Національна академіянаук Білорусі
ГУО В«Інститут підготовки науковихкадрів НАН Білорусі В»
Кафедра філософії та методологіїнаук
Магістрант ДНУ В«Інститутфізико-органічної хімії НАН Білорусі В»
Синергетика І ФІЛОСОФІЯ
Жихарка Юрій Дмитрович
Мінськ,2009
Зміст
Введення
Синергетика - парадигма науковогопізнання
Синергетика і діалектика
Синергетика і марксизм
Синергетика і творчість
Висновки
Література
Введення
Синергетика (від гр ..synergetikos - загальний, обопільно діючий) - напрям і загальнонауковапрограма міждисциплінарних досліджень, які вивчають процессамоорганізації і становлення нових упорядкованих структур у відкритихфізичних, біологічних, соціальних, когнітивних, інформаційних,екологічних та інших системах. Так визначається поняття В«синергетикаВ» вдовідковій літературі з філософії та спеціальних працях, присвячених аналізузмісту та обсягу синергетики [1-5].
Щоб зрозумітинеобхідність появи синергетики як нового напряму в науці, необхідноспочатку стисло оглянути розвиток науки в другій половині ХХ ст. Картина світу,яку малює класична наука Ньютона-Лапласа, - це світ жорсткихпричинно-наслідкових зв'язків, які мають лінійний характер. Згідно з уявленнямикласичної науки розвиток усіх явищ і процесів є строгодетермінованим: він йде від причини до слідства, яке стає причиноюіншого слідства і так до нескінченності. Зміст слідства повністювизначається причиною. Причинно-наслідковий ланцюг є безперервним і лінійним.За причинного ланцюгом хід розвитку може бути розрахований далеко як у майбутнє, такі в минуле.
Процеси, що відбуваютьсяв світі, уявлялись як передбачувані на необмежено великі проміжкичасу; випадковість виключалась як щось зовнішнє і несуттєве; еволюціярозглядалася як процес, не має відхилень, повернень, побічних ліній.Розвиток розуміється як поступальний і безальтернативне. Якщо і є альтернативи,то вони трактуються як відхилення від основної течії руху і підпорядковуються їйу відповідності з об'єктивними законами універсуму. Розвиток природи і суспільстварозуміється як процес, що проходить певні стадії, здійснюється зазаконами залізної необхідності і незалежно від волі і свідомості людини, навітьякщо це стосується життя суспільства [6].
Сучасна картинасвіту суттєво відрізняється від картини світу, заснованої на класичній науці.Для класичної науки між минулим сьогоденням і майбутнім не існуєпринципових розходжень. Світ розглядався як такий, який підпорядкованийпозачасовим незмінним законам [7].
Згіднопостклассической науці, люди живуть в принципово нестаціонарної всесвіту, вякої нерозривно зв'язані три поняття: випадковість, незворотність, унікальність.Особливістю об'єктів, розглянутих сучасною наукою, на думкубельгійського вченого Іллі Пригожина (нар. 1917 р. у Росії, Нобелівська преміяв галузі хімії - 1977 р.), є те, що люди переходять від рівноважнихумов до унікальних і специфічним. Наука зараз знову відкриває час, і вцьому, за Пригожина, ключ до розуміння фундаментального перегляду науки, науковоїраціональності, ролі та місця науки в системі людської культури, якийвідбувся у другій половині ХХ століття [7].
Сучаснеприродознавство сформувало концепцію глобального еволюціонізму як систему уявленьпро загальне процесі розвитку природи в різних її формах. Стало зрозумілим, щопроцес становлення і ускладнення організацій притаманний не тільки біологічним системам,але й системам неорганічної природи. Еволюція притаманна не тількимакроскопічних тіл, але і В«світуВ» елементарних часток, всім типам фізичнихвзаємодій. Якщо раніше вважали, що Всесвіт як ціле не розвивається,є стаціонарним, то в XXI ст. виникла теорія Всесвіту, якарозширюється [6].
Ідея розвитку не тількипроникає у всі сфери природних і соціальних явищ нашої планети, але іВ«Набуває глобальне космічне значення: межі застосування ідеїрозширилися від мікросвіту до Метагалактиці. Такий факт знайшов своє втілення вформуванні нового наукового напрямку, яке вивчає механізмсамостійного (спонтанного) виникнення упорядкованих структур у відкритихнелінійних системах, - синергетики В»[6].
Синергетика - парадигма наукового пізнання
З наведеного впочатку реферату визначення синергетики видно, що синергетика єсучасною теорією самоорганізації, новий світогляд, пов'язане здослідженням феноменів самоорганізації, нелінійності, нерівноважності,глобальної еволюції, вивченням процесу становлення порядку через хаос(Пригожин), біфуркаційних змін, незворотності часу, нестійкості якосновоположною характеристики процесів еволюції. Проблемне поле синергетикицентрується навколо поняття В«самоорганізаціїВ», орієнтуючись на осягненнясутності, принципів організації і еволюції останньої [8].
Під самоорганізацією всинергетики розуміються процеси виникнення макроскопічно упорядкованихпросторово-часових структур в складних нелінійних динамічних системах,знаходяться в станах, далеких від рівноважних, поблизу особливих критичнихточок (їх називають точками біфуркації, або точками розгалуження), у якихповедінку системи стає нестійкою. У цих точках система підвпливом найменших поштовхів (малих дій), або флуктуацій, можеякісно змінити свій стан. Цей перехід часто характеризують яквиникнення порядку з хаосу. В«Синергетика розглядає ієрархіїнестабільності різних порядків і їх послідовності. У цьому контекстісинергетика за допомогою таких понять, як нестійкість, параметри порядку тапринцип підпорядкованості, охоплює широкий клас систем разом зі сценаріями їхеволюції від хаосу до порядку і навпаки В»[9].
Один зосновоположників синергетики і автор самого терміна В«синергетикаВ» німецькийдослідник Ганс Хакен вважає, що для знаходження загальних принципів,керуючих процесами самоорганізації, необхідний комплекс самихрізноманітних дисциплін. У науці вже існують загальні закономірностівиникнення просторово-часових структур різних систем, їхсамоорганізації та функціонування [10].
Синергетика В«маєдостатньо сформоване В«тверде ядроВ» у вигляді виявлених і природно науковоописаних механізмів еволюції складних систем. Деякі результати, з якихми виводимо світоглядні наслідки, доведені у формі математичнихтеорем. Слід згадати і про те, що В«тверде ядроВ» нової теоріїсамоорганізації складають два фундаментальних відкриття: відкриття дивнихатракторів і відкриття режимів з загостренням (below-up regimes), обидва цихвідкриття мають велике філософське значення.
Саме вони створюютьможливість побудови мосту між синергетикою, що мають витоки головним чиномв природознавстві (в нелінійному аналізі, нерівноважні термодинаміці, теоріїхаосу, фрактальної геометрії), і гуманітарними науками (когнитологией,епістемологією, культурологією, соціологією, демографією, економікою) [11].
У зв'язку зі сказанимО.М. Князєвої слід зазначити, що атрактори - це відносно стабільністану системи, які притягують все розмаїття їх траєкторій, дояким тільки й може еволюціонувати система. Адже в нелінійному середовищіможливий не будь-який набір шляхів майбутньої еволюції системи, а лише певний їхспектр. Ці потенційні шляхи еволюціонування системи описують ідеальніформи реально можливих утворень.
У цій функціїатрактори виступають як структури еволюції, які являють собою потенційніідеї мінливої вЂ‹вЂ‹середовища. Поняття В«режим із загостреннямВ» (below-up можнаперекласти і як В«збільшенняВ») означає режим гіперболічного росту, колиокремі величини колосально зростають за невеликий проміжок часу.
Синергетика відкриваєтакі нові сторони і властивості світу, як нестабільність, нелінійність івідкритість (різні варіанти майбутнього, всезростаючу складністьформоутворень та способів їх об'єднання в цілісності, еволюціонують(Закони коеволюції). Синергетика дає можливість ширше поглянути на процесирозвитку і глобальної еволюції та розробити основні принципи сучасноїконцепц...
