ПЛАН
Введення
1. Світоглядні функціїфілософії.
1.1. Гуманістична функція.
1.2. Соціально-аксіологічнафункція.
1.3. Культурно-виховнафункція.
1.4. Пояснювально-інформаційнафункція.
2. Методологічні функціїфілософії.
2.1. Евристична функція.
2.2. Координуюча функція.
2.3. Інтегруюча функція.
2.4. Логіко-гносеологічнафункція.
Висновок
Література
ВСТУП
Самафілософія є світогляд, тобто сукупність поглядів на світ у цілому і навідношення людини до цього світу. В одному ряду з філософією знаходяться іншіформи світогляду: міфологічний, релігійне, художнє,натуралістское, буденне. Філософія відрізняється від інших форм світогляду тим,що відноситься, насамперед, до науковій сфері суспільної свідомості (хоча, требавідразу відзначити, не тільки до цієї сфери), а всередині неї, на відміну від натуралістскойформи (наприклад, фрейдівського світогляду, теж включеного в сферу науки), -має специфічний категоріальний апарат, який спирається у своєму розвитку не наодну якусь наукову дисципліну, а на всі науки, на весь єдиний сукупнийдосвід розвитку людства.
Сутністьфілософії - в роздумах над загальними проблемами в системі В«світ - людинаВ».
Відповідь на це питання -основні функції філософії, укладений у змісті тих функцій, які здатнавиконувати філософія по відношенню до людини, соціальної групи, до науки,мистецтву, іншим явищам соціальної дійсності. Під В«функцієюВ» при цьомурозуміється спосіб дії, спосіб прояву активності системи (тобто системифілософського знання), загальний тип вирішуваних цією системою завдань.
Філософія виступає в двохіпостасях: 1) як інформація про світ у цілому і ставлення людини до цього світу і2) як комплекс принципів пізнання, як загальний метод пізнавальноїдіяльності. На цьому грунтується поділ великого числа функцій філософії надві групи: світоглядні та методологічні.
1. Світоглядні функції філософії
Основні світоглядніфункції філософії: гуманістична, соціально-аксіологічна,культурно-виховна та пояснювально-інформаційна.
1.1. Гуманістичнафункція.
На першому місці середфункцій філософії у відповідності з пріоритетною значимістю проблеми людини середвсіх інших проблем філософії варто гуманістична функція.
Немає на світі, напевно, ніоднієї людини, яка не роздумував би над питанням про життя і смерть, пронеминучості свого кінця. Такі роздуми нерідко діють гнітюче налюдини. Ось що писав з цього приводу відомий російський філософ Н. А.Бердяєв: В«Майбутнє завжди в кінці кінців приносить смерть, і це не може невикликати туги В». Туга, по суті, завжди є туга за вічності,неможливість погодитися з часом.
Туга спрямована до вищогосвіту і супроводжується почуттям нікчемності, порожнечі, тленності цього світу.Туга звернена до трансцендентного, разом з тим вона означає несліянность зним. В«Все життя, - свідчить Н.А. Бердяєв, - мене супроводжувала туга.Це, втім, залежало від періодів життя, іноді вона досягала більшої гостротиі напруженості, іноді послаблювалась В». Філософія ж В«звільнена від туги інудьги В«життяВ». І далі, вже узагальнюючи історію розвитку людської думки, Н.А.Бердяєв укладав: В«Філософія завжди була проривом з безглуздого,емпіричного, примушує і насилує нас з усіх боків світу до світусенсу В».
Філософія, звичайно, не даєнам вічності, але вона допомагає осмислити це життя, допомагає знайти її сенс ізміцнити свій дух.
Втрата вищих світогляднихорієнтирів у житті може вести до самогубств, наркоманії, алкоголізму,злочинам.
Більше ста років тому, в 1874році видатний філософ B.C. Соловйов, розмірковуючи над зростанням числа самогубств,відзначав, що самогубства не можуть бути задовільно пояснені з однихзовнішніх приватних причин. Бувають випадки, коли і без жодного зовнішнього приводу, внайщасливішою обстановці люди сильні і здорові байдуже позбавляють себежиття, оголошуючи, що жити не варто, ні з чого. Причина цього явища, по BCСоловйову, в тому, що людині жити нема з чого, що зі зникненням глибокихпереконань, загальних безумовних ідей спорожнів світ внутрішній і втратив своюкрасу світ зовнішній.
Протягом багатьохстоліть, починаючи з епохи рабовласництва, значна частина людстваперебуває у відчуженні від власності, від влади, від продуктів своєїдіяльності. Людина опиняється поневоленим і фізично, і духовно. В. С.Соловйов проаналізував це положення людини в різні історичні епохи іпоказав роль філософії в його духовному визволенні. Отже, на запитання В«Що жробила філософія? В», В. С. Соловйов відповідає:В« Вона звільняла людськуособистість від зовнішнього насильства і давала їй внутрішній зміст. Вона скидаливсіх помилкових чужих богів і розвивала в людині внутрішню форму для одкровеньістинного Божества ... Вона робить людину цілком людиною ... Філософія,здійснюючи власне людське начало в людині, тим самим служить ібожественному, і матеріального початку, вводячи і те, і інше в форму вільноїлюдяності. Так от, якщо хто з вас захоче присвятити себе філософії, нехайвін служить їй сміливо і з гідністю, не лякаючись ні туманів метафізики, ні навітьбезодні містицизму; нехай він не соромиться свого вільного служіння і не применшуєйого, нехай знає, що, займаючись філософією, він займається справою хорошим,великим і для всього світу корисним В».
До проблеми відчуженнялюдини і ролі філософії в подоланні цього відчуження зверталися багатофілософи XX сторіччя. Одним, з них був німецько-французький мислитель А.Швейцер. Він бачив у розвитку цивілізації не тільки позитивні сторони, але йбагато негативні моменти. На людину, писав він, стало негативнодіяти всі прискорює рух соціуму, різке посилення темпів розвиткусуспільного життя. Змінився, як він вважає, весь спосіб життя людини. Впротягом двох або трьох поколінь досить багато індивіди живуть тільки якробоча сила, а не як люди. Стала звичайною надзайнятість сучасноголюдини у всіх верствах суспільства, констатував він, веде до вмирання в ньомудуховного начала. Не пізнання і вдосконалення шукає він, а розваги - іпритому такого, яке вимагає мінімального духовного напруження. Бездумність сталодля людини другою натурою. Ведучи розмови із собі подібними, він стежить за тим,щоб дотримуватися загальних зауважень і не перетворювати бесіду в дійснийобмін думками. Обставини нашого буття не дозволяють нам ставитися один доодному, як людина до людини. Ми в кінцевому рахунку деградуємо-В числіфакторів, що ведуть до духовного зубожіння особистості, знаходяться: зростання спеціалізаціїу всіх сферах людської діяльності (у виробництві, науці, управлінні),посилення технізації суспільства, швидке зростання безликого природничо-науковогознання, зростаючий вплив цієї безликості на особистість людини і т.п. Техніцизмі сцієнтизм підпорядкували собі і світогляд, філософію, і остання все більшестає позбавленою етичного початку. Політизація суспільного життя іособливо все більш дає про себе знати тенденція до тоталітаризму пригнічуєлюдини, веде до конформістської особистості і теж негативно діє нафілософію.
Таке істотагуманістичної функції філософії. Я звернувся до відповідних міркуваньз цього питання трьох видатних філософів: BC Соловйова, Н.А. Бердяєва і А.Швейцера не випадково: всі вони - представники гуманістичної лінії вфілософії, краще за інших, як мені здається, що представляють, в чому полягає,або повинно полягати, гуманістичне призначення філософії.
1.2.Соціально-аксіологічна функція.
Наступною світоглядноїфункцією філософії є ​​соціально-аксіологічна функція. Вона розчленовуєтьсяна ряд підфункцій, серед яких найважливішими є конструктивно-ціннісна,інтерпретаторскій і критична підфункції. Зміст першої з нихполягає в розробці уявлень про цінності, таких, як Добро,Справедливі...
