Філософія і філософування
Введення
Першим, хто вжив слово В«філософВ», був, ймовірно, Піфагор. Запереказами правитель міста Фліунта запитав його, хто він такий. Піфагор відповів:В«ФілософВ». Слово це було незнайоме правителю, а Піфагор пояснив його так.В«Життя, - говорив він, - подібна олімпійських ігор: одні приходять на нихзмагатися, інші - торгувати, а найщасливіші - дивитися; так і в житті -одні народжуються жадібними до слави і наживи, тим часом, як філософи - до однієїтільки істини В». Найважливішою в філософії стає проблема В«єдиного і багато чогоВ»:чи існує щось, стійке і незмінне, що стоїть за безліччю окремихмінливих речей. Це проблема першооснови, першопричини, яка все породжуєі всім управляє, в тому числі і людським життям.
Філософія як мудрість відразу ж протиставляє себе тому, щознають звичайні люди. Більшість, на думку філософів, не знає істини, оскількикерується тим, що дають почуття. Це не знання, а думка; Воноповерхнево, оскільки почуття мають справу з мінливими речами. Істиннезнання про все дає розум. Він відкриває те, що приховано, не лежить на поверхні,відкриває сутність, першопричину, всім керуючу. Таким чином, з самогопочатку виникає протиставлення знання розумного, щирого, що відкривається філософомі знання натовпу, знання мінливих, минущих речей.
Коли людина дивиться на світ крізь призму філософської мудрості,світ отримує як би ще один вимір: є видимі мінливі речі,виникають і зникають, і є незмінне буття, сутність, першопричина,яка породжує мінливі речі. Філософія ставить своєю метою пізнанняістини, тобто першооснови, вічного і незмінного буття. Таке уявлення профілософії та її роботі, в основному, зберігалося протягом багатьох століть.Зберігалося, перш за все, всередині самої філософії. Філософія найчастішевизначалася, як наука про сутність, пізнання перших початків буття, наука прозагальне. Тим самим вона відокремлювалася від інших наук, які пізнають окремічастини сущого, а не суще як таке.
Актуальністьданої теми визначається дискусією з проблем затребуваності в сучаснійкультурі філософського знання. Наука Чи філософія, світогляд чи - що несевона сучасній людині?
Метою цієї роботи єдослідження особливостей філософського способу життя і способу мислення.
У зв'язку зпоставленою метою можна формулювати такі завдання дослідження:
В·розглянутиособливості філософського підходу до дійсності;
В·визначитикультурний зміст філософських цінностей для формування людської особистості.
Рефератскладається з 5 розділів. У першому сформульовані мета і завдання дослідження, підДруга описує особливості філософської інтерпретації буття, несхожості її зповсякденним світосприйняттям, в третьому дається аналіз індивідуально-філософськогопогляду на світ, в четвертому зроблені основні висновки за змістом роботи, вп'ятий вказані першоджерела за темою роботи.
1. Філософія як спосіб життя
Твори Платона - це діалоги, бесіди його вчителя Сократаз: друзями. У цих бесідах, як правило, обговорюється питання: що єсправедливість? що таке мужність? що таке прекрасне? що таке знання? іт.д. У ході бесіди з'ясовується, що звичайні традиційні уявленнясуперечливі і неясні, у різних людей існують різні думки про одне ітой самий предмет. Сократ розкриває цю внутрішню суперечливість буденнихуявлень. У бесіді з одним із самих багатих афінян Крітобулом Сократдоводить, що це саме він, Сократ, досить багатий, а Крітобул дужебідний, так що Сократові навіть шкода його. Крітобул сміється і питає, скільки Сократможе виручити, продавши своє майно. Сократ відповідає, що напевно, раз в стоменше, ніж Крітобул може виручити за своє. Але багатства Сократа вистачає длятого, щоб у нього було все в достатньому для нього кількості, а для розкішногоспособу життя Крітобула не вистачило б і втричі більше того, що він має.
Так поступово з'ясовується відносна цінність таких речей, якбагатство, здоров'я, краса і т.д., які корисні людині, якщо він умієкористуватися ними розумно, але можуть принести нещастя і шкоду, якщо користуватисяними нерозумно. Саме розум виставляється як істинна й абсолютна цінність дляіндивіда, розум, який осягає сутність речі і дозволяє людинідіяти відповідно з цією сутністю, який стримує і приборкуєпристрасті, направляє до істинного блага і справедливості.
Загалом, це і є робота філософії: зміна смислів,переосмислення цілей, цінностей, орієнтирів людського життя, що, в своючергу, вимагає зміни всієї картини світу, світогляду. Філософія - цеспроба зрозуміти, що найважливіше в житті, до чого треба прагнути. Вона дає нестільки знання про світ, скільки систему орієнтирів, цілей, виробляє певнуставлення до світу, до людини, до життя взагалі.
Людина, схильна до філософствування обирає сенсом свого життя переосмисленнятрадиційних уявлень про світ, людину і цілях його існування,зміна ставлення людини до світу. Результатом цієї роботи мислення єнове уявлення людини про світ і про самого себе, новий світогляд.Філософія - це самозміну, самовдосконалення людини, змінасвідомості і самосвідомості.
Початком філософської роботи завжди є певна життєвапроблема, а не просто бажання відповісти на абстрактні питання: як влаштований світ,що таке людина, чи є Бог і т.д. Власне, філософія є аналіз тієїжиттєвої ситуації, в якій виявляється індивід. Це спроба зрозуміти і оцінитижиття, себе, інших, свої дії. Але ж і в процесі повсякденного життялюдина постійно оцінює ситуацію, себе та інших, намагається осмислитищо відбувається. Але заглибленість у повсякденне життя затуляє істину, оскількилюдина в повсякденному житті на все дивиться з точки зору вигоди і користі. У кожноговиявляється своя точка зору, свою думку. Філософія з самого початкупротиставляє істинне знання думку, повсякденної свідомості, намагаєтьсяпоглянути на світ не з точки зору приватної вигоди і користі, а з більш високоюпозиції, з якоюсь надчеловеческой, В«божественноїВ», тобто об'єктивної точкизору.
Істина може бути відкрита тільки розумом і, відповідно,індивід, який прагне її пізнати; повинен бути розумний, вести особливийспоглядальний спосіб життя, який передбачає відсторонення від потоку повсякденногобуття, де йде безперервна боротьба за життя, багатство, славу, де людиназвернений до низького, матеріального, чуттєвого. Аристотель назвав цей образжиття В«біос теоретікосВ» - теоретична життя. В«ТеоріяВ» в грецькій мовіозначає споглядання. Про філософію Платон говорив, що це наука людей вільних,не мають недоліку в дозвіллі.
Зараз нам важко зрозуміти це протиставлення повсякденному життіі життя споглядальної, В«теоретичноїВ», думки натовпу і істинного знанняфілософів. Зрозуміти це важливо, щоб усвідомити сенс тих новацій, якіфілософія вносить в культуру, зокрема, в культуру мислення.
Отже, філософія відокремлює життя споглядальну від повсякденноїжиття. Повсякденне життя - це активна діяльність, праця пастуха,хлібороба, ремісника або торговця, спрямований на добування засобівіснування. Всяка річ, або предмет навколишнього світу, представляють інтереслише остільки, оскільки вони залучені в цю діяльність, виконують у ній певнуфункцію. Тесляра дерево цікавить як матеріал для столу або будинку,хлібороба цікавлять ті рослини і тварини, які В«корисніВ», тобто годятьсяв їжу, для одягу, обігріву й т.д.
Річ завжди виступає як предмет В«для чогосьВ», її буття функціонально,це те, що я можу якось використати, зробити з неї щось. Це і є точказору повсякденної свідомості, яка розглядає всі навколишні предмети, весьсвіт крізь призму своїх інтересів, бажань, прагнень, точка зору вигоди ікористі, обмеженість якої була усвідомлена філософією.
Долається такий підхід споглядальної, В«теоретичноїВ»позицією, яка дозволяє відкрити не буття речі В«для чогосьВ», а їївласне буття, поглянути на річ не з точки зору користі, а спробуватизрозуміти її суть, ...
