Реферат з філософії науки
Концепція зміни парадигм і В«методологічні директивиВ»
Т. Куна
ПЛАН
1. Парадигма як спосіб діяльностінаукового співтовариства.
2. В«Методологічні директивиВ» - одинз факторів розвитку науки.
3. Багаторівневий характер методологічнихправил.
4. Роль філософії в розвитку науки.
5. Співвідношення правил, парадигм іВ«Нормальної наукиВ».
6. Історико-науковий процес та змінаправил-приписів.
7. Література.
У руслі історико-еволюційного напряму в філософії наукинаписана основна робота американського філософа та історика Томаса КунаВ«Структура наукових революційВ». Її автор вважав, щосаме історія науки повинна стати джерелом і пробним каменемепістемологічних концепцій. Виходячи їх центрального для книги поняття В«парадигмаВ»Кун запропонував схему (модель) історико-наукового процесу.
1. Парадигма як спосіб діяльності наукового співтовариства .
У своїй книзі Кун запропонував відмовитися від панував внеопозітівісткой філософії образу науки як системи знань, зміна ірозвиток якої підпорядковано канонами методології і логіки, і замінити його образомнауки як діяльності наукових співтовариств. До речі кажучи, віддаючи належнеВ«Закону і логіціВ», Кун зовсім не відкидав В«неявне знанняВ» і В«інтуїціюВ», відводячивід себе звинувачення в суб'єктивізмі і ірраціоналізмі: В«Я ніколи не вважав, щонаука за своєю суттю є ірраціональною діяльністю В».
Специфіка Кунівська образу науки полягала в тому, щологіко-методологічні чинники розвитку втрачають свою понадісторичнийнормативність і стають у функціональну залежність від пануючого в тічи інші історичні періоди способи діяльності наукового співтовариства(Парадигм). Парадигма у Куна - основна одиниця виміру процесу розвиткунауки. Це - в найзагальнішому вигляді - концептуальна схема, яка протягомпевного часу визнається науковим співтовариством як основа йогопрактичної діяльності.
Поняття В«парадигмаВ» висловлює сукупність переконань, цінностей і технічнихзасобів, прийнятих науковим співтовариством і забезпечують існування науковоїтрадиції. Парадигма - це те, що об'єднує членів наукового співтовариства, і,навпаки - наукове співтовариство складається з людей, які визнають певнупарадигму. Остання, як правило, знаходить своє втілення в підручниках або вкласичних працях учених і на-багато років визначає коло проблем і методівїх вирішення в тій чи іншій галузі науки. До парадигмам Кун відносить, наприклад,аристотелевську динаміку, птолемеевскую астрономію, ньютонівську механіку.
Філософ не раз звертався до поняття В«парадигмаВ», уточнюючи іконкретизуючи його зміст. Початкове, первинне визначення цьогопоняття дається в В«ПередмовіВ» його основної роботи, написаної в 1962 р. Тут Кун пише, що В«під парадигмою я маю на увазі визнані всіма наукові досягнення,що протягом певного часу дають модель постановки проблем і їхрішень науковому співтовариству В».
Представляючи собою прийняту модель (образец) - хоча до цьогопарадигма в цілому не зводиться - вона носить історичний характер, будучиоб'єктом для подальшої розробки та конктретізаціі в нових умовах. Самеце і зробив сам автор цього поняття в В«Додатку 1969В» у зв'язку зкритикою невизначеності даного поняття з боку численних своїх опонентів.Розглянемо слідом за Куном зміст поняття В«парадигмаВ» більш докладно,спираючись на зазначене В«ДоповненняВ».
Як тут вважає сам Кун, він В«ощаслививВ» людстводвома В«великими відкриттямиВ». Перше - виявлення загального механізму розвитку наукияк єдності В«нормальноїВ» науки і В«некумулятивні стрибківВ» (наукових революцій).Другим своїм внеском у розробку проблем розвитку науки він вважає поняттяпарадигми як конкретного досягнення, як певного зразка.
Говорячи про це поняття, закріпленому у відповідномутерміні, Кун зазначає, що в його книзі останній часто використовується в двохрізних сенсах. В«З одного боку, він позначає всю сукупність переконань,цінностей, технічних засобів і т.д., яка характерна для членів даногоспільноти. З іншого боку, він вказує один вид елементу в ційсукупності - конкретні рішення головоломок В». Перший сенс терміну, названийавтором В«соціологічнимВ» є основним.
Наукові спільноти як особливі структури в науці складаються здослідників з певною науковою спеціальністю. Спільноти, по Куну,існують на безлічі рівнів. Найбільш глобальне - співтовариствопредставників природних наук. Нижче в цій системі основних науковихпрофесійних груп розташовується рівень співтовариств фізиків, хіміків,астрономів, зоологів і т. п. Співтовариства представлені філософом як такіелементарні структури, які є В«засновниками і зодчими науковогознання В». Парадигми і є щось таке, що приймається членами даних груп,які являють собою не жорсткі структури, а В«діахронічно (тобтозмінюються) освіти В».
Розглядаючи парадигми як В«набори приписів для науковоїгрупи В», Кун вВ« Додатку 1969 В»експлікувати значення даного терміназа допомогою поняття дисциплінарної матриці, що враховує, по-перше,належність учених до певної дисципліни і, по-друге, систему правил їхнаукової діяльності.
Дисциплінарна матриця складена з упорядкованих елементів(Компонентів) різного роду, які утворюють єдине ціле і функціонуютьяк цілісна система. До числа основних елементів дисциплінарної матриці Кунвідносить наступні компоненти.
а. Символічні узагальнення, які мають суто формальнийхарактер або легко формалізуються. Наприклад, F = ma. Інакше кажучи,це закони і визначення деяких термінів теорією, виражених в В«потужномуапараті В»логічних і математичних формул.
б. В«Метафізичні частини парадигмВ» - задають спосіб баченняуніверсуму. Це, зокрема, такі загальновизнані приписи як В«теплотаявляє собою кінетичну енергію В»,В« всі явища існують завдякивзаємодії атомів В»і т.п.
в) Ціннісні установки, що впливають на вибір напрямкудослідження. На думку Куна, почуття єдності в співтовариствівчених-природничників виникає багато в чому саме завдяки спільності цінностей.
г) В«Загальноприйняті зразкиВ», В«визнані прикладиВ» рішенняконкретних завдань (В«головоломокВ»), що забезпечують функціонування В«нормальноїнауки В». Філософ вважає, що В«відмінності між системамиВ« зразків В»більшоюмірою, ніж інші види елементів, складових дисциплінарну матрицю,визначають тонку структуру наукового знання В».
Заслуга Куна полягає в тому, що в понятті парадигми вінвисловив ідею предпосилочності знання, тобто досить переконливо показав, щоформування та розвиток знань здійснюється в деякому просторіпередумов, в деякій породжує їх середовищі. Такий підхід під час засилляантиісторизму і формалізму в філософії та методології науки був кроком вперед.
2. В«Методологічні директивиВ» - одинз факторів розвитку науки .
Розвиток науки визначається, згідно Куну, цілим рядом самихрізноманітних факторів. До їх числа він, зокрема, відносить колишній досвіддослідника, його власний індивідуальний склад розуму, сукупністьфактичного матеріалу, на якому заснована діяльність співтовариства, і іншіВ«Особисті та історичні чинникиВ», які здебільшого являють собоюВ«Елемент випадковий і довільний", але тим не менше робить істотнийвплив на розвиток науки.
Один з цих факторів - і вельми важливий - полягає втому, що В«вчені, наукова діяльність яких будується на основі однаковихпарадигм, спираються на одні й ті ж правила і стандарти наукової практики В». Цізагальні установки Кун називає В«правилами-приписамиВ» або В«методологічнимидирективами В». Забезпечуючи видиму узгодженість зусиль вчених, вониявляють собою передумови для нормальної науки, тобто для генезису інаступності в традиції того чи іншого напряму дослідження.
Кун, на наш погляд, дуже тверезо і ви...
