Труднощівирішення проблеми свідомості
Свідомість - це особливий стан, властиве тількилюдині, в якому йому одночасно доступний і світ, і він сам. Свідомістьмиттєво пов'язує, співвідносить те, що людина побачила, почув, і те, що вінвідчув, подумав, пережив. Свідомість не тільки чудо світобудови, але й хрест.Один з філософів радянського періоду Е. В. Ільєнко був упевнений, що переважне числомислителів серйозно вважають, що свідомість це В«проклятий дарВ». У свідомості даноне тільки всі знання про світ але і вся біль світу. Не випадково в медицині, щобугамувати фізичний біль відключають свідомість наркозом; у повсякденному житті щобугамувати душевний біль людина В«закриваєтьсяВ» наркотиками, алкоголем. Самезавдяки свідомості людина здатна до душевного співчуття.
В історії філософії проблема свідомості має два рівнісвого рішення. Перший полягає в описі способів, яким речі дані всвідомості, існують у ньому. На філософському мовою - це опис феноменасвідомості. Другий - має мету пояснити, як можливо сама свідомість т.епояснити сам феномен. Пізнати, описати, визначити свідомість дуже важко,оскільки воно не існує як окремий предмет або річ. Нам все данозавдяки свідомості, воно присутнє в кожному сприйнятті, воно миттєвопризводить до зв'язок наші відчуття, думки, почуття причому без нашої на те згодиі контролю. Кожна епоха мала свої уявлення про те, що таке свідомість. Тощо ми називали свідомістю в одній епосі, могло не визнаватися такою вінший. Уявлення про свідомість тісно пов'язані з пануючимисвітоглядними установками: в античності - космоцентризм, середньовіччя -тоецентрізм, в новому часі - антропоцентризм. Кожен з данихсвітоглядних установок формували різне розуміння свідомості.
В епоху античності філософи описували свідомість, намагаючисьрозповісти про нього людям, порівнявши її з іншою формою зв'язку, опечатування букв навощеного дошці. Процедуру друку букв на вощеного дошці була використана дляопису феномена свідомості. Метафору друку на воску для опису свідомостізастосовували Платон, Арістотель: як букви опечатуються на дощечці воску, такоб'єкт опечатується на В«дощечці розумуВ». Стародавні в античності були впевнені,що предмет зору існує до того як його побачили, і після цьогосприйняття: що розум існує як річ і продовжує залишатися розумом і втой момент коли не мислить. Розум і об'єкт існують незалежно один від одного,і в момент їхньої зустрічі об'єкт залишає слід на поле розуму. Слід же відображаєтільки зовнішність речей. Античний грек знає про душу, але душа ще несприймається як початок інтимності. Тема душі - це тема виявлення прихованогорушія речей і людини в тому числі. Душа приписується не лише людині,він є у тварин, у мінералів і т. п.
У християнську епоху сталася одна важлива подія,пов'язане з потреба людини спілкування з Богом шляхом молитви. У ній людинаповинна зануритися усередину себе, відключитися від чуттєвих сприймань віддиктату тіла. Молиться душа. Поряд з молитвою виникла практика сповідей,стимулювала здійснювати самоаналіз, моральний самозвіт. Намагаючись знайтиспособи вираження релігійних переживань мислителі знайшли, по суті відкрили новупроблему свідомості: свідомість - це не тільки знання про зовнішній світ але першвсього знання про власний духовний досвід, його змісті. Антична метафоравідбитка на воску вже не могла бути використана. Проблему свідомості яксамосвідомості чітко сформулював Б. Августин (початок V в. н.е.), на якогосправив великий вплив грецький філософ-платоніки, засновник неоплатонізму -Плотін (III в. Н.е.). У духовному досвіді він виділяє три рівні. Перший - вищийде відбувається отдохновение в Божественному. Щоб вийти на цей рівень требапробудитися від свого тіла, прийти до самого до себе, стати недосяжним длязовнішнього світу. У цьому утраті людина не може знаходиться вічно, він знеобхідністю опускається на другий рівень. Другий рівень - це рівень наякому долає різноманіття почуттів, думок, помислів пов'язаних з життям.Третій рівень - нижчий, де панують помисли і пристрасті. З точки зоруПлатина у всіх людей є можливість вийти на вищий самих себе, бо до свогонародження людина була часткою духовного світу. Однак на вищих рівняхдуховного перебування В«яВ», немає ні почуттів, ні емоцій, ні думок, воно простоперебуває вищому світі перебуваючи в стані єдності з Божественним. Але в тоймомент коли В«яВ» робить предметом свого розгляду перебування в станіБожественному, його вже там немає. Іншими словами В«яВ» повинен покинути вищустан перейти на середній рівень і розповісти про нього. На його частку залишаєтьсятільки спогад про стан в Божественному. Це спогад і єсвідомість, воно не реальність а спогад того що сталося на вищому рівні.Свідомість є не тільки спогад а спроба зафіксувати свій спогадв мові. Але мовні засоби і метод рефлексії не в змозі повністю іадекватно передати стан відпочинку в Божественному. Звідси народжуєтьсясвідомість людиною своєї безпорадністю. За Греблю свідомість не найкраще вдуховному досвіді.
Новий час увійшло в історію афоризмом Ніцше "Бог помер".Відбулася відмова від Бога, який свідчив про формування новогодуховного досвіду людей в якому не виявилося місця, якими Платіні називав, для«³дпочинком у БожественномуВ». Це означає що колишній механізм формуваннясвідомості, його розуміння і пояснення був зруйнований. Виникає необхідністьперевідкрити свідомість, по-новому його витлумачити.
Перевідкриття проблеми свідомості відбувалося в обстановці,коли людина звільнявся від влади і опіки надчутливого. Переставвизнавати свою приналежність двох світів: земного і неземного. Став пояснюватисвоє походження через еволюцію погодившись з теорією Дарвіна. Росіянифілософи М. Бердяєв, Вл. Соловйов не визнавали таке нікчемність людськогопоходження. У подібному визнанні говорили вони, таїться глибоке протиріччя:з одного боку людина погоджується з духовно-плебейським походженням - відмавпи, а з іншого претендує на роль духовної аристократії в рамках всьогоживого; мавпа захотіла стати Богом. Європейські філософи і мислителі Новогочасу в основному прийняли світогляд В«онтологічний ніглізмВ». Р.Декартосновоположник новоєвропейської філософії оголосив акт В«я мислюВ», є самимпростим і очевидним існування людини в світі і самого світу. Філософіявозвеличила суб'єкта, абсолютизувала людську діяльність і здібності.Почалася критика античного способу свідомості, а що якщо відбиток у свідомостіТобто просто галюцинація, хто дасть гарантію що образ наявними у свідомостімає якусь реальну опору. Декарт змінив похід до проблеми свідомості попорівняно з античним: єдиним справжнім існуванням речей було визнаноїх існування в думці. Свідомість стало засобом виявленняоб'єктивно-природного мир, засобом доказу його існування. Свідомістьв актах самосвідомості звертало тільки на предметний зміст тобто і такезміст, яке було пов'язане з характеристиками об'єктивно-предметногосвіту. Таким чином була сформульована теорія первинність свідомості,ототожнення свідомості і душі з предметно-логічним змістом. ЛюдинаВ«ПримушенийВ» був В«жити в тих категоріях, в яких він мислитьВ» (Л. Шестов).Мислить ж він в категоріях не екзистенціальних, а логічних. Людина Новогочасу сприймав такий образ світу і життя як само собою зрозуміле, бояке свідомість таке і буття.
З розвитком капіталізму вже неможливо було пояснитибагато явищ: буржуазний спосіб виробництва або науково-технічнуреволюцію. Маркс починає стверджувати, що не свідомість визначає буття, анавпаки буття визначає свідомість, свідомість є усвідомлене буття. Зауважимо,що під буттям він розумів реальні умови людей в буржуазному суспільстві. Марксзафіксував реальний факт: буржуазні відносини могли відбутися тільки призміні свідомості людей. Маркса цікавило питання як з'явилися люди зсвідомістю, відповідним капіталізму. Буржуазію ніхто не змушував жити зарадигрошей, вона винайшла даний спосіб життя сама і сприймала його як само собоюзрозумілий. Свідомість пролетаріату за Ма...
