержали своє обгрунтування в ході природничо революції неспростовують колишні, якщо їх справедливість була досить обгрунтована. У цихвипадках діє так званий принцип відповідності: старі теорії зберігаютьсвоє значення як граничний і у відомому сенсі окремий випадок нових, більш загальнихі точних. Так, класична механіка Ньютона є граничним, приватнимвипадком теорії відносності, а сучасна теорія еволюції не спростовуєтеорію Дарвіна, але доповнює і розвиває її та т.п.Реже трапляється, що старатеорія відкидається в своїй основі, хоча іноді її фрагменти можуть бутивикористані при побудові нового знання. Першої глобальної природничореволюцією, перетворивши астрономію, космологію і фізику, було створенняпослідовного вчення про геоцентричної системі світу. Початок цьому вченнюпоклав ще давньогрецький вчений Анаксимандр, який створив в 6-м в. до н.е.досить струнку систему кільцевих міроустроенія. Однак послідовнагеоцентрична система була розроблена в 4-му в. до н.е. найбільшим вченим іфілософом стародавності Аристотелем, а потім, в 1-му в. математично обгрунтованаПтолемеєм. Геоцентричну систему світу зазвичай називають системою Птолемея, аестественнонаучную революцію - арістотелівської. Чому ж ми називаємо цевчення революційним?
Перехід від вихідногоегоцентризму, а потім племінного або етнічного топоцентрізма до геоцентризмуявляв собою перший, дуже важкий крок на шляху об'єктивізаціїприродознавства, тобто формування його як об'єктивної науки. Дійсно, прицьому безпосередня видима півсфера неба, обмежена горизонтом, буладоповнена аналогічною небесної півсферою до повної небесної сфери. Світ ставбільш досконалим - сферичним, правда, обмеженим цією ж небесною сферою.Відповідно і сама Земля, яка займає центральне положення в ційсферичної Всесвіту, стала вважатися кулястої. Довелося, таким чином,визнати не тільки можливість існування антиподів - мешканцівдіаметрально протилежних пунктів земної кулі, але і принциповурівноправність усіх земних спостережень світу. Питання ж про спостереженнях,спостерігачах є досить важливим з точки зору формування об'єктивноїнаукової картини світу.
Цікаво,що безпосереднє підтвердження висновків про кулястість Землі прийшлозначно пізніше - в епоху перших навколосвітніх подорожей і великихгеографічних відкриттів, тобто лише на рубежі 15-го і 16-го століть, коли самегеоцентричної вчення Арістотеля - Птолемея з його канонічної системоюідеальних рівномірно обертаються гомоцентріческіх (тобто з єдиним центром)небесних сфер вже доживала свої останні роки.
Другаглобальна природничонаукова революція являла собою перехід відгеоцентризму до геліоцентризму, а від нього до поліцентризму, тобто вченню промножинності зоряних світів. Це був перехід від приватного вчення пробезпосередньо спостережуваної сонячної планетної системі до загального вченню пропотенційно нескінченному ієрархічному зоряному світі, з діючим в ньомузакон...
