Реферат з онтології
Функції мови
ПЛАН
1. Основні функціїмови
2. Функціональнімодальності мови
3. Онтологічнийфілософський підхід до мови
1.Основні функції мови
Існуютьрізні спроби виділення функцій мови, проте всі дослідники, розходячисьв деталях, єдині в тому, що існують дві безумовно найважливіші функції,які мова виконує в людському бутті, - комунікативна іпізнавальна.
Вутилітарно-комунікативному функціонуванні мови, основне завдання якогозабезпечити взаєморозуміння сторін, об'єднаних конкретними цілями і загальнимиінтересами, немає необхідності використовувати творчі потенції мови. Навпаки,їх використання може істотно утруднити спілкування як побутове, так і професійне.Прагнення уникати неясних (незвичних) термініві виразів є тому нормою в тих областях людської взаємодії,де головною метою спілкування служить обмін необхідною інформацією. Мовні штампибуденного слововживання, а також формалізовані мови та термінологічнісистеми в наукових і професійних спільнотах є своєріднимуособленням цієї свідомої установки на уніфікацію виразних засобів.
Пізнавальна,або, як її називають деякі вчені, інтелектуальна, функція мови необхіднопов'язана з установкою на духовний і культурний зростання спілкуються сторін (мислячихсуб'єктів) у процесі їх со-творчого діалогу один з одним, зі світом і змовою. Сказати тут - значить показати раніше невидиме, незвичне. Такийтворчий діалог з мовою збагачує всіх його учасників, включаючи, звичайно, ісама мова як несуче підставу смислового взаємодії. Уособленнямсо-творчого діалогу з мовою є національна література (включаючифілософію). Тут, з одного боку, збагачується новими сенсами сама мова підтворчим впливом людського духу, з іншого - такий оновлений і збагаченийновими творчими гранями мова здатна розширювати і збагачувати духовне життянації в цілому.
Внаукової та філософської літератури крім двох зазначених функцій зазвичай виділяютьще як мінімум одну, причому у різних мислителів - єдиних в думці щодоперших двох функцій - вона завжди різна, що, на наш погляд, вже говорить про їїнадмірності. Наприклад, Р.І. Павіленіс крім В«кодуєВ» (у нашому визначенні- Утилітарно-комунікативної) і В«генеративноїВ» (пізнавальної)виділяє В«маніпулятивнуВ» функцію, яка, на нашу думку, є одним зфункціональних проявів (модальностей)утилітарно-комунікативної функції, на чому ми зупинимося нижче. А.А. Вєтров в книзіВ«Семіотика і її основні проблемиВ» виділяє В«експресивнуВ» функцію мови,сенс якої - у вираженні почуттів мовця. Проте, відзначаючи її В«вториннийхарактер В», оскільки більшість лінгвістів не відносять вираз емоцій досуттєвого аспекту мови, він цим сам же визнає її надмірність. Ідейнийнатхненник Тартуському-московської семіотичної школи Ю.М. Лотман крімВ«ІнформаційноїВ» і В«творчоїВ» функцій виділяє В«функцію пам'ятіВ», маючи на увазіпід нею здатність тексту зберігати пам'ять про своїх попередніх контекстах.Текст створює навколо себе якесь В«смисловий простірВ», лише в ньому знаходячиосмисленість. На наш погляд, знання культурного контексту, необхідне дляадекватного розуміння історичного пам'ятника, так само як і знання соціальнихконтекстів повсякденного спілкування, відноситься до комунікативної функції мови, але лишев різних аспектах (модусах) її прояви - в духовному і утилітарному. Такожйде справа і з популярною у сучасних вітчизняних лінгвістів ісеміотіковякобсоновской класифікацією функцій мови. Кожна з шестивиділених Р. Якобсоном функцій відповідає якомусь одному - акцентируемойв залежності від контексту вираження - конкретного елементу мовноговзаємодії, але всі разом вони виражають різні аспекти комунікативноїфункції мови.
Необхіднопомітити, що дві виділені нами функції перебувають у тісному діалектичномувзаємодії, що може іноді створювати оманливу видимість їхтотожності. Дійсно, пізнавальна функція може майже збігатися зкомунікативної, наприклад в сфері міжособистісних взаємодій всередині науковогоспільноти (тим більше в згадуваному нами віртуальному комп'ютерномувзаємодії), в ситуаціях міжкультурного діалогу, в екзистенційно значущійбесіді двох творчих особистостей і т.д.; але вонатакож може виступати і в В«чистомуВ» вигляді, наприклад в поетичному і філософськомутворчості.
Такожнеправильно стверджувати більшу чи меншу значимість однієї з виділених функцій мови,наприклад комунікативної внаслідок їїбезпосередньому зв'язку з щоденним існуванням людей або, навпаки,когнітивної чинності її яскраво вираженого, творчого характеру. Обидві функціїмови - і пізнавальна, і комунікативна - одно важливі для нормальногоіснування і розвитку мовної свідомості, як окремих індивідів, так і націїв цілому. Серед них важко виділити найбільш значиму, бо критерії значимості вданому випадку різні. В одному випадку критеріальними є такі властивості мови,як загальнодоступність, простота і інформативність (актуалізація однозначногосенсу), в іншому ж, навпаки, - орієнтація на індивідуальний досвід розуміння, смисловенеоднозначність (складність) виражальних засобів і наявність безлічіпотенційних смислових вимірів. Таким чином, в діалектичномуспівіснуванні двох основних функцій мови (пізнавальної та комунікативної)знаходять своє відображення два основних онтологічних властивості мови, про якіуже згадувалося вище - його посередницька природа як провідника смисловогозмісту (в єдності сущих і несучих характеристик), а також його іманентнавкоріненість у людському (смислопорождающем і смислопонімающем) бутті, наніж ми ще зупинимося нижче.
2.Функціональні модальності мови
Вищийполюс реалізації творчого потенціалу мови являє собою національналітература, а в ній в першу чергу філософія, що проявляє базовіраціональні можливості розуміння людини і світу, і поезія, яка поглиблює іутончающимися чуттєво-емоційне сприйняття світу. Цей вищий рівеньконкретно-історичного буття мови ми іменуємо креативної функціональноїмодальністю.
ТермінВ«МодальністьВ» означає тут якісну характеристику функціональнихпроявів мови (комунікативних та пізнавальних), що виражається в їхздатності чинити креативне (творче), стабілізуючий або переважна(Репресивне) вплив на мовну свідомість індивідів, на їхсвітосприйняття.
Творчевплив мови на свідомість його конкретних носіїв пов'язано зі здатністюнаціональної словесності відкривати нові горизонти буття і стимулюватидуховне зростання особистості. У світлі цього головна культурна завдання та соціальнаВ«КористьВ» національної літератури полягають у тому, щоб обробляти, В«обживатиВ»поле прихованих (до пори) смислів, яке потенційно доступно мовноювиявленню (висловом), але актуально не реалізовано в мовній свідомостіконкретної національно-мовної спільності людей. Яскравий, точний і насиченийсмислами мову може не тільки стимулювати розвиток інтелектуальнихтворчих здібностей, але й надавати позитивний вплив на моральнесвідомість і естетичні якості особистості. Недарма з давніх часів відомаприказка: В«Добре слово і злих робить добрими, а зле слово і добрих робитьзлими В».
Невикликає сумнівів, що конкретно-історичне мовна свідомість нації завждивідносно стійко, особливо в одному поколінні людей, де найбільш чіткопромальовується єдність культурних домінант і переваг (значущих акцентівв світобачення). Цей відносно статичний, типізований смисловий образреальності організується адаптивно-стабілізуючої функціональної модальністюмови, суть якої полягає в забезпеченні стійкості та економностікомунікативної та пізнавальної діяльності в соціумі. Безпосереднімпроявом адаптивної модальності мови служить свідоме або, що трапляєтьсячастіше, несвідоме користування свідомо обмеженим набором термінів істилістичних фігур мови як раціонально витлумачених (наприклад, наукові тапрофесійні термінологічні системи), так і невизначених, алеінтуїтивно ясних (слова повсякденній промові). Вивчення адаптивно-стабілізуючогоаспекту буття мовної реальності, найбільш зримо втілен...
