Таврійський Національний Університет
ім. В. І. Вернадського
Кафедрагрецької філології
Тема IV,7
В«розквіту давньогрецької РИТОРИКИ: Демосфен іСОКРАТ В»
Самостійнаробота
Заісторії зарубіжної (античної) літератури
студенткигрупи 18а
факультетуіноземних мов
Кузнєцової Анастасії
Сімферополь -2003р.
ПЛАН
1.Еллада -батьківщина красномовства.
2.Причинизародження красномовства в Древній Греції.
3.Горгій -найбільший теоретик і вчитель красномовства.
а) нововведення Горгія
4.Хто такісофісти і як вони розуміли роль слова.
5.Жанрикрасномовства
а) дорадчі мови
б) судові промови
в) епидиктичні (урочисті)мови
6.Лисий -видатний оратор в області судового красномовства.
а) характерні риси стилю Лісія
7.Ісократ -вчитель, оратор, теоретик, письменник.
а) біографія
б) політичні погляди
в) мова В«ПанегірикВ»
г) ораторські прийоми іособливості стилю
д) літературна спадщина
8.Демосфен -майстер політичного красномовства.
а) біографія
б) Демосфен і політика
в) промови В«Про вінокВ», В«Прозрадництві посольстві В»
г) стилістика політичних ісудових промов
д) особливості красномовстваДемосфена
9.Риторика -велике досягнення стародавньої еллінської культури
Батьківщиноюкрасномовства вважається Еллада, хоча ораторське мистецтво в найдавніші часизнали і в Єгипті, і в Ассирії, і в Індії. Але ніде, як відомо - ні встародавньому, ні навіть у новому світі - красномовство не користувалося такою популярністюі таким впливом, як в античній Греції, а особливо в Афінах. Саме в античнійГреції воно стрімко розвивається, і вперше тут з'являютьсясистематичні роботи по його теорії.
У V в. до н. е.. в Елладі булипоширені міста-держави, в яких розвивалася рабовласницькадемократія. У них створилася особлива атмосфера для розквіту красномовства.Верховним органом у такому місті було Народні збори, до якогополітичний діяч звертався безпосередньо. Щоб залучити на свій бікнарод (демос), треба було представити свої ідеї найбільш привабливим способом.
Публічно вирішувалися нетільки політичні питання, але і відбувався суд. При цьому прокурорів неіснувало, і обвинувачем міг виступати будь-яка людина. Обвинувачуваний захищавсясам, переконуючи суддів у своїй невинності. За таких умов у більш вигідномуположенні виявляються ті, хто, володіючи даром слова, умів розташувати до себеслухачів.
Отже, суспільне життяСтародавній Греції була така, що політику доводилося виступати в зборахради та на народних зборах, полководцю - перед військом, приватній особі -перед судом, а також на святах, дружніх зустрічах, поминках, якібували досить багатолюдними. У цих умовах красномовство стаєнеобхідним кожній людині. В«Тією могутністю, якою володіє на війнізалізо, у політичному житті володіє слово В»- зважився стверджувати ДеметрійФалерский. [1]
Саме практичнимипотребами грецького суспільства була породжена теорія красномовства, і навчанняриториці стало вищою ступінню античної освіти. У період розквіту Афін (V - IV ст. До н. Е..) Красномовство досягло повного свого розквітуі стало визначною силою в суспільному і політичному житті грецькихдержав.
Давньогрецькі ритори(Горгій, Ісократ, Фрасімах, Аристотель) створюють досить струнку іпослідовну структуру навчання ораторському мистецтву. Завданням цьогонавчання відповідали створювані підручники і наставляння. Вони стали з'являтися з V в. до н. е.., але до нас майже недійшли.
Найбільшим теоретиком івчителем красномовства в V століттідо н. е.. був Горгій із сицилійського міста Леонтіни. У 427 році до н. е.. вінприбув в Афіни, і його митецькі промови привернули загальну увагу. Пізніше віноб'їздив усю Грецію. На зборах греків в Олімпії він звернувся до присутніх іззакликом до одностайності у боротьбі проти варварів. Олімпійська мова Горгія надовгопрославила його ім'я. Йому була поставлена ​​статуя в Олімпії.
Традиція зберегланебагато що з творчої спадщини Горгія. Зберігся, наприклад, наступний радаоратору: В«Серйозні доводи супротивника спростовував жартом, жарти - серйозністю.В». Цілкомзбереглися лише дві мови, приписувані Горгию - В«Похвала ОленіВ» і В«ВиправданняПаламеда В», написані на сюжети міфів про Троянську війну. Ораторське мистецтвоГоргія укладало в собі багато нововведень: симетрично побудовані фрази, реченняз однаковими закінченнями, метафори і порівняння; ритмічне членування мови інавіть рима наближали його до поезії. Деякі з цих прийомів надовго збереглиназву В«горгіанскіе фігуриВ».
Горгій був одним зперших ораторів нового типу - не тільки практиком, але і теоретиком красномовства,за плату навчав юнаків з багатих родин говорити і логічно мислити. Таківчителі називалися с о ф і с т а м і (від грец. sophistes - умілець, мудрець). Софістиналежали до ситуації в Афінах у другій половині V в. до н. е.. школі філософів - просвітителів, створилинебачений культ слова. Вони майстерно володіли всіма формами ораторської мови,законами логіки, мистецтвом спору, умінням впливати на аудиторію.
Софісти постійнопідкреслювали силу слова. Так Горгій в мові В«Похвала ОленіВ» пише: В«Слово євеликий володар, який, володіючи дуже малим і зовсім непомітним тілом,робить пречудові справи. Бо воно може і страх нагнати, і сум знищити,і вселити, і співчуття пробудити В»[2].Але щоб слово набуло владу над людьми, над ним потрібно постійно працювати.Софісти зробили слово об'єктом спеціального дослідження. Особливо багато вонизаймалися походженням значення слова (етимологією), а також синонімікою.
Популярністьвчителів-софістів була надзвичайно велика. Вони їздили по всій Греції, виступаючиперед аудиторією і допомагаючи бажаючим оволодіти красномовством. Як правило,софісти, були людьми шанованими і багатими. Багато з них виконувалидипломатичні доручення, наприклад Гіппій і Горгій. Відомо, що Продікзаймався державною діяльністю, Протагор становив закони.
Софісти приділяли великуувагу не тільки практиці, але і теорії красномовства. Саме вони заклали про з нпро в и р і т о р і к і як науки про ораторському мистецтві. На думкусофістів, ц е л ь о р а т о р а н е р а с к р и т і е і с т і н и, ау б е д і т е л ь н о с т ь. А переконувати, як вважав, наприклад, Горгій, можетільки майстерно складена мова; при цьому не важливо, відповідає вона істинічи ні. Завдання софістів - навчити В«робити слабке думка сильнимВ». Вимовляємова силою свого слова повинен змусити В«мале здаватися великим, а велика -малим, нове представити древнім, а древнє - новим В», він може зробити людейВ«Своїми рабами по добрій волі, а не з примусуВ». Софісти вміли насмішкоюзнищити довід противника, а на його глузування відповідати з гідністю.Істинний оратор, на думку Горгія, повинен уміти одну і ту ж річ і вихвалятиі засуджувати. Отже, за часів софістів риторика була В«ц а р і ц е ї в с е хн а у к В». [3]
У IV столітті до н. е.. Аристотель вженамагається узагальнити теоретичні досягнення риторики з філософської точки зору.Він поділяє всі мови на три види: дорадчі, судові і епидиктичні(Урочисті). Справа дорадчих промов - схиляти або відхиляти, судових -обвинувачувати виправдувати, епідиктичних - хвалити чи гудити. Тут жевизначається тематика дорадчих промов - це фінанси, війна і мир, захисткраїни, ввіз і вивіз продуктів, законодавство.
В Афінах за часівсофістів процвітали всі жанри красномовства.
Особливо поширенимжанром у стародавності були судові мови. У житті древнього грека суд займав дужевелике місце. Нормальне число суддів в Афінах було 500, а всього суд присяжних,геліея, нараховував 6000 чоловік! Перед такій величезній з нашої точки зорусуддівською колегією довести до кожного суть логічних доводів було справоюмайже безнадійною: набагато вигідніше було будь-яким способом подіяти напочуття. До то...
