ЗМІСТ
Введення .. 2
1. Місцефілософії в системі суспільної і духовної культури .. 4
1.1.Предмет філософії. 5
1.2.Основні функції філософії. 7
1.3. Етапи становлення філософської культури .. 8
2.Товариство в теорії філософії. 12
2.1.Концепції суспільства в історії філософії. Поняття суспільства. 12
2.2.Світогляд, його функції. 16
Висновок .. 20
Список використаних джерел: 21
Введення
Мета цієї роботи - розгляд сутності філософії, їїпредмета, місця в культурі та житті людини і суспільства.
Філософія, якщо відновити вихідну етимологію цьогослова, є "любов до Софії", що часто і дуже приблизноперекладається як "любов до мудрості". У дійсностідавньогрецьке поняття "софія" значно більш ємне і складне,ніж просто "мудрість".
Філософія колись могла мати і мала статус особливої вЂ‹вЂ‹науки.Особливої вЂ‹вЂ‹форми пізнання, як, наприклад, в античності, коли вона була, посуті, тотожна всій культурі того часу. Але до XX століття, життя недійшлої раніше диференціації знання, коли кожне питання відійшов до своєї окремоїнауки - до логіки чи, до мовознавства Чи, до фізики чи, у філософії вже не залишилося"Своєї землі". Вона втратила свою колишню магічну силу.
Це, звичайно, вкрай загострена позиція, якоїпротиставляється інша крайність, тобто позиція, згідно з якою філософіяне тільки не "закінчилася", але, навпаки, майже також, як вантичності, придбала синтетичну функцію. Цим і зумовлена ​​актуальністьроботи.
Філософія вперше в історії усвідомила своє справжнє місцецариці наук, замінивши настільки довго царюючу релігію. Вперше вона наблизиласядо суспільного життя настільки, що стала впливати на неї не тільки побічно, алеі прямим шляхом.
І вперше ж філософія отримала право на оцінку і навітьрішення конфліктних проблем не тільки суспільно-політичної, але й економічноїі навіть науково-академічного життя.
Філософія виконує ряд пізнавальних функцій, спорідненихфункцій науки.
Завдання роботи:
1.Розглянути предмет і функції філософії;
2.Охарактеризувати етапи становлення філософської культури;
3.Розкрити роль суспільства в теорії філософії.
4.Предмет роботи - місце філософії в житті людини
Об'єкт роботи - філософія - як наука, яка розглядаєпроблеми суспільно-політичного та економічного життя.
При написанні роботи використовувалися праці таких авторів,як: Радугин А.А., Розак ​​В.В., Смирнова М.М. та інших.
1. Місце філософії в системі суспільної ідуховної культури
Недосвідчений людина співвіднесе слово "філософія"насамперед зі словом "культура", тим самим інтуїтивно вловивши зв'язокцих явищ. Очевидно, що поняття "культура" більш широке. Крімфілософії у сферу культури входять релігія, наука, мистецтво, міфологія, політикаі т.п. Культура представлена ​​в різних продуктах матеріальної і духовноїдіяльності людини, в системі норм і установ, в духовних і матеріальнихцінностях. Крім того, культура - не тільки результат людськоїдіяльності, але й сама ця діяльність. У понятті "культура"фіксується відміну способів життєдіяльності людини від функціонуваннятварин. Культура - це саме те, що відрізняє людину від тварин. [1]
Культура є втіленням людських прагнень,переживань і досягнень, а також провалів і розчарувань. Створюючи новікультурні цінності і смисли, людина долає свою соціальну і природнуобмеженість. З іншого боку, окрема особистість не може вирватися замежі тих культурних норм, які були створені попередніми поколіннями,навіть якщо не приймає їх. Єдиний для людини спосіб подоланнякультурної зумовленості - це створення нових смислів і цінностей. Саметому найбільш адекватний спосіб культурного існування особистості -творчість.
У універсум духовної культури входять наука, філософія,мистецтво, релігія, міфологія, право, мораль. Основні компоненти духовноїкультури називають також формами суспільної свідомості. Кожна з названихформ має власний предмет, що виділяється із загального конгломерату культури, ісвій специфічний спосіб функціонування.
Філософія входить в життя людини дуже рано, задовго дотого, як складеться про неї найперше, елементарне уявлення, навіяневипадковими зустрічами і знайомствами. Філософія впроваджується в нашу свідомістьмимоволі, незалежно від того, бажаємо ми її знати чи ні.
Кожному доводиться в процесі будь-якої діяльності щосьпорівнювати, зіставляти, підводити підсумки, робити висновки, узагальнювати отриманийматеріал. На цьому шляху люди і приходять до висновків філософського порядку, хоча іне підозрюють про це. Людина філософствує, а сам про це ще не знає.
Філософія усі свої проблеми черпає з життя. Але при цьомуфілософське мислення завжди прагне подолати вже пізнане, певне,прагне зазирнути за горизонт відомого. Філософія існує на кордоніможливого і неможливого, розсовуючи межі наукового і життєвого досвіду в тучи іншу конкретну епоху. Саме тому всі філософські питання виходять замежі емпіричного світу, що ототожнюється звичайно з універсумом простихфактів. Філософське знання не є знанням про факти. Крім того, філософіярозмірковує не про саму по собі природної або соціальної реальності, а про їївідображенні в інших культурних формах: науці, релігії, мистецтві і т.п. Саметому філософію неможливо безпосередньо співвіднести з повсякденною, емпіричноїреальністю.
1.1. Предмет філософії
Предметом філософії є ​​загальні зв'язки в системі"Людина - світ", філософія - це раціонально-теоретичне осмисленняцих зв'язків. У природі чи культурі філософію цікавить таке загальне,яке має відношення до людини, включено в орбіту його життєдіяльності,переломлюючись крізь призму його понять про добро і зло, красу і потворність, істиніі омані [6, С.65].
У ході розвитку філософії уявлення про її предметзмінювалися. Можна сказати, що кожна епоха давала свою відповідь на це питання. Такі в рамках однієї історичної епохи могли співіснувати різні версії цьоговідповіді. Так, наприклад, для грецького мислителя Сократа філософія буланайбільшим з мистецтв - мистецтвом самопізнання. Учень Сократа Платон вважавфілософію пізнанням істинно існуючого буття, тобто світу ідей, який вінпротиставляв світу матерії (небуття) і світу емпіричних речей. Філософія,на думку Платона, є роздумом, що готує людину до смерті.Аристотель вважав філософію наукою, що вивчає першопричини речей, і називав їїПані наук. Термін "метафізика" вперше був використаний вАнтичності дослідниками і тлумачами текстів Аристотеля як синонім слова"Філософія". Для Античності взагалі характерно розуміння філософії якматері всіх наук. Філософією греки називали весь конгломерат теоретичногознання, протиставляючи його міфу з одного боку, і буденного знання - зінший. [2]
У Середні віки філософія виступала служницею богослов'я івиконувала функцію додаткового інструменту в богословських суперечках. В епохуВідродження відбувається емансипація філософії від теології. Мислителі цьогочасу, так само як греки, будь теоретичне знання називають філософським.Новий час визначило філософію як науку наук, об'єднавши цим поняттям нетільки теоретичне, але і деякі види емпіричного знання. Так, Ф. Беконвідносить до сфери філософії природну теологію, природну філософію івчення про людину, а Р. Декарт уподібнює філософію дереву, корені якого -метафізика, стовбур - фізика, а гілки - всі інші науки. Незважаючи на відмінністьпозицій, загальним для всіх філософів XVII в. залишаєтьсяспіввіднесення філософії з пізнає розумом.
Розширювальне розуміння предмета філософії та ототожненняїї з усім комплексом наукового знання зберігається і протягом XVIII ст. У другій половині XVIII -початку XIX в. відбувається поступове осмислення тогофакту, що якщо філософія і являє собою науку, то це повинна бутиуніверсальна наука, наука про загальне. У XIX в.філософське знання як знання про загальне поч...
