РЕФЕРАТ
ПО ФІЛОСОФІЇ
НА ТЕМУ:
Зміст, метод і метуфілософії
Зміст
1.Сутністьфілософії
2.Філософіяі світогляд
3.Функціїфілософії
4.Методі принцип
5.Діалектичнийметод
6.Прагматичнийметод
Висновок
1. Сутністьфілософії
Перш ніж з'ясувати питання про співвідношення філософії з іншимиформами суспільної свідомості, зокрема з наукою, потрібно хоча б вприблизної формі спробувати визначити, що ж являє собою предметфілософії сам по собі, без порівняння з іншими формами духовної активностілюдини.
ФІЛОСОФІЯ (в перекладі з грецького означає - мудрість;любов до мудрості) - особлива форма пізнання світу, що виробляє систему знаньпро фундаментальні принципи і основи людського буття, про найбільш загальнісутнісних характеристиках людського ставлення до природи, суспільству ідуховного життя у всіх її основних проявах. Філософія прагнераціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місцялюдини в ньому. На відміну від міфологічного і релігійного світогляду,спираються на віру і фантастичні уявлення про світ, філософія базуєтьсяна теоретичних методах осягнення дійсності, використовуючи особливілогічні та гносеологічні критерії для обгрунтування своїх положень.
Необхідність філософського пізнання світу корениться в динаміцісоціального життя і диктується реальними потребами в пошуку новихсвітоглядних орієнтирів, що регулюють людську діяльність. Врозвитку суспільства завжди виникають епохи, коли раніше сформовані орієнтири,виражені системою універсалій культури (уявленнями про природу, суспільство,людину, добро і зло, життя і смерть, свободі і необхідності і т.д.)перестають забезпечувати відтворення і зчеплення необхідних суспільству видівдіяльності. Тоді виникають розриви традицій і формуються потреби впошуку нових світоглядних смислів. Соціальне призначення філософіяполягає в тому, щоб сприяти вирішенню цих проблем. Вона прагневідшукати нові світоглядні орієнтири шляхом раціонального осмислення універсалійкультури, їх критичного аналізу та формування на цьому шляху новихсвітоглядних ідей. У цьому процесі універсалії культури з неусвідомлюванихпідстав культури і соціального життя перетворюються в гранично узагальненікатегоріальні форми, на які спрямовано свідомість. Вони виражаютьсядопомогою філософських категорій, які виступають теоретичнимисхематизація універсалій культури. Раціональна експлікація у філософіїсмислів універсалій культури починається зі своєрідного уловлювання спільності вякісно різних областях людської культури, з розуміння їх єдності іцілісності. Тому первинними формами буття філософських категорій виступаютьне стільки поняття, скільки смислообрази, метафори й аналогії.
У витоках формування філософія ця особливістьпростежується дуже чітко. Навіть у відносно розвинених філософськихсистемах античності багато фундаментальних категорії несуть на собі печаткусимволічного і метафоричного образного відображення світу("Огнелогос" Геракліта, "Нус" Анаксагора і т.д.). У щеБільшою мірою це характерно для давньоіндійській і давньокитайській філософії.Тут в категоріях, як правило, взагалі не відділяється понятійна конструкція відобразної основи. Ідея виражається не стільки в понятійної, скільки вхудожньо-образній формі, і образ виступає як головний спосіб осягненняістини буття. Складний процес філософської експлікації універсалій культури впервинних формах може здійснюватися не тільки у сфері професійноїфілософської діяльності, але і в інших сферах духовного освоєння світу.Література, мистецтво, художня критика, політичне і правовесвідомість, буденне мислення, що стикаються з проблемними ситуаціямисвітоглядного масштабу, - всі ці області, в які може бути вплавленафілософська рефлексія, і в яких можуть виникати в первинній форміфілософські експлікації універсалій культури. В принципі, на цій основі можутьрозвиватися досить складні і оригінальні комплекси філософських ідей. Втворах великих письменників може бути розроблена і виражена в матеріалі імовою літературної творчості навіть цілісна філософська система,зіставляється за своєю значимістю з концепціями великих творців філософії(Наприклад, літературна творчість Л.М.Толстого, Достоєвського). Але, незважаючи навсю значимість і важливість такого роду первинних "філософом",раціональне осмислення підстав культури в філософії не обмежується тількицими формами. На їх основі філософія потім виробляє більш суворийпонятійний апарат, де категорії вже визначаються у своїх найбільш загальних ісуттєвих ознаках. Таким шляхом універсалії культури перетворюються в рамкахфілософського аналізу у філософські категорії - особливі ідеальні об'єкти(Пов'язані в систему), з якими вже можна проводити особливі уявніексперименти.
Тим самим відкривається можливість для внутрішньоготеоретичного руху в поле філософських проблем, результатом якого можестати формування принципово нових категоріальних смислів, що виходять зарамки історично сформованих і вкарбувалися в тканину готівкової соціальноїдійсності світоглядних підстав культури. У цьому процесі на двохполюсах - внутрішнього теоретичного руху і постійної експлікації реальнихсмислів граничних підстав культури - реалізується головне призначенняфілософії в культурі: зрозуміти, не тільки який у своїх глибинних основахготівковий людський світ, але і яким він може бути. Вже в початковій фазі своєїісторії філософське мислення продемонструвало цілий спектр нестандартнихкатегоріальних моделей світу. Наприклад, вирішуючи проблему частини і цілого, єдиного імножинного, антична філософія простежує всі логічно можливіваріанти: світ ділиться на частини до певної межі (Атомістика Левкіппа -Демокріта, Епікура), світ безмежно ділимо (Анаксагор), світ взагалі неподільний(Елеати). Причому останнє рішення абсолютно виразно суперечитьстандартним уявленням здорового глузду. Характерно, що логічнеобгрунтування цієї концепції виявляє не тільки нові, незвичайні з точки зоруздорового глузду аспекти категорій частини і цілого, але й нові аспекти категорій"Рух", "простір", "час" (апоріїЗенона).
Філософське пізнання виступає особливим самосвідомістю культури,яке активно впливає на її розвиток. Генеруючи теоретичне ядронового світогляду, філософія тим самим вводить нові уявлення пробажаному способі життя, який пропонує людству. Обгрунтовуючи ціпредставлення в якості цінностей, вона функціонує як ідеологія. Але разомз тим, її установка на вироблення нових категоріальних смислів, висування ірозробка проблем, багато з яких на даному етапі соціального розвиткувиправдані переважно внутрішнім теоретичним розвитком філософії,зближує її зі способом наукового мислення. Історичний розвиток філософіїпостійно вносить мутації в культуру, формуючи нові варіанти, новіпотенційно можливі лінії її динаміки. Багато вироблені філософські ідеїтранслюються в культурі як своєрідні "дрейфуючі гени", яків певних умовах соціального розвитку отримують свою світогляднуактуалізацію. На їх основі можуть створюватися релігійні, етичні,політичні вчення, публіцистика та есеїстика, які наповнюють емоційнимзмістом понятійні філософські конструкції, вносять в них конкретніжиттєві смисли, поступово перетворюючи їх на нові світоглядні підставикультури.
Науково-прогностичний потенціал філософії забезпечує їїметодологічні функції по відношенню до різних видів інноваційноїдіяльності. У науковому пізнанні, націленому на дослідження все новихоб'єктів, періодично виникають проблеми пошуку категоріальних структур,забезпечують розуміння таких об'єктів. Так, при переході до вивчення складнихісторично розвиваються систем в науці 20 в. знадобилося по-новомувизначити категорії частини і цілого, причинності, речі і процесу, просторуі часу. Філософія, розробляючи категоріальні моделі можливих людськихсвітів, допомагає вирішенню цих завдань. Нові нестандар...
