Херсонський національнийтехнічний університет
Кафедра соціології ифілософії
Контрольна робота
з дісціпліні: Етика таестетика
Тема: Сенс життя и ставленимдо Смерті
Студентки: Овчаренко К.В.
Група: 3зКСМ
2008
План
1. Звідки постає проблема сенсу життя людини?
2. Способи осмислення людського буття
3. Життя Як утілення смислу
4. Феномен Смерті
5. Життя Як Дарунок
1. Звідки постаєпроблема сенсу життя людини?
За часівнероздільного панування в суспільстві міфологічної и релігійної свідомостілюдина найчастіше мала готову Відповідь Щодо сенсу життя людини. Дана суспільнагрупа Вже В«зналаВ», Як виник світ, у Чому сутність добра и зла, як требаповодітіся, Який спосіб життя зверни, абі сповніті Останнє повноціннім ипорятунок смисло.
У міру того, ЯкЛюдський мислення отрімувало самостійність, зазначена проблема набувалафілософського змісту.
Одначе кардинальнийПоштовх до розвітку БУВ Сейчас проблемі сенсу людського буття пізніше. В Європі,зокрема, - на грунті засвоєння досвіду єпохи Відродження и пост ренесансностісторіч. Для того Було декілька причин. По-перше, самє Відродження унаочніловелічезне різномаїття творчих можливости людини, затвердило Цінність людськоїіндівідуальності, породило в неї Нестримна Прагнення до самореалізації.По-друге, віплекана єпохи Відродження Яскрава, різнобічна, закохана в собііндівідуальність поступово, альо неухильно вібівалася за Межі канонічної духовноїТрадиції середньовічного християнства, почувалася дедалі вільнішою від їїлещата. По-третє, Нарешті, особистий Досвід В«тітанівВ» Відродження, так само Яксвітовідчуття європейськіх міслітелів подалі століть, переконливим засвідчував,Що й ренесансно індівідуальність НЕ самодостатня, Що Попро Своє самозамілуваннявон теж потребує Певного Виправлення власної прісутності у Світі, певноїморальної константи, Яка б захіщала світ від спустошення, а саму її - отдуховних и жіттєвіх катастроф.
Що ж Це за таємнічаістота - людина, така велично й така Слабкий водночас, Задля Чого дані їй їїрадощі та страждання, Навіщо самє її буття, таке вібагліве, суперечліве їскладення? ЯКЩО є на Світі Бог, Як упоратіся людіні Із цією Своєю Жахливаскладністю, Як відокреміті в собі добро від зла так, щоб тому такилишитися собою? ЯКЩО ж Бога Немає - чи не найважлівіше безглуздя самє існуванняна Світі істоті, все кращє в якій так Палко воліє Неминущий смислу, так ГОСТРжадає Його?
Безперечно, надпроблемами такого гатунку люди заміслюються НЕ Щодня. Існує думка, Що поисксенсу життя - взагалі якась духовна зайвіна, В«голод сітіхВ», Що допікає людинуЛише тоді, коли Немає більш нагальніх проблем. Чимало жіттєвіх фактів свідчать,Однак, про ті, Що подібній В«голодВ» є річчю ЦІЛКОМ реальною, Яка Може бентежітілюдину навіть Більше, Ніж її матеріальні скрути. Й для того є Досить важлівіПідстави.
Буття шкірного знас має початок и кінець. Коженов так чі інакше пам'ятає про немінучість власноїСмерті ї, здебільшого, має гіркій Досвід переживання Смерті інших, близькимйому людей - друзів, рідніх, кохання. Вже Це Одне здатно спонукаті до роздумівпро ті, в Чому сенс Нашої, Такої нетрівалої, прісутності на цьому Світі. Хоч Якспокусліво віддатіся безпосередню плінові життя з усіма Його принади,властіва будь-якій свідомій людіні В«пам'ять СмертіВ» Лишається з нею, а відтак -и питання про сенс життя Знову й Знову доводити їй свою Актуальність.
Оскількііснування шкірного індівіда конечно, ВІН, Як духовна істота, має або прийнятя Цюсвою конечність, - Що самє по собі потребує Певної вольовіх зусіль, - абовдатіся до Поиск Неминущий смислу буття, Який допоміг бі йому Цю конечністьздолаті.
Зрозуміло, шуканійсмисл Може буті пов'язаний Ліше з якімісь постійнімі засідками, Що підносятьсянад безпосереднім Пліній життя. Саме таке Значення передусім и фіксуютькатегорії В«ЦінністьВ», В«СвятиняВ» - значення граничних орієнтіра людськогоіснування, Що надає надіндівідуального змісту життю й діяльності кожної окремоїособістості.
Ясне усвідомленняконечності свого індівідуального буття - важлива крок особини на шляху доподібніх віщіх ціннісніх сміслів, без цього НЕ Може буті Ні розуміння, налюбові, НІ справжньої людської мудрості.
У нашомуповсякдення жітті мі нерідко вірішуємо Свої смісложіттєві внесок, здаватьб навіть НЕ заміслюючісь над ними - піклуючісь про Батьків чі спілкуючісь Іздрузями, віконуючі обов'язки громадянина ТОЩО.
Людіні Можездаватіся, нібі її Я з Його цілямі, потребами, інтересамі є Якима атомом,надійно відгородженім від зовнішніх зазіхань. Насправді ж, являючі собою істотусуспільну, Людський Особистість НЕ Може будуваті Своє життя, не враховуючіспрямованостей на неї глянеш В«іншихВ» - Рівно порядковий з нею людськихсуб'єктів. Вільно чі мімовільно, Свідомо чи не усвідомлено Коженна з нас прагнемдо того, щоб наше життя набувало осмісленості для наших партнерів поспілкуванню, - інакше ми не Тільки залішімося самотнімі, а й узагалі НЕ зможемореалізуваті собі Як особістості.
Саме Це спонукаєморально розвинутості людину Знову й Знову шукати и знаходіті, творити ивідкріваті наново сенс власного буття в очах кожного свого В«співбесіднікаВ», чібуде Це старий приятель чі Випадкове попутнік, колега по роботі або коханалюдина.
Не Тількиконкретні оточуючі нас люди змушують нас до Поиск сенсу нашого буття. ЯКЩОпоглянуті Ширшов, то й буття загаль вімагає перетворення життя у смисл, восмислення Відповідь на Предложения ззовні.
Життя - вищийСенс для себе самого, пошуки існування - неодмінна духовна турбота кожноїособістості.
2. Способиосмислення людського буття
Вірізняються триСпособи осмислення людського буття.
Людина абопретендує на ті, щоб Створити , спродуктуваті Жаданом смисл,внести Його у світ Власний діяльністю, або прагнем віднайти Йогоззовні Вже формувань и прідатнім для застосування, або ж, Нарешті, віявляєготовність до співучасті у віроблені цього смислу шляхом Відкритогодіалогу , Спілкування Зі світом, Бутт, з усіма відомімі ї невідоміміЙого потенціаламі та чинників.
Перший шляхосмислення життя добро відомій у Нашій Країні, оскількі самє на ньомугрунтується марксістське Тлумачення смісложіттєвій проблем. У суспільстві сталозвичних переконань, Що Тільки суспільна людина вносити у навколішній світ початкусмислу, добра, краси, Що поза її практичність діяльністю природа и буття загальбезтямні й пусті. Все, Що є на Світі, вся діяльність підлягають Людський осмисленняи мают самє тій смисл, Який люди об'єктивно в них вкладають. Що ж до власногобуття людини, гарантією Його осмісленості постають інтересі суспільства ипрійдешніх поколінь: передаючі останнім результати своєї матеріальної йдуховної діяльності, індівід засвідчує тім самим, Що існував недаремно, изабезпечує собі єдіно можливости форму виходе за емпірічні часові Межі свогоіснування.
Немає сумніву, Щодо певної Межі цею спосіб осмислення віявляється ЦІЛКОМ продуктивним: Вінстімулював актівність людини, її ініціатіву, зміцнював соціальну свідомість. Однак,Із годиною дедалі Більше зводілося нанівець прітріманімі йому суттєвімінедолікамі.
Першим з такихнедоліків є прикрити сліпота Щодо природного світу й навколішньої дійсностізагаль. Аджея ЯКЩО єдине джерело смислу - Людський діяльність, то Це означає, Щолюдина Може в будь-Який спосіб розпоряджатися природними багатствами й Буттузагалі, зважаючі Ліше на власні споживи. ЯКЩО природа ї навколішній світ НЕ єдля мене самостійнім джерелом смислу, ЯКЩО в них я вбачалася Ліше віддзеркаленняВласний інтересів, моє уявлення, навіть моя любов до них неминучий залішаєтьсяегоїстічнімі. Нінішня глобальна екологічна криза - значний мірою самє наслідоктого, Що людин...
