ЗМІСТ:
1.
2.Основначастина .............................................................................. 3
2.1. Філософія мистецтва.Що таке краса? .............................................. ...... 3
2.2. Філософія від Гегелядо Ніцше (ХІХ століття) .............................................. 5
3.
4.Списоквикористаної літератури ............................................. 11
Введення
Словофілософія походить з грецької мови і означає В«любов до мудростіВ» (філе- Любов, софія - мудрість). Як наука філософія виникла в глибокій старовині,перші філософи - це Геродот, Піфагор, Платон та інші.
У різнічасові проміжки термін В«філософіяВ» розшифровувався по-різному. Сучаснанаука визначає філософію як пошук і знаходження людиною відповідей на головніпитання свого буття (місце людини у світі, закони природи і суспільства і т.д.).
Філософіямає справу з вічними, граничними питаннями, вона замислюється і розмірковує надними.
За весь часіснування філософії склалося безліч думок про те, чим єфілософія: наукою або чимось іншим, якимсь особливим способом мислення. Відповістина це питання з абсолютною точністю неможливо. Точно можна сказати лише те,що філософія - це велике явище. Велич філософії полягає в тому, що підусі часи вона була і залишається потужним інтелектуальним зброєю людства.Кожна людина філософствує (тільки в різному ступені), тому що в цьомупроцесі він самовиражається, це приносить йому задоволення. Адже кожен з насхоч трохи є філософом.
2.Основна частина
2.1 Філософіямистецтва. Що таке краса
Багатофілософи в різні часи визначали термін В«мистецтвоВ» по-різному. Спочатку вонивважали, що мистецтво народжується потребою в наслідуванні, проте пізнішезрозуміли, що це помилково, тому що навіть первісна людина вносив у своєтвір фантазію. У ХОҐІІІ столітті відбулися зміни, і розуміннямистецтва також стало іншим. Французький філософ Жан Жак Руссо визначавмистецтво не як опис зовнішнього світу, а, насамперед, як вираженнялюдських пристрастей і емоцій. Подібна точка зору була і в німецькихфілософів (Йоганн Гердер, поет Йоганн Гете та ін). Вони вважали, що головнамета мистецтва аж ніяк не відтворення краси та показ зовнішньої реальності, азображення внутрішнього життя людини.
У сучасномуж розумінні мистецтво - це вміння виразити себе в якому-небудь матеріалі поознаками естетичних цінностей. Також поняттям В«мистецтвоВ» можна позначитихудожня творчість в цілому. Видів цієї творчості або мистецтва, яквідомо, існує безліч: література, архітектура, скульптура, живопис,графіка, декоративно-прикладна творчість, театр, музика, балет, кіно, танець,цирк і т. д. всі ці види творчої діяльності людини відображають світ уобразах. Образ - це згусток художнього бачення та переживання, якомумистецтво надає виразність і естетичну цінність. Специфікахудожньої творчості полягає в тому, що людина мистецтва - художник,творить нові художні форми, в яких розкривається його світосприйняття,глибина його думок. Він мислить цими образами.
Тому можнасказати, що цінність мистецтва залежить від філософських поглядів художника -діяча мистецтва.
Цінностімистецтва також мають безпосереднє відношення і до техніки. Адже дляінженера, конструктора і т. п. схожість між твором мистецтва татехнічним виробом досить істотно. І художник, і технік ємайстерними майстрами, різні лише цілі їх діяльності.
Призначеннятвори мистецтва полягає в його функціонуванні в якості прекрасного, вЯк символ краси. Мистецтво - це засіб, що дозволяє творити світ позаконами краси. Мистецтво і краса - це два тісно пов'язаних один з однимпоняття.
Ми живемо вСвіт краси, вона оточує нас. Однак поняття краси більш глибоке, ніжуявляє собі більшість людей. Краса - це щось прекрасне,піднесене, естетичне.
Естетичне- Це почуття-цінність, спрямоване на збудник цього почуття і досягланеобхідного ступеня досконалості.
Естетика -це грецьке слово, що означає В«що відноситься до почуттяВ». Але це саме відчуття вважалилише моментом практичної діяльності. Втіленням краси визнававсякосмос, все інше вважалося красивим настільки, наскільки воно булонаближене до гармонії космосу. Мистецтво також прагнуло наслідувати природі.
В епохуСередньовіччя все красиве вважалося відблиском духовної краси Бога, видимакраса визнавалася проявом невидимої краси. Метою мистецтва булонаближення людини до Бога.
В естетиціНового Часу (епоха Відродження) зразком краси проголошувався сама людина,його тіло. У той час свого розквіту досяг класицизм, який вимагавгармонійну ясність, логічну простоту і строгість форм, благородствостилю, вірність природі. Представниками класицизму в мистецтві булиШиллер, Гете, Моцарт, Бетховен, Фонвізін, Державін та інші. Їм на зміну прийшлиромантики, відкидали прямолінійно-розумове розуміння мистецтва. Це булитакі люди, як Гюго, Лермонтов, Вагнер та інші. Вони прагнули дорозкріпаченню різноманітних здібностей особистості.
У ХХ століттівідбулися зміни у філософії, і, відповідно, в мистецтві. На змінуромантизму прийшов реалізм. У Росії це був соціалістичний реалізм - перекладна естетичний мову філософії історичного матеріалізму.
В данийчас в нашій країні ведеться пошук нових естетичних орієнтирів.
З цієїісторії естетики можна зробити висновок, що розуміння краси визначаєтьсявикористовуваної філософією, змінюється філософія, змінюється й уявлення прокрасі. Краса - це естетична інтерпретація. Як і всі естетичніцінності, вона пов'язана з відчуттям, з емоцією. Закони краси диктують напрямокмистецтва. Мистецтво ж, у свою чергу, допомагає нам пізнавати світ. Воно даєнам більш багатий, більш живий і барвистий образ реальності. Людина від природистворює різні способи осягнення реальності. У мистецтві він виражаєвласну фантазію і глибини людських переживань. Для природи людинияк раз і характерно те, що він не обмежується одним-єдиним підходом дореальності, а може вибрати різні точки зору і перейти від одного аспектуреальності до інших.
2.2Філософія від Гегеля до Ніцше (ХІХ століття)
Філософія ХІХстоліття визначається ідеями таких великих філософів як Гегель, Кант, Маркс,Ніцше. Щоб краще її зрозуміти і осмислити, необхідно вивчити докладніше погляди вищепереліченихмислителів.
І. ІммануїлКант (1724-1804)
Цей філософнародився в Східній Пруссії, в м. Кенігсберзі, у родині простого ремісника.Закінчивши Університет, давав приватні уроки, заробляючи на життя. У 1770 р. Ставпрофесором логіки і метафізики.
Нерідко Кантарозглядають як самого великого філософа після Платона і Аристотеля. Йогофілософія в багатьох сенсах вважається зразковою, але все-таки вона не єістинної в усіх відношеннях.
У своїхпереконаннях Іммануїл Кант був твердим прихильником розуму, але, тим не менш, вінвизнавав важливу роль почуттів у житті людей. За своїми політичними поглядами вінбув налаштований ліберально. Він вважав, що головною метою людства єдосягнення правового громадянського суспільства. Ідеалом державного устроюКант вважав республіканський лад. Саме він сформулював принцип верховенстваморалі над політикою.
Проблемиетики та моральності посіли особливе місце у творчості Канта. У своїх роботахВ«Основи метафізики моральностіВ», В«Метафізика вдачВ» і т. д. він обгрунтувавсистему моральності. В основі цієї системи лежить наявність В«доброї воліВ» яксутності моральності. Добра воля - це єдина річ у світі, що єВ«Безумовним благомВ», - стверджує Кант. Крім доброї волі основними поняттямиморальності є ще моральний закон і обов'язок. Моральний закон міститьосновні правила поведінки людини в суспільстві. Це закон говорить: В«дійлише згідно такої максими діяльності, щодо якої ти в той жечас міг би бажати, щоб вона стала загальним законом В». Дана формула законуотримала назву категоричного імперативу Канта. Ц...
