Людина і світ
ЗМІСТ
1. Поняттясвітогляду
2. Відношеннялюдина - світ Як Основні світоглядні проблеми.
3. СвітоглядЯк форма духовно-практичного освоєння світу та самовіраження людини в ньому.
4. Структурасвітогляду. Будьонного и теоретичність, індівідуальній и масовий Світогляд
5. МіфологіяЯк форма світогляду й духовно-практичного світоспрійняття
6. Загальнахарактеристика релігійного світогляду
Поняття світогляду
Коженнаетап у роз В¬ витку людського суспільства - Стародавній Світ, Антічність,Середньовіччя, Новий час іт. д., шкірні культура (глобальна чи локальна)характеризують Певної уявленнямі про ті, Що таке людина й довколішній світ,Як вон винна жити в ньому, до Чого прагнуті. Таке явищем у свідомості людей идуховній культурі має Назв Світогляд. Світогляд-це В«система поглядів,Звернення на об'єктивний світ і. Місце людини в ньому, на ставлені людини додовколішньої дійсності та самої себе, а кож зумовлені цімі подивимось Основніжіттєві позіції людей, їхні переконань, ідеалі, принципи пізнання й діяльності,ціннісні орієнтації В». Основу світогляду формують погляди, Що створюють узагальненнякартину світу (природи й суспільства), визначаються Місце і роль людини в ньому,фіксують норми поведінкі та цінності життя, вказують жіттєві орієнтірі. Усвітогляді акумулюються найрізноманітніші знання про світ и людину. Альо НЕкожне, навіть перевірене наукою знання, є складовою світогляду. Спеціфікасвітогляду в тому, Що у ньому створюється НЕ якась узагальнена модель дійсностіи буття в ній людини, а Головним чином осміслюється сукупність відношень"Людина - світ". Причому характер ціх відношень розкрівається з подивимосьісторічно визначених соціально-культурних потреб, інтересів, ідеалів ицінностей.
У будь-якій своїй історічній формі світоглядні уявлення мают Відповісти наОсновне живлення-питання про призначення людини, тобто про ті, якімі є цілі,цінності та Способи справжнього людського буття. Світогляд-це форма суспільноїсамосвідомості людини. У ньому відбувається осмислення й Оцінка світу и Місця вньому людини, її ставлені до навколішньої реальності та самої себе.
Відношення людина - світ Як Основні світоглядніпроблеми.
Світогляд Як форма духовно-практичного освоєннясвіту та
самовіраження людини в ньому.
Усвітогляді за допомог відчуттів, образів, зрозуміти, ідей, теорій відбуваєтьсяосвоєння різніх тіпів відношення В«людина - світВ». З цього подивимось в структурі світогляду,Як правило, віділяють Чотири аспекти, Що фіксують и розкрівають Основні Способита Грані людського буття, тобто типи відношень В«людина - світВ».
1.Онтологічній (онтологія - вчення про буття). У цьому аспекті світоглядурозглядається узагальнена картина походження світу й людини, розкріваються їхніструктурні Особливості, характер взаємозв'язків, Основні закономірності.Найсуттєвішою тут є проблема співвідношення буття світу и людського буття,тобто ті, Яким чином и Якого мірою Зовнішні фактори (Бог, природа, соціальнесередовище) визначаються сутність людини, мету, цінності та Способи її існування.В онтологічному аспекті розглядаються відмінності Між історічнімі типамисвітогляду-міфологічнім, релігійнім, науковим.
2.Гносеологічній (гносеологія - вчення про пізнання). У цьому аспектірозкрівається пізнавальне ставлені людини до світу и самої себе. Визначаютьсявозможности пізнання, Його Межі, найоптімальніші форми I методи пізнавальноїдіяльності. З'ясовуються Критерії істінності здобутя знання. Спектр поглядівна проблему пізнання й самопізнання Досить широкий, оскількі самепізнання-стіхійній процес, в якому сумнів ЦІЛКОМ ПРИРОДНО. Однією з формпізнання є агностицизм - заперечення пізнаваності світу. Так, у філософськомувченні І.Канта візнається можлівість пізнання, альо водночас стверджується, Щопізнаті можна Ліше Явища, сутність промов и процесів-буття світу і, який людина вцілому непізнанні.
Іншіфілософські Концепції, Наприклад, гегелівське вчення чи філософія марксизму,візнають можлівість одержания ПОВНЕ ї істінного знання. Гносеологічній аспектсвітогляду Дає Вирішення Проблеми співвідношення форм и методів пізнання, їхньоїоптімальності. Наприклад, проблема співвідношення чуттєвого и раціональногопізнання, Віри й розуму. Цей світоглядній аспект Покликання Відповісти напитання про мету пізнання світу й самопізнання людини.
3.Практичний, або праксіологічній. У цьому аспекті світогляду розкріваєтьсяставлені людини до світу и самої себе з подивимось возможности, меж и способів її діяльності.Найсуттєвішім тут є питання про свободу волі людини и ті, Як вон має діяті,щоб досягнуть своєї мети, сенсу життя в цілому. Як показує історія розвіткулюдських уявлень, традіційною є діскусія з приводу того, Що візначає Людськийповедінку, чі має людина свободу у віборі цілей та способів своєї діяльності. Альтернативнає трактування, одне з якіх стверджує, Що життя людини наперед визначене,Інше-що людина істота вільна. Вона Може довільно обирати цілі своїх Дій ташляхи їх Досягнення. Перша світоглядна настанова Була властіва для багатьохрелігійніх та філософських концепцій. Їх назівають фаталістічнімі. Другийпідхід характерний для Деяк сучасности філософських напрямів, наприклад -екзістенціалізму. ВІН візнає, Що людина з самого качана істота вільна, вонпріречена на свободу, її життя-це нескінченній процес Вибори ї здійснення своїхжіттєвіх Шляхів. У праксіологічному аспекті пропонується вірішіті питання проВибір найбільш значущих для реалізації сутності людини способів людськоїдіяльності-пізнавальної, виробничої (Наприклад, ставлених до праці у ипротестантізмі), моральної.
4.Аксеологічній (аксеологія-вчення про цінності). Це центральний аспектсвітогляду. Крізь нього переломлюється Решта світоглядніх знань про світ илюдину. У цьому аспекті відбувається осмислення цінностей людського життя(Моральних, естетичних, соціально-політичних и т. д.). Через аксеологічнійаспект пропонується Вирішення Проблеми сенсу життя людини, тобто ті, Як вонвинна жити, будуваті свою частку, до якої мети прагнуті, Як оцінюваті собі иСвоє існування, на Що сподіватіся. Таким чином, у світогляді через Різні формивідображення розкрівається сукупність відношень В«людина - світВ», які назіваютьдуховно-практичними. Іноді їх поділяють на Духовні ї Практичні. За такогопідходу Перший (онтологічній) i Третій (праксіологічній) аспекти світоглядувизначаються відображенням практичних відношень, другий (гносеологічній) iчетвертий (аксіологічній) - духовних відношень. Проти чітко розмежуватівідношення В«людина-світВ» и візначіті їх Як суто Практичні ї Духовні можна Лішеза значний припущені, розділівші, Наприклад, пізнання и практику на самостійні,автономні, суттєво НЕ взаємопов'язані одна з одною реальності. За Своєюприрода духовних и практичне-це два нерозрівні момент людського буття.Практична діяльність (перетворення природи, людини Людиною) грунтується напізнанні й усвідомленій діяльності (визначення цілей, самоусвідомлення), тобтодуховному освоєнні Людиною дійсності. З іншого боку, свідомість (знання йцінності) як духовне освоєння дійсності вінікає и розвівається у процесівиробничої та суспільно-історічної діяльності. Таким чином, Світогляд Яквідображення людського буття у Світі є формою суспільного самоусвідомлення людинита духовно-практичним Його засвоєнням. Духовно-практичним, бо аксеологічнійаспект (ставлені до світу та своєї жіттєдіяльності через уявлення про сенсжіття) є домінуючім. Світогляд-це спосіб самовіраження людини у Світі. Сутністьлюдського буття - ції діяльність. Вона грунтується на свідомості й має історичніГрані звільни. Перетворюючі природний та соціальний світи, людина віражає вкультурі, соціальніх відносінах Своє В«ЯВ», тобто Свої ідеалі, цілі, цінності.Тому в процесі жіттєдіяльності людей розкрівається, віявляється у зовнішньомуСвіті внутрішн...
